Цензор.НЕТ

15.11.16 19:35
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

"Шатун", говорите?

"Шатун", говорите?

В головах у нас "шатун", точнее, у тех, кто собирает ПРОПЛАЧЕННЫЕ митинги, и кто "немножко продает душу" - за "300 гривень день постоять, ну что тут такого"...
Подонки, большие и маленькие - у вас не хватит никакого бабла, чтобы "вывести на улицы" хотя бы столько людей, сколько в эти дни вышло на Львовщине, чтобы встретить/проводить погибшего на Востоке контрактника Железной бригады!

Отредактировал биографию, с учетом новых данных (включая, то, что написал Ян):

Олег Степанович Юрдига народився 24 червня 1976 року у селі Якторів Золочівського району Львівської області.

Навчався у школі села Словіта, потому вступив до вищого професійного училища у Львові за фахом "М'ясник". Військову строкову службу проходив у Хмельницькому та закінчив її у званні молодшого сержанта на посаді командира бойової машини піхоти (скорее всего - командиром мотострелкового отделения он был - Авт.). Повернувшись, одружився та переїхав жити до Львова.
Палкий любитель спорту, Олег Степанович обожнював футбол, грав у команді рідного села Якторіва. Він також був небайдужий до природи: постійно ходив до лісу, щойно розквітали перші квіти, які він збирав для дружини.
Олег Степанович ще мав таке хобі - він дуже полюбляв вирощувати дерева. Постійно купляв різноманітні саджанці та возив їх у село до батьків дружини, де допомагав їм у піклуванні за садом.
Працював на заробітках в сфері будівництва, їздив по містах з бригадою.
Навесні 2014 року Олегу прийшла повістка і він одразу пішов до військомату, не ховаючись. 10 місяців відслужив на Яворівському полігоні інструктором, а потім у складі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади вирушив на Схід. Демобілізувався у вересні 2015 року.
У вересні 2016 року прийнятий на військову службу за контрактом (на півроку) та вдруге вирушив на війну після коротких навчань на Яворівському полігоні.
Військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 10 листопада приблизно о 16.00 в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу наших позицій. Олег Степанович у той час перебував на бойовому посту, де він дістав осколкового поранення правої сторони тулуба, несумісного із життям.
Залишились дружина та двоє дітей.
14 листопада 2016 року, коли тіло Олега везли у рідне село Якторів, по дорозі зі Львова, аби віддати шану воїну, виходили люди із українськими прапорами. Односельці зустрічали Олега, стоячи навколішки.
Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику