Цензор.НЕТ

10.12.18 16:22

Дзвінок другу

Дзвінок другу

Зміна лідера Християнсько-демократичного союзу у Німеччині мала б бути рядовою подією, якби не йшлося про Ангелу Меркель. Адже саме їй, як тільки щось трапляється, телефонують глави держав. Причому не лише з Києва, а й з Афін, Мадрида, інших європейських столиць. Очевидно, Меркель просто стомилася нести відповідальність і за свою країну, і за інші.

Перемогу її протеже, а тепер нової лідерки ХДС Аннегрет Крамп-Карренбауер деякі лідери сприйняли як сигнал до того, що Меркель і «телефонний апарат» передасть своїй наступниці. Тож вітальні дзвінки вже летять до Берліна в тому числі і з України.

Під час останнього візиту Ангели Меркель до Києва стало зрозуміло, що це хоч і хороше, але прощання. Мабуть, ще тоді у листопаді була розмова про завершення каденції. Адже у виступі українського президента було 12 хвилин подяки «за вчора і за завтра».

Звісно, що не лише Україна стала «головним болем» для канцлера. По-перше, досі не знайдена відповідь у стосунках Німеччини та США. По-друге, абсолютно незрозумілий процес прощання із Великобританією через Brexit, який затягнувся і невідомо чим закінчиться. По-третє, присутня незрима дискусія між Берліном та Парижем.

Я вже не кажу про таку абсолютно конфлікту річ, як «Північний потік-2». До речі, на нього треба дивитися не лише як на проблему для України. Це ще й конфлікт Німеччини та скандинавського світу, а також Берліна та Вашингтона.

Крім того, вже вкладені серйозні ресурси для порятунку ситуації у Південній Європі. Вони ж і створили умови та антиміграційні настрої, на яких півтора роки тому постала націоналістична правопопулістська «Альтернатива для Німеччини».

Політична криза, яка розгорілася після останніх виборів у Німеччині, ще на початку року породила питання, чи довго Меркель протримається як канцлер і як лідер ХДС. Проте Німеччина сьогодні - це гаманець Європи, тому всі мовчали. Бо прекрасно розуміли: що б не трапилося – треба телефонувати в Берлін і шукати відповідь на питання. Причому це було зрозуміло і для Афін, і для Києва, і для будь-якої невеликої чи середньої європейської держави. Думаю, що і сама Меркель стомилася від цього всього, бо що б не трапилося, вона за все несла відповідальність.

Парадоксальною ситуацією є те, що як тільки у Франції з’явився Еммануель Макрон, до непростої ситуації в Європі додалося протистояння між здоровим консерватизмом (який сповідував Макрон і багато новообраних лідерів) і ліберальним консерватизмом Меркель.

Очевидно, дух консерватизму поволі захоплює і саму Німеччину. Відтак ідеологічно всередині ХДС, а тим більше ХСС, і була зроблена ставка на Аннегрет Крамп-Карренбауер - жінку з консервативними християнськими цінностями. Невипадково, виступаючи на з’їзді, вона сказала, що настав час у назві «Християнсько-демократичний союз» звернути увагу на слово «християнський». По-перше, це правильна відповідь з точки зору зміцнення союзу ХДС-ХСС. По-друге, Аннегрет - представниця невеликого шахтарського краю, на який ніколи не звертали особливу увагу. Тим не менше у цій ситуації вона стала відповіддю на потяг не тільки Європи, але й німців до консерватизму.

Отже, у відчинене вікно німецького політичного дому влетіло повітря християнського традиціоналізму. Треба чесно сказати: це дозволить збалансувати і поки що стримати ситуацію в Європі. Тому можна очікувати, що Європейський парламент, як і Європейська Рада, будуть не ліберально-демократичними, а християнськими, сучасно-консервативними.

Аннегрет дуже сильна. І як свого часу Гельмут Коль не зміг утримати у власній тіні Меркель, так і Меркель не зможе утримати Крамп-Карренбауер.

Чи збереже Меркель свій статус канцлера до 2021 року? Її відставка може відбутися і раніше. Причина – питання, яке неможливо зараз вирішити. Це «Північний потік». Саме воно весь час торпедуватиме ситуацію як в Німеччині, так і у всій Європі.

Тепер питання – хто замість неї зможе бути новим європейським лідером. До недавнього часу можна було впевнено сказати, що це Макрон. Але як тільки він заговорив про створення європейської армії, у Франції одразу розпочалися протести «жовтих жилетів», а далі погроми, організовані явно неєвропейським методами.

Думаю, що події у Парижі говорять про те, що комусь дуже не хочеться, аби Макрон вийшов на лідируючі позиції. Це робота конкретно проти нього. Очевидно, що до них має стосунок Росія, яка хоче на злеті «збити» французького президента.  

Отже, за таких обставин ситуація в Європі надзвичайно хитка і може погіршуватися. Спочатку в політичному сенсі, далі – у фінансово-економічному. Доки немає відповіді на питання, як зупинити світ від скочування у прірву, Путін це всіляко розкручуватиме.  

Тож Україні нарешті треба навчитися самій себе захищати. Без рятівного дзвінка до пані Меркель…


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику