Цензор.НЕТ

08.12.18 21:30

"Добро пожаловать или посторонним вход в...". Пристрасті за УКФ. Частина 4/4

"Добро пожаловать или посторонним вход в...". Пристрасті за УКФ. Частина 4/4

Частина 4. Або просто власна думка.

Все почалось з мого питання: якою має бути проектна заявка (ідея та опис) аби зацікавити експертів від Українського культурного фонду (УКФ). На цій хвилі я вирішила зануритись у розгляд заявок та бюджетів топових проектів-переможців за рейтингом УКФ.

Тривала друга чи третя година знайомства з договорами… Я потроху починала розуміти, що всі попередні декларації, стосовно вимог до конкурсантів, є лише приблизними орієнтирами, а зовсім не діючими фактами за якими приймались фінальні рішення. Вмовляючи себе повірити у те, що порушення конкурсних вимог, які постали в мене перед очима за перші декілька годин часу – лише виключення з правил… Дві години перетворились на два тижні.  

Два тижні, більше 30 сторінок нотаток про порушення та розуміння, що це лише чверть від загального обсягу інформації, змусило мене врешті-решт зупинитись у пошуках та залишити надію повірити у поодинокі “виключення з правил”. Довелось, аби не схоронити власні надбання, скоротити все до 10 сторінок та викласти у цьому блозі.

 Частина 1. Адміністративна: https://censor.net.ua/blogs/3099613/dobro_pojalovat_ili_postoronnim_vhod_v_pristrast_za_ukf_chastina_34

Частина 2. Проектні заявки: https://censor.net.ua/blogs/3098256/dobro_pojalovat_ili_postoronnim_vhod_v_pristrast_za_ukf_chastina_24

Частина 3. Бюджети: https://censor.net.ua/blogs/3099613/dobro_pojalovat_ili_postoronnim_vhod_v_pristrast_za_ukf_chastina_34

Питання про те, з ким власне я, як культурна одиниця, можу конкурувати на просторі України, отримало просту відповідь – навіть не намагайся! Бо про яку конкуренцію, конкурси, бали та рейтинги можна говорити, коли ти бачиш, що перемагають проекти обрані не за офіційними показниками, а за чиїмись власними мотивами, вподобаннями або, вибачайте, не розумінням власних завдань та повноважень співробітників УКФ.

Ви можете собі уявити проект, що розраховано на реалізацію у 28 містах України, де на запитання про ризики та методи їх запобігання вказано – ні яких. Хтось бачив проект у якого не має ні яких ризиків? А він існує… Проект, що передбачає перше видання книги, яка існувала ще до проведення конкурсу. Проект, що декларує новий рівень доступності витворів мистецтва для людей з вадами зору через створення веб-сайту (тобто, люди з вадами зору в музеї зазначені витвори мистецтва не мали змоги побачити, а в мережі Інтернет побачать…). Проект, що передбачає підготовку та реалізацію міжнародного фестивалю за одну добу. Бюджети, з цифрами без жодних пояснень. Всі вони та багато інших – переможці конкурсу грантів від УКФ.

Я не мала не меті писати так багато тексту та висновків, що викладено у 4 частинах, але так сталось. Я не поодинокий випадок, що публічно чи не публічно висловлює своє ставлення до діяльності УКФ, тож розраховувати на те, що це побачили та зробили висновки лише декілька осіб – не варто. Навіть статистика підтриманих проектів є показником того, що все відбувається не зовсім, як має бути. Гранти отримали 43,48% заявників з Києва (що відповідає масовій частці заявок надісланих з цього регіону). Тож можемо гадати, чи дійсно половина культурних ініціатив з усієї України відбувається в Києві, чи то просто інші регіони були не достатньо проінформовані про таку можливість…

Наостанок: АЛЕ… УКФ в черговий раз відзвітують на офіційних сторінках як багато вони зробили та як тяжко працювали… Всі зітхнуть з полегшенням та підуть собі далі, виправдовуючи все що відбувається, вже сталою фразою: «Хоча б щось, краще ніж нічого…» 


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику