Цензор.НЕТ

14.11.18 13:52

Щодо «ознак монополії» «Урядового кур’єру» на оголошення про виклик

Сьогодні на засіданні Кабінету Міністрів вкотре мало розглядатись питання щодо визначення друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, газету «Урядовий кур’єр».

Така процедура кожного року «як сніг на голову» падає на державні органи та кожного року вони виявляються до неї несподівано не готові.

Згідно чинного Порядку, оголошення про виклик до суду і повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи розміщуються у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної та місцевої сфери розповсюдження, які щорічно визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі пропозицій Міністерства юстиції України (подаються до 1 листопада).

Якщо простою мовою, то коли ви виступаєте, наприклад, відповідачем/підозрюваним/обвинуваченим/тощо у справі, а процесуальні документи вам вручити нема можливості, бо адреса вашого проживання невідома, то ці документи можна за гроші просто розмістити в друкованому ЗМІ, визначеному Урядом. І ви будете вважатись належним чином повідомленим про них.

Не вдаючись до розмірковувань на тему, чому це не робити безкоштовно в електронному вигляді, наприклад, на сайті того ж Міністерства юстиції України або на іншому поширеному та офіційному ресурсі, давайте поговоримо про конкуренцію.

Конкуренція між друкованими ЗМІ є. Як мінімум, крім газети «Урядовий кур’єр» є інші видання загальнодержавної сфери розповсюдження, які мають такий самий або більший тираж, та мають можливість позмагатись з газетою «Урядовий кур’єр» за такий ринок, маючи перспективу отримати на рік або більше стале коло споживачів та відповідно сталий прибуток.

Одним з таких видань є ДП редакція газети «Голос України», яке зверталось у 2015 році до Мін’юсту з пропозицією включення газети «Голос України» до переліку друкованих видань для розміщення у 2016 році оголошень про виклик до суду і повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформації про процесуальні документи. В своєму зверненні газета «Голос України» зазначила, що на відміну від газети «Урядовий кур’єр» парламентське видання має майже в два рази більший тираж, дві мови видання, дві електронні версії та реалізовується не тільки за передплатою, але й вроздріб.

Не отримавши позитивної відповіді, «Голос України» звернувся до АМКУ, посилаючись на те, що в даному випадку, на думку видання, мова іде про непроконкурентні умови відбору, що надають переваги газеті «Урядовий кур’єр» у порівнянні з ними та дискримінують останніх.

Ми звернулись до Міністерства юстиції України із листом, на що останнє (треба віддати належне) проектом розпорядження Уряду запропонувало визначити друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду і повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, газету «Голос України». Однак, цього не сталось, оскільки Міністерство фінансів не погодило проект розпорядження у запропонованій Мін’юстом редакції, висловивши застереження, що не визначення на наступний рік газети «Урядовий кур’єр» друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються оголошення про виклик до суду, призведе до зменшення власних надходжень редакції та потребуватиме збільшення фінансової підтримки газети з державного бюджету, що в умовах жорсткої економії бюджетних коштів та необхідності забезпечення обороноздатності країни в даний час не вбачається можливим.

Доопрацьований Мін’юстом проект розпорядження, відповідно до якого засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому  у 2016 році будуть розміщуватись оголошення про виклик до суду, визначено газету «Урядовий кур’єр», Мінфін та Мінекономрозвитку погодили без зауважень.

Потім, Міністерство юстиції в своєму листі запевнило нас, що при підготовці на наступний рік (тобто на 2017) пропозицій щодо визначення друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, у якому розміщуються оголошення про виклик до суду і повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи, врахує пропозиції Антимонопольного комітету України щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, здійснить перегляд відповідних нормативно-правових актів та передбачить порядок визначення такого друкованого засобу масової інформації за чітко визначеними критеріями.

А для того, щоб ці запевнення мали більшу силу, АМКУ 09.02.2016 (!) надав Міністерству юстиції України рекомендації:

«Передбачити порядок/процедуру відбору друкованого засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, у якому будуть розміщуватися оголошення про виклик до суду і повістки про виклик підозрюваного, обвинуваченого та інформація про процесуальні документи для надання пропозиції Кабінету Міністрів України на конкурсній основі за чітко визначеними об’єктивними та недискримінаційними критеріями, у тому числі забезпечення мінімізації матеріальних витрат на отримання послуг із розміщення визначеної інформації».

http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=121335&schema=main&fbclid=IwAR2J_46oJiLrRICZj5-N8tcmtiiSvQE0JYOYHYF2JCcY6LL4tcWpezq-hNI

На дворі 2018 рік. З 2006 року по сьогодні нічого не змінилось. Кожного року в автоматичному режимі (крім невдалої спроби 2015) Мін’юст  подає в пропозиціях «Урядовий кур’єр», Уряд це затверджує своїм розпорядженням, Міністерство фінансів спокійне, що газету не потрібно підтримувати додатково з бюджету, а «Урядовий кур’єр» має сталий ринок споживачів на подібні послуги (тарифи від 420 до 12 000 грн. за одне оголошення).

Єдиний нюанс, конкуренції тут, на жаль, місця не має. Як наслідок, споживачі, яким потрібно розмістити таке оголошення, до яких відносяться крім громадян та бізнесу, також самі державні органи, не мають вибору та замовляють такі послуги газети за встановленою останньою самостійно вартістю.

Зрозуміло, що ринок специфічний, друковане видання повинно бути одне та часта його зміна не піде на користь основній меті такого розміщення: повідомлення особи про виклик та процесуальні документи. Однак, конкуренція між виданнями могла б відбуватись не на стадії їх вибору прямими споживачами, а на стадії відбору такого видання Міністерством юстиції та затвердження його вибору Урядом. Тоді, при конкурентному відборі, можна врахувати і вартість розміщення таких оголошень, і спосіб розповсюдження, і мову видання, і тираж… Тобто все, щоб нам, громадянам, було зручніше, економніше та ефективніше, як розміщувати такі оголошення, так і отримувати інформацію про те, що нас викликають, але не можуть знайти.

А поки конкуренція, споживачі та громадяни, яких «шукає» слідчий або суд, не на часі.


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику