Цензор.НЕТ

08.11.18 14:10

Про розвідки

Саме від розвідувальних органів залежить інституційна стійкість держави та її спроможність до своєчасного і адекватного реагування на безпекові виклики і загрози. Саме тому мені важливо поділитись своїми міркуваннями після  участі у експертному обговоренні проекту Закону «Про розвідувальні органи». Цей документ -  спроба побудувати ефективну архітектуру розвідувального сектору з урахуванням здобутого досвіду у війні з РФ та принципів притаманних демократичним державам. Створення такого законопроекту є логічним кроком, спрямованим на імплементацію нещодавно прийнятого Закону «Про національну безпеку України». Це важливий процес трансформації сектору безпеки і оборони. 

Процес розробки законопроекту «Про розвідувальні органи» координує Служба зовнішньої розвідки (СЗРУ). Участь беруть представники розвідувальної спільноти різних рівнів, нардепи, експерти та міжнародні партнери із країн - членів НАТО. Останні зацікавлені у реорганізації розвідувальних органів, виключно із прагматичних причин. Їм потрібні безконфліктні та стабільні сусідні держави. 

Хоча, як відомо «диявол ховається у деталях», але на цьому етапі реформи розвідувальної системи України важливо розуміти логіку самого процесу та визначитись із стратегією досягнення кінцевої мети трансформації, яку я означила вище. 

Як зазначали мудрі грецькі філософи – більшість суперечок і дискусій втратять сенс, якщо сторони чітко домовляться про терміни. Тому перший розділ документу присвячений термінології. Словник визначень та понять складено з урахуванням міжнародних стандартів.  Це надважливо як для налагодження внутрішньої комунікації, так і для забезпечення взаємодії з міжнародними партнерами. Для прикладу. На початку уточнені поняття: розвідувальна діяльність та інформація, визначено розвідувальні сили і засоби, спеціальні заходи, а також роз’яснено, хто ж такі «співробітники під прикриттям» і ряд інших. Загалом приведення термінології у відповідність до стандартів НАТО є непростим завданням для робочої групи. Крім нюансів перекладу є одна базова відмінність. У країнах - членах НАТО, до розвідки включають і контррозвідку, а також інші структури, які застосовують у своїй діяльності так звані «спеціальні методи».

Тому, зазвичай, законодавчі акти у країнах Альянсу, що унормовують діяльність розвідувальних органів мають загальний, рамковий характер та описують архітектуру системи в цілому, визначають функції окремих органів, а також координацію, управління  та нагляд (контроль?) за ними. Далі - кожна країна самостійно визначає окремими нормативними актами повноваження суб’єктів системи. У подальшому - детальні внутрішні інструкції та настанови регламентують їх повсякденну діяльність. 

Та, насправді, певного структурного стандарту немає, найголовніше - це ясність із управлінням, повноваженнями , функціями, координацією та дієвим демократичним цивільним контролем. Про це далі. 

Другий розділ законопроекту описує структуру розвідувального співтовариства та  розподіл функцій. Відповідно до діючого законодавства (і в новому проекті закону ця логіка теж зберігається), розвідувальними органами є: СЗР, розвідувальний орган МОУ та розвідувальний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Де факто та де юре сьогодні функції у СЗР та у Воєнної розвідки досить часто дублюються. Мова йде про політичні та воєнно-політичні, економічні та воєнно -економічні, інформаційні/ кібербезпеку, військово-технічні, науково -технічні, оборонні аспекти та військове будівництво. Робоча група надає рекомендації як уникнути дублювання та зосередити діяльність СЗРУ виключно на політичній та економічній розвідці. Усе, що стосується воєнної розвідки буде закріплено за Головним управлінням розвідки Міноборони. Розділені будуть також інформаційна  - СЗРУ, та кібер - ГУР МОУ, також у СЗРУ залишається науково - технічна розвідка, військове будівництво прерогатива - ГУР МОУ. Спільною темою СЗРУ та ГУР МОУ залишається військово-технічна сфера діяльності. У прикордонників все простіше - вони пропонують залишити за собою два ключові напрями: безпеку державного кордону та охорону суверенних прав України у її виключеній (морській економічній зоні). 

Та все ж поки українська сторона прийняла рішення не об’єднувати в одному документі питання розвідки і контррозвідки, а залишити допоки все як є. Бо реально написання окремого Законопроекту  «Про СБУ» має відбутись найближчим часом. Так само як і зміни в закони про кожен окремий розвідувальний орган.

Щоб компенсувати відсутність цього «об’єднання» і законопроект «Про розвідувальні органи» залишався рамковим автори приділили увагу  окремо координації між розвідувальними органами і контррозвідкою. Та до речі визначили правило, що розвідувальні заходи проводяться виключно за межами України. Як виняток – розглядається можливість проведення заходів щодо отримання інформації від джерела за кордоном. Здійснення ОРД (оперативно розшукової діяльності) на території України для здобування розвідувальної інформації заборонено (за виключенням території, яка тимчасово окупована). 

Законопроектом передбачається підвищити роль РНБОУ, як основного координатора діяльності розвідувальних органів. Водночас, іноземні партнери радять приділити більше уваги координації між розвідкою та контррозвідкою (відповідальності та взаємодопомоги), а також чіткості у визначеннях. 

У третьому і четвертому розділах йдеться про порядок організації та здійснення розвідувальної діяльності та правовий статус співробітників .Також в законі в загальних рисах описані завдання щодо захисту інформації про розвідувальні органи, норми фінансового, матеріально - технічного забезпечення та міжнародне співробітництво. 

Окремої уваги заслуговує п’ятий розділ законопроекту, який стосується питань соціального і правового захисту співробітників розвідувальних органів та осіб залучених до виконання окремих розвідувальних завдань.  Як на мене – добре, що СЗРУ намагається зробити професію розвідника конкурентною на ринку праці  та привабливою. Така ж логіка прослідковується у законах, які регламентують діяльність НАБУ, НАЗК та Прo прокуратуру. Та насправді визначення таких речей є сигналом неефективно організованого демократичного цивільного контролю. Саме через цей механізм, а не через  прив’язку посадових окладів працівників розвідки до прожиткового мінімуму, можливо більш оперативно і ефективно вирішувати питання своєчасної індексації грошового забезпечення розвідників. Окрім того, на додаток до мотиваційних аспектів у такий спосіб буде вирішуватися питання запобігання корупційних ризиків. Але для цього необхідно організувати результативну взаємодію між Кабміном, РНБОУ, ВРУ та іншими учасниками процесу. 

Тому останнє але найважливіше на що хочеться звернути увагу- це Демократичний цивільний контроль за розвідувальними органами. Особливість його здійснення обумовлюється специфікою діяльності розвідувальних органів, яка здебільшого є закритою від суспільства. Однак це не повинно стати аргументом для обмеження ролі Парламенту по контролю за розвідувальною спільнотою. При цьому за Президентом України, як за Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил та інших військових формувань повинна зберігається основні функції управління та координації діяльності розвідувальних органів. У форматі державного устрою України, як парламентсько-президентської республіки вкрай важливо забезпечити парламентський контроль за діяльністю Президента у цій сфері. Наразі де-факто роль Парламенту в багатьох напрямках контролю за розвідками є обмеженою. А це привід для зловживань і нецільового використання розвідки та коштів. Крім того, парламентський контроль над розвідками повинен бути збалансований з іншими гілками влади (виконавчою та судовою), а також громадським контролем.    

Велика надія на те, що таке збалансування зможе провести новий Комітет ВРУ із нагляду за спецслужбами. 

У цілому я вражена рівнем комунікації і готовністю розвідувальної спільноти до професійного діалогу. І я дуже сподіваюсь, що керівникам вдасться зберегти цю конструктивну дискусію, уникнувши «ритуальних танців» навколо проблематики. Якщо це вдасться, то можливо очікувати, що робочій групі вдасться підготувати цілісний документ, який може бути внесений для розгляду Парламенту вже на наступній сесії.






Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику