Цензор.НЕТ

05.11.18 15:04

Про коміків, співаків і артистів у політиці

Думаю, вже всі встигли прокоментувати появу бордів Зеленського по Україні. Інші коментували останні двозначні заяви Вакарчука.

Скажу і я. Але трохи про інше.

Як відомо, Зеленський - артист та власник цілої бізнс-імперії, заснованої на виробництві гумористичного (і не тільки) продукту. Вакарчук - співак, схильний до суспільно-політичного резонерства. Що хараткерно, обидва активно використовують політичні теми у своїй творчості. У Зеленського взагалі більша частина відомих жартів - політичні, а у Вакарчука рідко яку пісню не тлумачили з політичної точки зору.

Факт почви артистів в рейтингах шокує більішсть коментаторів. Хоча чого дивуватися? Якщо ти все життя працюєш "десь біля політики", то дивно, якщо ти туди не потрапиш.

Я давно міркую над природою сучасної політики і політиків, і не можу не відзначити, що вони, значною мірою, ближчі не до класичного розуміння політики як регуляції суспільства, а до шоубізу.

Показовий приклад - феномен вітчизняних політичних ток-шоу ("формат Шустер"). Вони завжди у нас викликали серйозний інтрес. Їх дивилися, обговорювали. Зараз майже кожен канал набув власне шоу.
Чому їх дивляться? Як показує досвід, зовсім не заради глибоких політичних ідей. Ні, на них дивляться як на шоуменів, які ПОВИННІ РОЗВАЖАТИ. Сказати різке слівце. "Зробити" опонента. Покричати. Ну і, непогано, якщо хтось на когось кинеться з кулаками.
"Політартисти" працюють у своєму жанрі так, як можуть. Звісно, здебільшого це нагадує художню самодіяльність, але іноді на сцену виходять справжні "самородки".
Те саме стосується і інших сфер суспільного життя. "Чиста" політика - не цікава. Вона нудна. Політичний шоубіз - це те, що для більшості громадян і є справжньою політикою. Ну, як для декого реслинг - це "справжній спорт".

Загалом, це не лише українські реалії. Всі знають про шкарпетки Трюдо, і лише одиниці - а ким він, власне, є як політик? При цьому, як артисти розмовного жанру політики все ж, переважно, виглядають артистами самодіяльності. То ж, може, настав час професіоналів?

То же хрестоматійний Беппе Грілло з Італії. Жартував собі, жартував. І дожартувався до однієї з найпотужніших політичних сил в країні.
Очевидно, що коли політики стають все більше схожими на несправжніх артистів, справжні артисти починають сприйматися як політики.

Тож до рейтингів Зеленського та Вакарчука треба ставитися серйозно (хоча до самих рейтингів, звісно, треба ставитися скептично, бо поки що вони - варіант "вилами по воді").

Я би назвав це проявом загальносвітової тенденції - гібридизації політики. Так, тут модне слово "гібридний" є цілком доречним. "Гібридна політика" - це політичний процес, що у публічній частини стає абсолютно і повністю схожим на шоубізнес. В таких умовах "професійні політики" починають програвати професійним артистам. Як спортстмени-аматори професіоналам.

Очевидно, запит на нові обличчя у нас у часі співпав з максимальною шоубізнесизацією політики, яка, зрештою, є світовою тенденцією. І ефект подібного накладання може бути непогнозованим.

Звісно, що це прояв кризових тенденцій. В політиці, суспільстві, ідеології - у всьому.

До речі, тут можна згадати культивований у нас не один рік культ "міцних господарників/професіоналів/технократів", які "знають що робити". Так от, всі ці "проФФесіонали" так дискредитували саму ідею професійності у політиці, що маємо стійку відразу до неї з боку цілих електоральних сегментів.

Все це разом: політики-реслери, політичний шоубіз, "проФФесіонали" з недалекого минулого та "технократи" сучасності і створюють ідеальне тло для "походу в політику артистів".

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику