Цензор.НЕТ

12.01.18 10:41

МІНОБОРОНИ ВИГРАЄ БИТВУ ЗА СВОЇ ЗЕМЛІ ТА РЕСУРСИ

Міністерство оборони України продовжує битву не лише на фронті гарячому, воюючи із путінськими зайдами на сході. Як би дехто скептично до того не ставився, а це відомство вже понад чотири роки воює із корупційним «короїдом», що прогриз у тілі війська за час занепаду нашої армії потужні й не завжди видимі «тунелі» збагачення. Відомо, що для багатьох посадовців – як усередині командного корпусу, так і для багатьох їхніх цивільних «партнерів» у владі та бізнесі, саме процес скорочення ЗСУ й передача нібито зайвих для мирної країни ресурсів колись ставали бездонною корзиною примноження статків. Суспільство звикло до того, що відбувається із армією, і якби не війна, хтозна, чи звертав би хто увагу, як зараз, на те, що коїться із землями оборони, з нерухомістю – військовими об’єктами, містечками, корпусами вишів, шпиталів…

Тепер оборонне відомство стараннями свого керівництва, військових юристів, прокурорів, свідомих суддів (як не дивно, а такі є!), активістів і журналістів-розслідувачів таки поволі відновлює втрачене – віддані в оренду, у відкуп, через шахрайські схеми, «товариський лізинг» та просто самозахопленні землі оборони й інший нерухомий актив.

У ВЛАСНІСТЬ ВІДОМСТВА ПОВЕРНЕНО 70 ТИСЯЧ ГЕКТАРІВ ЗЕМЛІ

Про успіхи зараз стало говорити немодно. Зрада краще продається, її охочіше ставлять редактори в заголовки, виноски та титри новинних стрічок. Ньюс-руми наших ЗМІ, немов інформаційні гіпермаркети, почасти заточені на особливості контентного меню і апетиту свого читача чи глядача. Тому цей текст, завчасно сповіщаю зрадофілів й патологічних критиканів, їм не сподобається – він не з їхнього «меню» і може заподіяти непоправної шкоди стабільному функціонуванню їх унікального когнітивного апарату.

Отже, наші Збройні Сили наразі нарощують «м’язи». Зокрема, це стосується і розвитку інфраструктурної складової – оживають полігони, центри підготовки, колись забуті військові частини й виші. Нині в сфері управління МОУ перебуває 1,5 тис. військових містечок, на території яких розташовано понад 33 тис. будівель. Щоб створити належні умови для розміщення військових підрозділів, зараз у максимальному темпі, з дотриманням вимог щодо якості й законності, триває відновлення існуючих і спорудження нових об’єктів нерухомості. Зокрема, задля розміщення новосформованих військових частин. Також будують табірні містечка для бойового злагодження підрозділів ЗС України, відновлюють їдальні й розвивають навчальні центри.

Щойно керівництво Міноборони взялося за власну реанімацію у 2014-му, як стало зрозуміло – від колишніх ресурсів оборонних земель та інфраструктури лишилися куці оази. Відбувся своєрідний, інколи кримінальний «дрейф» такої нерухомості. Відтоді стартувала безпрецедентна робота з виправлення помилок. Першим кроком стало визнання: так, винуваті, так, розбазарювали, так, неефективно використовували. Але готові виправитися. У судах по всій країні з’явилися сотні справ, у яких військові юристи намагалися довести незаконність передачі таких активів зі сфери управління оборонного відомства, через не завжди правочинні процедури, іншим господарюючим суб’єктам. Це стало гірким уроком для багатьох командирів та правників. Сподіваюся, що і щепленням на майбутнє…

Якщо підсумувати, то за ці роки у власність відомства повернулися щонайменше 70 тисяч гектарів земель і чимало об’єктів після розгляду в судах поданих військовою прокуратурою позовів. Це дозволило відновити багатьом армійським полігонам та частинам їхній початковий і надзвичайно важливий статус. Приміром, торік військова прокуратура Житомирського гарнізону повернула ділянку площею понад 3 тис. га Міноборони, де був полігон ДШВ, скасувавши рішення облради про його передачу комерсантам усупереч земельного законодавства. Знаковим було і розслідування військовою прокуратурою кримінального провадження щодо незаконного використання земель полігонів на півдні України. Суд торік визнав недійсними 14 договорів про спільний обробіток землі (загалом понад 14 тис. га) з кількома агровиробниками. Складено протокол про вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, щодо командира військової частини полковника М. До того, за фактами незаконної передачі посадовцями цієї частини земель оборони для вирощування сільгосппродукції і зловживання службовим становищем під час використання отриманих на підставі цих договорів коштів, військова прокуратура Миколаївського гарнізону розпочала кримінальне провадження. Але навіть після згаданих рішень суду, полковник М. уклав 6 додаткових угод до вже визнаних недійсними і підписав іще дві нових, проте в журналі обліку договорів їх не зареєстрував. Встановлено і факт ухилення від сплати податків шляхом внесення до звітності недостовірних відомостей. Згодом спливло справжнє «асорті» з різноманітних оборудок із залученням родичів керівника центру, що неабияк сприяло зростанню добробуту його сім’ї. У січні 2017-го суд визнав офіцера винним у вчиненні корупційного правопорушення.

ГЕНШТАБУ І МОУ НЕ БУЛО В ЗЕМЕЛЬНОМУ КАДАСТРІ

На думку фахівців Головної військової прокуратури України, передумова цих порушень – брак нормативного врегулювання окремих правовідносин, пов'язаних з використанням земель оборони, що не дає Міноборони скористатися законними можливостями отримати додаткові надходження.

Так, ч. 1 ст. 4 закону «Про використання земель оборони» надає військовим частинам право дозволяти за погодженням з органами місцевого самоврядування і в порядку, визначеному Кабміном, фізичним і юридичним особам вирощувати сільгоспкультури, випасати худобу, заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Незважаючи на те, що відповідно до ст. 7 цього ж Закону Уряд мав у шестимісячний строк вжити заходів нормативного врегулювання зазначених питань, вони останні 12 років були неврегульованими.

Окремо варто визнати: до війни полігонам і навчальним центрам справді допомагало вижити те, що вони укладали угоди на спільне використання земель із фермерами та агрохолдингами. І це не вигадки! Приміром, у 2012-му на фінансування полігона в «Широкому Лані» надали… 30 тис. гривень. Це майже по 2 гривні на кожен із 28 тис. гектарів його площі! Частина не згинула за рахунок спецфонду, наповнюваного відрахуваннями від здачі земель в оренду і міжнародних навчань «Сі Бриз».

Не завше це спільне використання земель відбувалося відповідно до нормативної бази. Недавно це питання піднімали у Генпрокуратурі. Означена діяльність нині набуває ознак упорядкованості. Проведення конкурсів на право укладення таких договорів показало: тут є певні можливості для здобуття додаткового фінансового ресурсу. За інформацією ГоловКЕУ МОУ, в 2017-му за такими договорами отримано майже 75 млн. гривень. Отже, висновок очевидний: оборонне відомство через неефективне спільне землекористування раніше втрачало щонайменше 75 мільйонів гривень на рік.

Слід звернути увагу й на те, що умовами порушень при використанні земельних ділянок є неналежне ведення їх обліку. Так, розбіжність між даними Міноборони і Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо площі земель, на яких розміщені військові частини і підрозділи, становила у 2016-му 118 тис. га. Із 533,7 тис. га земель оборони, облікованих за МОУ, на близько 30% площ узагалі були відсутні будь-які правовстановлюючі документи. Заради справедливості зауважу: відомство дуже щільно взялося саме за оформлення правовстановлюючих документів на свої землі. І почали 2017-го з військового містечка у Києві на Повітрофлотській, 6. Саме тут розташовані, власне, Міністерство й Генштаб. На землі під ними не було первинних правовстановлюючих документів – зокрема, кадастрового номеру. Тепер є. Доти, як і в багатьох інших частинах, оперували правовстановлюючими документами 1940-60-их років – почасти вони або їх копії мають доволі плачевний стан. І таких даних про активи Міноборони в багатьох випадках не було в сучасних базах Держгеокадастру. Чим дехто успішно користався, і що спричинило тимчасову втрату земель оборони. І ось маємо певний прогрес – на кінець 2017-го така розбіжність у даних зменшилася до 40 тис. га. Та й Конституційний суд зрештою встановив: відсутність у військових частин правовстановлюючих документів, актів, зовсім не означає підставу до втрати права користування цими активами!

ЗА ПЕВНИМИ КЛЮЧОВИМИ ВІДЧУЖЕННЯМИ СТОЯТЬ ВПЛИВОВІ БІЗНЕС-ПОСТАТІ

Пришвидшити процес правовстановлення не так легко. Адже внесення всіх земель оборони до Держгеокадастру, їх реєстрація, вимагають чималих фінансів і часу. Певною перепоною стає і процедура погодження з місцевими органами влади, оскільки фактично МОУ – землекористувач, а власники ділянок – згадані органи влади. Не в усіх випадках вони йдуть назустріч. Секрет такої позиції банально простий: не хочеться розставатися з ресурсом. Дехто із самоврядців досі за старою звичкою прагне скористатися «шпариною» переведення земель оборони в комунальний чи інший статус. Так само довільно ставляться вони до питання звільнення від сплати земельного податку, що належить до повноважень місцевої влади. Одні звільняють військові частини від тієї податі, інші – ні. А щодо держпідприємств МОУ взагалі застосовують максимальні їх розміри.

Так, уже існує чимало судових рішень про визнання недійсними рішень місцевих органів влади щодо переведення земель оборони у статус земель запасу. Але навіть за наявності таких рішень, квартирно-експлуатаційні органи не завше вчиняють відповідні дії для держреєстрації цих ділянок. Відтак, у охочих з’являється «вікно» для повторного відчуження нерухомості. Окрім полігонів, у відання Міноборони треба повертати санаторії, бази відпочинку, табори військово-патріотичного виховання тощо.

Отже, від 2014-го триває активне витребування ресурсів Міноборони із незаконного володіння. Восени 2016-го Міністр оборони Степан Полторак доручав створити реєстр усіх фондів і земель відомства, адже в цій царині як спеціальні комісії міністерства, так і правоохоронні органи, виявляли чимало порушень. Але поки цю роботу іще не завершено. До речі, найбільше таких порушень відбулося на початку-середині «нульових» років. Переважно на Одещині, у Західній Україні, Києві, Харкові та Дніпрі. Юридичний бекграунд кожної історії непростий. Примітно, що люди бізнесу, залучені у них, нерідко чинять тиск на Феміду чи військове представництво. Точно розуміючи, що в суді програють, вони намагаються впливати на розгляд судових справ через політиків і пресу. Так, чимало «викривальних» публікацій про ресурсні справи в Міноборони з’являється саме тоді, коли в судах на завершальну стадію виходить позов МОУ щодо повернення особливо важливих активів. Це один з елементів боротьби бізнес-структур, яким свого часу через корупційні «шлюзи» дісталися ласі шматки військової нерухомості. Не дивно, що за певними ключовими відчуженнями стоять впливові постаті, які мають власні медіа.

Півгектара корупційним шляхом вивели зі сфери управління Міноборони уВінниці на користь будівельної компанії, яка під виглядом реконструкції одноповерхівки споруджувала висотку. Нині ця земля знову в активі держави.

Дещо ускладнює повернення земель оборони така норма, як процесуальні строки позовної давності. Це три роки. Звісно, суди задовольняють вимоги й засвідчують правоту МОУ. Так, Господарський суд Києва визнав і встановив: КМДА без належних повноважень припинила права на користування окремими землями Міноборони. Проте часто Феміда відмовляє по суті позовних вимог до провадження через пропущені строки позовної давності: надто багато років минуло від факту порушення.

Військові юристи зауважують: чимало контрагентів «земельних угод» поставали власниками оборонних активів. І тут не виключені шахрайські схеми, коли відбувається кілька перепродажів, передач у суборенду. Зрештою на тих ділянках чи підприємствах починають поратися так звані «добросовісні правонабувачі». Ці проблеми є, але в судовому порядку – важко і довго, але проводять процедуру реституції земель оборони. Так от, згадані контрагенти в судах обирають таку тактику. Мовляв, визнаємо договір недійсним, але що робити зі збудованими об’єктами, залученням інвесторів? Юристи розуміють: простого рішення на кшталт «знести будівлі» не буде. Тоді відбувається компроміс – приміром, відшкодування Міноборони у форматі, наприклад, передачі квартир військовим.

«ДРЕЙФ» НЕРУХОМИХ АКТИВІВ ЗУПИНЕНО. ВКЛЮЧЕНО РЕЖИМ ЮРИДИЧНОГО «РЕВЕРСУ»

Показово нелегким видався процес з повернення земель Тарутинського загальновійськового полігону на Одещині. 2005-го через незаконні дії органів місцевої влади його вилучили зі сфери управління МОУ – як де-юре, так і де-факто. Розпорядженнями Тарутинської РДА відбувся дрейф цих 23,2 тис. га до земель запасу. Наступний крок узаконення афери – розпаювання 11 тис. га з цього терену між господарчими суб’єктами – юридичними особами і фермерськими структурами. 2009-го роботу з повернення цієї латифундії активізували, але на рівні декларацій. 2015-го Юридичний департамент Міноборони почав перевірки всієї договірної базу й загалом провів аудит використання земель оборони. Цікаво, що розпорядження райдержадміністрації визнано судом незаконним іще у 2012 році. Проте Тарутинська РДА відмовилася добровільно виконувати ухвалу Феміди. І на тій землі знову загосподарювали численні орендарі. Причому районна влада самовільно вилучила вже після рішення суду іще близько 600 га земель оборони! Справа зрушилася, коли військові юристи взялися супроводжувати 18 справ. Із незаконного володіння вдалося повернули майже половину площ. Робота ця потребує певного часу і «юридичної мужності».

Як ілюстрація – договір, укладений однією з фірм столиці, яка в протиправний спосіб поділила 24 га земель оборони неподалік Столичного шосе на приблизно 200 ділянок. Скасовувати довелося окремо кожне рішення. Суд спершу відмовив через спливання термінів позовної давності. Але допомогло відкриття кримінального провадження щодо посадовців, яке відкрило перспективу перегляду цивільного позову.

Проте є справді рекордні за формальним обсягом процеси. Це історія із унікальним Новопетрівським полігоном площею 2,8 тис. га неподалік Бердянська, призначення якого – проведення дзеркальних стрільб. Його незаконно 11 років тому розпаювала Бердянська РДА серед майже 1,3 тисячі місцевих мешканців. Нині завершується повернення ділянок і скасування державних актів. Відповідно, у розгляді перебувало… 1,3 тисячі справ! Цікаво, що третина землевласників, зрозумівши абсурдність ситуації, повернула наділи добровільно.

Сподіваюся, у нас уже ніколи не повториться історія, що сталася із шпиталем у Дніпрі, коли з початком війни йшов неймовірний потік поранених, а розміщувати їх було ніде. Бо значну частину закладу віддали 2007-го комерсантам. 2015-го Фонд держмайна, представники Міноборони, військової прокуратури почали спільну роботу зі скасування угоди, що незаконно передала госпітальну нерухомість. Бізнесу віддали навіть бомбосховище! Того ж року військовим удалося виграли першу інстанцію, скасувавши незаконну угоду. Комерсанти подали апеляцію в Господарський апеляційний суд Дніпропетровської області, який її не задовольнив. Але в касаційній інстанції вони скасувати повернення оборонних активів. І лише в листопаді 2016-го Вищий господарський суд таки залишив рішення першої інстанції в силі. До речі, тут допомогла активна участь небайдужої частини громадськості, зокрема, волонтерів. Коли справу розглядали по другому колу, процес відбувався не в залі суду, а в приміщенні райдержадміністрації – заради публічності. Тоді для цього віддали майже весь її другий поверх! На засідання приходила неймовірна кількість люду. І це подіяло: військовим юристам удалося довести, що корпуси шпиталю фактично стали предметом забороненої бартерної операції. Лікарі той час згадують із жахом, адже навіть те невеличке приміщення шпиталю, що їм зосталося, і де тулилися поранені та медики, теж у правовому сенсі не належало військовим, а все тій же фірмі, яка передала майно у субвикористання якимось своїм партнерам! «Дрейф» нерухомих активів оборонного значення зупинений. Тепер на повні оберти запрацював режим юридичного «реверсу». Сподіваюся, відкату назад уже не буде…


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику