Цензор.НЕТ

26.02.18 14:13

Недоліки української системи трансплантології

Недоліки української системи трансплантології

Українське законодавство дозволяє проводити трансплантації органів і кісткового мозку (стовбурових клітин), як від живого донора, так і донора-трупа. Жоден закон в нашій країні не забороняє трансплантацій. Найголовніший закон, який регулює цю сферу прийнятий в 1999 році, під номером 1007 – Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини».

Крім цього, є ряд Постанов Кабміну, Наказів МОЗ, які визначають перелік державних і комунальних медустанов, дослідницьких інститутів, які можуть проводити забір органів і робити саму пересадку. Ось перелік цих документів з точною назвою:

Перелік державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов'язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людини (Постанова N 695)

Порядок перевезення анатомічних матеріалів людини в межах України та вивезення їх за межі України

Порядок узяття, зберігання и використання кісткового мозоку

Положення про Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин

Отже, в Україні є законодавча база, нехай і не досконала, яка дозволяє робити трансплантації. Звичайно, виникає логічне запитання, чому ж ми відправляємо за кордон українських громадян. Вся справа у тому, що діючі закони дають лише загальне поняття про трансплантацію.

Давайте уявимо, як виглядає процес трансплантації в інших країнах, і зрозуміємо, чого не вистачає Україні. Наприклад, візьмемо Індію.

В одну з лікарень привозять людину після аварії. Її намагаються врятувати, але, на жаль - лікарі констатували смерть мозку, а це значить, що тіло «дихає» тільки за допомогою апарату штучної вентиляції легень. Оскільки в Індії, як і в Україні, презумпція незгоди, у родича померлої людини беруть згоду на донорство. Родичі підписують документи. Потім проводяться аналізи донора, щоб в подальшому можна знайти сумісного реципієнта. Після огляду органів і отримання всіх аналізів, стає зрозуміло, що для пересадки підійде серце, печінка і нирки (ці органи повинні бути в ідеальному стані). Трансплантат-координатор, який є в лікарні, вносить в базу на комп'ютері всі дані донора. Потім відкриває базу з реципієнтами, яким потрібна печінка, нирки чи серце. Комп'ютер вибирає з бази тих, хто сумісний з донором по алелям ДНК. Координатор бачить, в якій лікарні перебувають реципієнти і ім'я лікаря. Він прораховує логістику, адже серце поза тілом донора живе максимум 4 години, тому серце не може бути пересаджено реципієнту, який знаходиться за 1000 кілометрів від донора. У лікарні, де перебувають реципієнти, надходить дзвінок про донорському органі. З цих лікарень до донора виїжджають бригади лікарів. По черзі вони проводять забір необхідного органу, і максимально швидко везуть його до реципієнта. Іноді для цього задіють санавіацію, по 3-4 швидких допомоги (на випадок поломки), супровід поліції ...

А тепер що стосується України. Є ряд недоліків:

1. Немає реєстру реципієнтів. Тобто людей, яким потрібен новий орган - серце, печінка, легені, нирка. Держава не знає, скільки пацієнтів потребує «нових органів». Наприклад, нещодавно Тодуров озвучив, що у нього на обліку 52 пацієнта, яким потрібна трансплантація серця. В Інституті Амосова, в лікарнях інших міст фахівці ведуть свій облік таких пацієнтів. Але єдиної бази немає.

2. Немає трансплантат-координаторів. Це співробітник лікарні, який має доступ до бази реципієнтів і може вибрати з неї пацієнтів, яким підійде донорський орган. МОЗ обіцяє, що незабаром почне навчання, проте зараз таких фахівців у лікарень немає (виняток - Запоріжжя, де в обласній лікарні є трансплантат-координатор).

3. Немає розуміння, як орган швидко довезти до реципієнта. Адже складно уявити, щоб для транспортування органу були задіяні 500 поліцейських і 4 машини швидкої допомоги (саме так відбувається в Індії). Точно також важко уявити, що для транспортування використовуватимуть вертоліт, санавіацію. Це дуже дорого.

4. Через постійні історії про «чорну трансплантологію», лікарі не охоче запитують родичів померлого про посмертне донорство. Адже в будь-який момент на лікарів можуть подати в суд, обмовити, звинуватити в тому, що померлого не врятували спеціально. Хоча у всіх країнах світу, де нормально розвинена трансплантація, ні у кого немає підозр про нечесність лікарів. Та й саме донорство є почесною місією. Багато сімей говорять одну і ту ж фразу «Мій син (дочка, мати, батько, брат, сестра) живий, поки б'ється його серце».

Це 4 головні чинники, які не дають трансплантації розвиватися. Як бачите, все залежить не тільки від закону. Але і від налагодження самої системи. Тому сьогодні в Україні трансплантації від нерідного донора (померлого) - рідкість. Нещодавно в Запоріжжі провели операцію з пересадки нирки від донора-трупа. Ще одну донорську нирку відправили до Кривого Рогу. Тому що місцеві лікарі знають пацієнтів, які стоять у них на обліку і потребують нової нирки. Крім нирок, у донора більше нічого не брали. Бо не знали, кому з тяжкохворих ці органи потрібні ...

Зараз на розгляді парламенту знаходиться проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров'я та трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини №2386а-1

І його однозначно треба приймати. Але....

Але ще раз наголошую, що без бажання держави, без належного фінансування, без чітко прописаних кроків – закон не працюватиме. Як не працює і нині діючий. Адже закон – це лише папірець. І кожен його може трактувати по-своєму. Але якщо не буде чітко встановлених «правил гри» - жоден закон не буде дієвим. Якщо ми не забезпечимо лікарні необхідним обладнанням, якщо не навчимо трансплант-координаторів, якщо не створимо реєстру пацієнтів та врешті-решт не почнемо наповнювати базу донорів – будь-який закон про трансплантацію залишиться лише набором чорних літер на білому папері.

В медичній сфері нічого не буде працювати на належному рівні, поки в Міністерстві охорони здоров'я та в парламентському комітеті з питань охорони здоров'я працюватимуть популісти замість професіоналів.



Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику