Цензор.НЕТ

12.04.18 15:09

Від “соєво-ріпакових” поправок – до аграрного “економічного егоїзму”

 

Останнім часом аграрії в Україні тільки-но й говорять про “соєво-ріпакові” поправки, цьому присвячують свої матеріали усі аграрні видання, а у Верховній Раді щосесійної неділі очікують вирішення долі з/проектів №№ 7403-2 та 7403-Д, прийняття яких має скасувати невідшкодування ПДВ при експорті сої та ріпаку, у першому випадку для усіх, у другому – тільки для с/г товаровиробників.

Попри небачену раніше активність, і навіть агресивність, депутатів-аграріїв, ряду аграрних асоціацій, вони своєї мети можуть і не досягти – з/проекти-близнюки на поточній, 8-й сесії, дуже ймовірно не наберуть голосів.

І тоді з 1 вересня ц.р. при експорті сої ПДВ експортерам не відшкодовуватиметься, що, як твердять аграрії, призведе до падіння закупівельних цін на неї на 10-15 %. Переробники, які також з інтересом очікують вирішення цього питання, заперечують проти можливості такого падіння цін, наполягаючи, що конкуренція між ними і експортерами при закупівлях на внутрішньому ринку підтримає достатньо високий рівень цін, як це відбувається зараз із соняшником, експорт якого обтяжується 10-процентним експортним митом.

Так чи інакше, а градус напруженості високий, і у випадку “програшу” аграріїв обіцяє стати критичним. Риторика останніх під час їх заходів стає усе агресивнішою і політизованішою, аж до публічних обіцянок… побити депутатів, якщо вони не вирішать цього питання на їх користь. Набір заходів спротиву на майбутнє – тривале перекриття магістральних автошляхів, загальнонаціональний страйк.

Ситуація набуває ознак гострого політичного протистояння, у ході якого вже складаються відповідні політичні альянси аграрних асоціацій із опозиційними політичними силами.

 Cui bono? Кому вигідна, у чиїх інтересах, уся ця “кампанія”? Аграрії звинувачують у “соєво-ріпакових поправках” олійне лобі. Але що за вигода від усьогО трирічного мораторію на відшкодування ПДВ при експорті соєвих бобів, коли за цей час важко з нуля побудувати олійно-екстраційний завод? Бо ті заводи, що зараз є, навіть у найкрутіших “майжемонополістів” зайняті переробкою лише соняшнику. Виходить, побудуй новий завод і з його пуском у тебе під носом знов запрацює експортний “пилосос” десятків світових сировинних трейдерів, “закоханих” в Україну. Оце й уся користь від з тих скандальних “соєво-ріпакових” поправок, які у ході їх “доопрацювань” трансформувалася у таке - “Ні собі, ні людям!

А між тим, аграрії, крім “олійних” проблем, ще не можуть забути державі скасування у 2016-17 роках акумуляції ПДВ, що призвело до втрат ними десятків мільярдів гривень обігових коштів. Скасування прозорої, випробуваної роками, незалежної від чиновника, самоіндексованої держпідтримки УСІХ галузей аграрного виробництва! До речі, підтримки, узгодженої у різні роки з міжнародними партнерами при вступі України до СОТ та до ЗВТ з ЄС. Замість того, наприклад на 2018 рік, встановлено декілька традиційних програм державної підтримки в АПК обсягом усього 6 млрд. грн., виплати за якими у 1 кв. 2018 року усе ще не розпочалися. Виходить аграріїв банально обікбрали. Враховуючи при цьому практично відсутність нормального, на прийнятних умовах, кредитування в Україні – підстав для лютого спротиву і мотивації до запеклої боротьби проти “соєво-ріпакових” поправок у аграріїв більш ніж достатньо.

Скасування акумуляції ПДВ, запровадження замість неї недолугої, для обмеженого кола, порівняно мізерної бюджетної підтримки, невирішення питання кредитування вигідних для країни реальних секторів її економіки є програшом наших керівних еліт (Верховної Ради, Уряду, Нацбанку). І це треба визнавати, як і те, що працюють вони у вкрай складних умовах як внутрішнього, так і зовнішнього тиску.

При цьому у країні усе активніше ведуться розмови і на усіх рівнях погоджуються, що для Держави є вкрай важливим і актуальним нарощувати промислове виробництво, стимулюючи внутрішню переробку сировинних матеріалів, які сьогодні йдуть на експорт (за що Україну усе частіше називають сировинним придатком). Однак це якийсь когнітивний дисонанс на державному рівні – говоримо про одне, а робимо протилежне, стимулюючи експорт сировини тим самим відшкодуванням ПДВ.

Нам треба не говорити, а робити усе для нарощування виробництва, переробки сировини з позицій українського “економічного егоїзму”, попри складнощі і обмеження протекціонізму чинним в Україні міжнародним законодавством, вибираючи можливі із заборонених інструментів.

Нам треба не говорити, а робити усе для нарощування виробництва, переробки сировини з позицій українського “економічного егоїзму”, попри складнощі і обмеження протекціонізму чинним в Україні міжнародним законодавством, вибираючи можливі із заборонених інструментів.

І замість вовтузіння у Раді із “соєво-ріпаковими” поправками, законопроектами №№ 7403-2 та 7403-Д, краще було б зараз (чи вже після їх “провалу”) домовитися і пакетом змін до Податкового Кодексу (терміном, скажімо, на 10 років):

1. Встановити з 01.01.19 р. спецрежим оподаткування у сфері АПК із акумуляцією ПДВ (із небажаними, але все ж, можливо, компромісними варіантами галузевого розподілу сум ПДВ між акумуляцією аграріями та сплатою до державного бюджету).

2. Скасувати з 01.07.19 р. відшкодування ПДВ при експорті зернових і технічних культур.

Тут треба діяти так само рішуче, як і у випадку із забороною експорту із України лісу-кругляку.

Аграрії, після усіх поневірянь, мають охоче погодитися з цим, вже знайомим їм, “нововведенням”, бо перспектива знов залишати у себе живі кошти від реалізації своєї ж продукції, без будь-якого втручання чиновників, є неспівставно привабливішою від теоретичних, майже міфічних, розмірковувань про підтримку внутрішніх цін трейдерами-експортерами через можливість відшкодування ними експортного ПДВ.

Державі ж при цьому повинно “сподобатися”, що сума, яка залишатиметься аграріям (30-35 млрд.грн), буде меншою ніж витрачати з Держбюджету на відшкодування ПДВ експортерам зерна і олійних (40-45 млрд.грн). При цьому, повернення до акумуляції ПДВ аграріями “висвітлить”, виведе з тіні, безпрецедентні раніше обсяги “чорного” зерна та олійних, що потрапили туди як відповідь-спротив на віроломні дії держави – за чорними схемами лише одного соняшнику в Україні з врожаю 2017 року оберталося біля 1 мільйона тонн, шаленими темпами зросли обсяги чорно-готівкового обігу зерна, астрономічними сумами обчислюються обсяги неповернутої в Україну валюти. І цьому реально немає ради!

Такий фідбек миттєво зніме політичну напругу у аграрному співтоваристві, але найголовніше:

 з одного боку, торкнеться усіх аграріїв, повернувши мінімально адекватну як за світовими мірками підтримку тваринникам, молочникам, рибникам, овочівникам, садівникам, ягідникам, фермерам і холдингам, негайно стимулюватиме виробництво широкого кола продовольчих товарів, зайнятості на селі;

з іншого боку – дасть усім переробникам, у т.ч. з іноземним капіталом, адекватні горизонти планування інвестицій у входження та/чи у розвиток їх бізнесів із виробництва харчових продуктів в Україні, розширення ринків збуту і експортних можливостей, оскільки стимулюватиме забезпечення сировиною переробних підприємств і на цій основі – збільшення експорту продукції із доданою вартістю, відновлення надходження іноземних інвестицій у переробні галузі економіки України. І не тільки у секторі переробки олійних, а й зернових культур, насамперед, пшениці у борошно, виробництва комбікормів, інших сучасних харчових продуктів із зерна.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику