Цензор.НЕТ

07.11.18 13:30

Посміхніться, вас знімають

радар,trucam

Боротьба з порушниками правил дорожнього руху в Україні перетворилася на піар влади. Потрібно збільшувати кількість "Трукамів" і запроваджувати повноцінну фотофіксацію.

Я не порушую правила дорожнього руху. Не вважаю за потрібне цього робити. До того ж мою машину надто добре знають у Львові – вона брендована символікою громадської організації "Варта". І якби я порушив, то першим би потрапив у поле зору своїх же колег.

На жаль, інші українські водії мають значно більші шанси порушити правила та залишитися непоміченими. З січня у нас діє постанова Кабміну про обмеження швидкості в містах до 50 км/год. Але дев’ять місяців цього року поліція не мала законних способів вимірювати цю швидкість. Як мені пояснювали, поліцейські "виконували превентивну роботу". Наслідки цієї роботи можемо бачити на власні очі – як на вулицях великих міст, так і в жахливій статистиці ДТП.

Зараз влада з пафосом оголосила про реформу, запровадивши з 27 вересня сертифіковані прилади TrueCam. Хоча назвати реформою це важко: ці прилади вже працювали на дорогах України, а зараз їх просто повернули. Чи почали водії їздити з дозволеною швидкістю? Ні!

По-перше, цих приладів дуже мало. Наприклад, на всю Львівську область діють лише три "Труками". Та ще й поліція має заздалегідь повідомляти, де саме вони стоять.

По-друге, водії звикли до безкарності, тому часто оскаржують поліцейські протоколи в суді. А оскільки чинне законодавство дає чимало шпарин для ухилення від відповідальності, справи щодо резонансних ДТП на роки застряють у судах. Інші порушники дивляться на це й теж не поспішають сплачувати виписані штрафи. Безкарність породжує нову безкарність, кількість аварій зростає, як снігова куля.

До речі, держава ще й маніпулює статистикою дорожньо-транспортних пригод. З 2015 року смертельний випадок оформляється лише на місці ДТП. Тобто якщо людина померла у лікарні чи в машині швидкої, цих даних у поліції немає, тобто немає й факту смертельної аварії. Така ситуація не лише викривляє статистику, а й створює чимало проблем слідчим органам і родичам, яким після смерті близької людини потрібно бігати та доводити, що вона загинула внаслідок ДТП.

Що робити? Багато чого.

Перш за все – збільшувати кількість "Трукамів" та впроваджувати інші пристрої для вимірювання швидкості. Не ставити їх кожен день в одному місці й тим більше не повідомляти про це місце заздалегідь. Батальйон, який контролює перевищення швидкості, має щоранку отримувати нову рознарядку, куди їхати. Інакше водії пригальмовуватимуть на відомих ділянках, а в інших місцях ганятимуть.

Якщо ми дійсно боремося з порушниками, а не просто бавимося в піар, якщо заявляємо, що йдемо в Європу – нам потрібно повернути фотофіксацію порушень ПДР. У нас був певний період, коли працювали ці "листи щастя" – і статистика ДТП була набагато кращою.

Є приклад Польщі. Наші водії у Львові їздять без ременів безпеки, а щойно перетинають кордон – завжди з ними. Бо там працює фотофіксація, і польський поліцейський може зафіксувати порушення просто з машини або з пристрою, який тримає в руках. В суді вони просто покажуть фотографію та складений протокол. Я вже не кажу про перевищення швидкості або проїзд на червоне світло.

Те саме стосується паркування. У Польщі навіть представники громадськості можуть зафіксувати порушення та направити матеріал в поліцію. Власне, там цим питанням і займається не так поліція, як громадськість.

Ми маємо законодавчо прописати чіткі алгоритми дії фотофіксації, щоб закрити всі шпарини для адвокатів порушників. Потрібне єдине програмне забезпечення, яким користуватиметься вся країна. Програма має фіксувати обличчя водія та номерні знаки його авто.

Якщо водій вважає, що матеріали сфабриковано, він може вимагати експертизи фото- або відеозапису. Знову ж таки, за чітко визначеними алгоритмами. Це не так важко: фаховий програміст та відеооператор легко визначать підробку.

Система має бути максимально автоматизована, щоб виключити можливість корупції з боку правоохоронців. Я б узяв за приклад Дубай. У них – найкраща система. Патрульним автомобілям навіть не потрібно зупинятися, щоб зафіксувати порушення – все працює автоматично. Для мене це мрія.

До речі, щодо правоохоронців. Я вважаю, що реформування поліції – це єдина реформа, яка справді відбулася в нашій країні. Але нам бракує законодавчих змін. Так, ми набрали молодих амбітних людей. Але вони отримують зарплатню 10 тис. грн, визначену ще на початку реформування. За цей час левову її частину з’їла інфляція. І люди йдуть з поліції.

Не всі залишають лави поліції через гроші. Уявіть собі молоду людину, яка має амбіції щось змінити, дійсно знизити рівень злочинності в країні – а всі справи розвалюються в суді, і злочинці залишаються безкарними. У поліцейських просто руки опускаються.

Навчання працівників патрульної служби триває три місяці. Держава платить за це навчання, потім поліцейський працює два-три місяці, амбіції щезають, бажання щось змінити минає – і людина йде. І ми витрачаємо кошти на навчання наступного кандидата. То, може, краще спрямувати ці гроші на підвищення заробітних плат? Надати патрульним державний захист. Або придбати необхідне для фіксації обладнання. Так, це буде дорого. Але чи не варто це збережених людських життів?

Я вірю, що все це реально зробити в Україні. І їздити без порушень будуть не лише такі активісти, як я. Це можливо. Головне – захотіти.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику