Цензор.НЕТ

08.11.18 23:05

ДОБРОБУТ ЯК МЕТА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

                                                                                                         В.Лановий

   ДОБРОБУТ  ЯК  МЕТА  РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

 

  В заявах провідних українських політиків (зокрема, Юлії Тимошенко) останнім часом лунають заклики до створення в Україні соціально орієнтованої ринкової системи.

  На мій погляд, це ключовий пункт змін , яких потребує наша економіка. На протязі десятиліть радянської епохи та новітньої історії незалежної України кремсалася усе більш антигуманна і антисоціальна економічна система. Навіть перейшовши до ринкового свого стану, національна економіка усе більше відверталася від громадян і функціонувала у бік підприємств і корпорацій. І навіть комуністична репресивна система не завдала такої шкоди простим людям, як це зробили керманичи країни разом із своїми грошовими покровителями у останні роки. Уже сам факт збідніння наших людей до рівня останньої десятки країн світу, як це визнали міжнародні аналітичні організації, є дуже красномовним. Мінімальними є не тільки середні показники пенсій, а й заробітки працюючих. Одночасно нашу країну визнають найгіршою у Європі за умовами життя, що є головним засобом виштовхування молоді в еміграцію.

  Що робити? В чому полягає антилюдська сутність діючої ринкової системи? Як її трансформувати і вийти зі злиднів?  І тут питання не у більш справедливому перерозподілі тих доходів, які виробляються народом. Скажімо, при сьогоднішній побудові економіки перерозподіл доходів від працюючих до пенсіонерів не зможе суттєво збільшити виплати останнім. Соціальна спрямованість ринкової моделі полягає не у більш гуманному перерозподілі грошей. І не розміри  соціальних допомог держави малозабезпеченим визначають соціальну орієнтацію ринкової системи.

  Така орієнтація визначається участю громадян країни в отриманні суспільних прибутків і накопиченні капіталів при умові ефективності господарювання. Так, її запровадження у ФРН у 50-ті роки ХХ сторіччя спиралося на такі базові установки, як забезпечення твердої грошової одиниці, домінування в економіці МСБ, забезпечення  конкуренції на ринках і усунення від отримання бюджетних інвестицій та допомог господарських монополій.

  При соціалізмі, як відомо, люди практично знаходилися на напівголодній пайці і ніяких капіталів не вкладали у виробництво. Зараз, коли такі можливості формально існують, економічна активність людей залежить від того, наскільки поточні доходи сімей перевищують їх витрати. Розміри такого профіциту сімейних бюджетів свідчать про ресурсні можливості громадян для інвестицій, банківських депозитів, вкладень у власний бізнес, освіту, інновації, ІТ-економіку тощо. Однак після 2013 року прибутки, які отримують пересічні громадяни, діями влади були зведені нанівець. У 2014-2018 роках щорічний приріст накопичень фінансових активів українських сімей не перевищував 4% від суми їх доходів, а починаючи з 2016 року, цей показник мав від`ємне значення або знаходився  на рівні, трохи вищому за 0% (у 2018 році). Тобто, якщо у попередні роки люди могли робити хоча б мінімальні заощадження та інвестиції, то після 2015 року бюджети сімей стали абсолютно дефіцитними і для покриття поточних витрат громадяни почали використовувати раніше зекономлені гроші. У першому півріччі цього року вкладники комбанків вилучили з депозитів більше 30 млрд.грн. Звичайно, інвестиції з сімейних бюджетів стали неможливими. Окрім того, у нас ніхто й не переймався ефективністю ринкової системи. 

  Яким чином корупційна влада вичавлює людей з економічного обороту?

1.  Вона разом з олігархатом вирішила, що абсолютно більшість споживачів має заплатити за житлово-комунальні послуги суми, які не залишають їм засобів для елементарного харчування, придбання одягу, лікування, прояву гостинності і т. і. Очевидно, пані Меркель про це не знає, інакше вона не  говорила б про ціни на «газ, який не може бути безкоштовним». Тарифи на житлово-комунальні послуги сімейним господарствам багатократно завищені, що сприяє отриманню монопольними постачальниками газу, тепла, води, електроенергії ненормальних монополістичних надприбутків;

2.Була цілеспрямовано і свідомо багатократно знижена (у 2014-2015 роках) валютна вартість національної грошової одиниці – майже у 4 рази; це 

  спричинило падіння купівельної спроможності громадян, особливо щодо придбання імпортних товарів і послуг та різко знецінило вартість сімейних

  бюджетів; останні 3 роки валютний курс гривні постійно знижується і, як ми могли впевнитися, у цьому полягає свідома валютно-курсова політика

  Нацбанку України; 

3.Продовжена лінія на створення високомонополізованих господарських структур у більшості секторів національного господарства при негласному

  сприянні цьому процесу з боку уряду і антимонопольних органів держави (галузі електроенергії, надання послуг зв`язку і телекомунікацій, залізниці,

  авіації, комунального автотранспорту та інші); влада також стоїть на боці виробників і постачальників, які зчиняють монополістичні змови і

  зловживання на конкурентних ринках (продовольчих виробів, сільськогосподарських товарів, палива, медикаментів, автозапчастин,  комерційних

  банків тощо), синхронно піднімаючи ціни і порушуючи стандарти продажів;

4. Підштовхується висока інфляція цін внаслідок надлишкового емісійного кредитування економіки  Нацбанком України, яке є також результатом великих

  внутрішніх запозичень кабміну для покриття дефіциту державного бюджету;

5.Продовжувалася дія податку на додану вартість – ПДВ, який представляє собою оподаткування створеної нової вартості з віднесенням

  платіжного зобов`язання виключно на громадян-споживачів; такий податок є караючим тих, хто більше виробляє, і також він зменшує купівельні

  можливості людей, а тому є шкідливим для економіки. Його запровадили у кінці 60-х у Франції, Німеччині та інших західно-європейських країнах саме

  для обмеження народного споживання та упередження кризи перевиробництва. Логічно, що країни, які не запроваджували такого типу податок (США,

  Японія, Канада та інші країни Заходу) мали значно вищі темпи зростання обсягів виробництва порівняно з країнами «старого» світу;

6.Використовуються численні імпортні мита, в тому числі так звані спеціальні акцизи на ввіз автомобілів (проти яких постали групи водіів на машинах з

  єврономерами), які суттєво підвищують ціни на іноземні і національні товари і послуги на внутрішньому ринку. Ці митні платежі також стимулюють

  контрабандний ввіз виробів, хабарництво на кордоні і митницях, що теж сприяє спекулятивним цінам на іноземні товари.

  Чому так необхідні прибутковість сімейних бюджетів та індивідуальні та колективні інвестиції громадян? Бо при цьому фізичні особи-власники капіталів самі вибирають об’єкти інвестування або здійснюють інвестиції,  користуючись послугами  фінансових посередників: інвестиційних компаній, банківсько-кредитних, венчурних, страхових, брокерських та інших установ. Ринковий розподіл капітальних ресурсів при цьому є передумовою його здійснення на конкурентних засадах, знаходження для цього найбільш прибуткових і сучасних об’єктів. Такий розподіл фінансових фондів особливо необхідний у періоди структурних криз, коли потрібне перетікання капіталу із застарілих галузей у інноваційні виробництва.

  У антисоціальних ринкових системах основну частину капітальних інвестицій складають внутрішні капіталовкладення господарських компаній. Такі компанії не направляють прибутки на фінансові ринки, а навпаки, залучають ресурси з останніх для своїх потреб. Подібний порядок розподілу суспільних прибутків та інвестицій сприяє фінансуванню традиційних об`єктів і галузей і цим самим заморожує застарілу галузеву структуру економіки. Таке інвестування є згубним, бо спричиняє відсталість національних господарств, втрату конкурентоспроможності і витіснення підприємств з раніше освоєнних ринків. Закриваються виробництва кінцевої продукції і залишаються працювати найпростіші виробництва сировинного профілю, що експортують  продукцію у більш розвинуті країни. Тобто так , як в Україні.

  Зрозумілим є шлях побудови потрібної нам ринкової системи соціальної спрямованості: скинути ярмо ПДВ, замінивши його прозорим прямим податком з продажів -- укріпити валютний курс гривні, щорічно підвищуючи його – мінімізувати ставки імпортного мита і спростити та уніфікувати митні процедури --  розробити обгрунтовані, знижені тарифи на газ та послуги ЖКГ --  проводити жорстку антиінфляційну політику з блокуванням усіх факторів зростання внутрішніх цін, понизивши щорічний темп інфляції до 3-5 % -- створити державну систему цільового фінансування малого, середнього бізнесу та мікро-підприємництва -- заборонити бюджетні інвестиції та урядові гарантії  діючим великим підприємствам і корпораціям, що є проявом олігархономіки --  ліквідувати дефіцит державного бюджету, в тому числі завдяки зменшенню витрат на житлові субсидії – реорганізувати у конкурентні структури штучно створені нафто-газові та енергетичні монополії -- реорганізувати систему національного регулювання природніх монополій -- демонополізувати сектори національного господарства  та реалізувати потужну антимонопольну політику на конкурентних ринках.

  Добре, що практично усі ці позиції взяла на озброєння Юлія Тимошенко у своєму «Новому економічному курсі». Варто було б й іншим реальним політикам замислитися над побудовою ринкової економіки соціальної спрямованості.

  Наслідком реалізації вказаних пунктів буде зростання добробуту, посилення потуги середнього класу, прискорення економічного зростання.


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику