Цензор.НЕТ

12.12.18 19:57

ТОП 7 виборці кандидатам

Нещодавно ми з подругою були в театрі, де дивились виставу швейцарського драматурга про евтаназію. Ну така, як ви розумієте, не дуже весела постановка. І вже після, як повертались до дому біля театру, я побачила рекламу одного з явних проросійських політиків, щось накшталт: «Мир – это не значит остановить войну, а перестать на ней зарабатывать». І як би правду каже, але хто? Фактично людина, яка мала б стати політичним трупом ще в  2014 році. А потім якось я бачила на телебаченні заяву Путіна, де він повторює думку, про те, що введення воєнного стану в Україні – це політично вмотивоване рішення. І це як би схоже на правду, бо фактично введення воєнного стану ніяк не вирішує ні питання повернення моряків додому, ні повернення територій, ні зменшує загрозу зі сторони РФ і не вирішує питання національної безпеки всередині країни. Правда, тренування під час воєнного стану для України корисні. Чи могли б провести їх без воєнного стану? Так. Але я не про це зараз. І в цій історії знову звертаю вашу увагу на те, хто говорить? А говорить Путін - агресор, який вбиває тисячами наших громадян вже п’ятий рік поспіль, аби залишити Україну в зоні впливу РФ. І ми, певне, вже якось звикли до того, що РФ активно втручається в наші внутрішні справи та наш інформаційний простір. Агресор  усіма доступними способами (від інформаційних, воєнних  до політичних, дипломатичних, релігійних, економічних і т.д.) хоче показати неспроможність української держави. І особливо це дезорієнтує українців напередодні виборів, коли ми знову зайшли в період політичної нестабільності та нещадних маніпуляцій суспільною думкою.

Не варто боятись реваншу або прямого втручання російських сил на президентських виборах. Нам треба просто сконцентруватись та скласти «іспити»: виборцям - на суспільну зрілість; політикам та їх командам – з політичної культури; ЦВК, СБУ, Держспецзв’язку та Нацполіції – із безпеки виборчого процесу. Знаю, що ЦВК та силові структури зараз активно готуються. Виборці та кандидати мають робити так само.

Почну із кандидатів. Із явно проросійськими  – все просто. Народ знає їх, у них на виборах буде стільки проукраїнської конкуренції, що проросійські  -  просто загубляться та “афігеють". В контексті нацбезпеки бентежать ті, які з вигляду ніби українські патріоти, але які планують домовлятись "в темну" з Путіним аби прийти до влади на наступні 5 років. І так само бентежать ті які свідомо чи не свідомо не готові задовольнити критичний запит суспільства. Жах у тому, що з екранів телебачення нам знову промовлятимуть патріотичні  гасла, а після обрання можуть тихенько повернути Україну в зону впливу РФ. Тому задача виборців сьогодні не проголосувати не лише за проросійських так і за тих, хто явно пропонує нам «щось не те». І застерігаю сьогодні кандидатів в Президенти не нехтувати критичним поглядом на власні  програми. Отже які топ 7 відповідей на мою думку виборці хочуть знайти в програмах своїх кандидатів?

Війна і мир

Перше, що цікавить, це як  кандидати в Президенти будуть здобувати мир на українських умовах/ вигравати війну. Бо за даними соціологічних досліджень 75 % українців вважають воєнний конфлікт на Сході України найбільшою проблемою країни, а 21 % впевнені, що саме це є для них особистою проблемою. Також важливо, щоб кандидати чітко орієнтувались в зовнішній політиці і могли сказати, які країни бачать в ролі союзників. Та на яких умовах планують будувати партнерство. Бо, коли замість реального обговорення пропозицій стратегії розбудови держави (роз’яснювально-інформаційної роботи) – кандидат "комунікує" з людьми гаслами із плакатів, то він або технічний, або тримає свій народ за дурнів, або потенційно проросійський. Це я не кажу ще про прямі підкупи, використання адміністративного ресурсу  і т.д. що ще попереду. Це окрема історія.

Ідеологічна платформа

Також стійкість національної безпеки залежить від того наскільки майбутня українська політична верхівка зрозуміє, що регіональні гроші або гроші платників податків – не їх власні. Українців дуже цікавить коли держава почне створювати умови для безпеки, збагачення, розвитку можливостей кожного українця, а не на -  окремих «дуже важливих» українців та їх оточення. З цієї позиції кандидати мають запропонувати чітке бачення національних інтересів і окреслити оптимальні напрями розвитку країни.

Репутація\довіра

В інтересах національної безпеки також формування довіри до кандидата, команди і державних інституцій. Тому люди чекають від кандидатів відповіді на питання як вони збираються цю довіру здобувати? Можливо максимально прозоре формування і розподіл  державного  бюджету? «Зачистка» в рядах корупціонерів, а особливо в "дуже близьких рядах"? Для Росії важливо, щоб корупція в  Україні так само як і в них, була частиною головної ідеології країни. РФ прагне аби вона поступово, вже до кінця,  витіснила у нас будь-які ідеї  Майдану та прагнення до перемоги у війні, встановлення миру на українських умовах.

Стратегія розвитку сил безпеки та оборони

Ймовірні майбутні Президенти України мають запропонувати чітку політику безпеки та оборони в Україні. Діючий Президент  - продовжити задекларовані безпекові та оборонні реформи до виборів та  пояснити чому він не досягнув задекларованого реформування в окремих напрямках.(Особливо реформування безпекового сектору, зокрема СБУ). Інші кандидати теж мають бути готовими до виразного діалогу на цю тему. Якщо були в політиці - то що зробили в цьому плані для країни за останні роки.  Не «голі» гасла, що ми йдемо в НАТО, а про реальні кроки досягнення сумісництва з Північноатлантичним альянсом. Ті кандидати, які  поки не брали на себе таку відповідальність – мають сформулювати наміри та обгрунтувати спроможності  втілення  інституційного зміцнення сектору безпеки та оборони. (Якщо когось цікавить конкретика – раджу відкрити  закон Про Нацбезпеку, Стратегічний оборонний бюлетень або інші стратегічні документи). Та ще найголовніше в цьому контексті - розвиток Демократичного цивільного контролю за силами безпеки та оборони в Україні. Це не про те, що Міністр оборони -  цивільний. Мова йде про створення механізмів балансу системи управління,  організації дієвого нагляду  за діяльністю сил оборони та безпеки, встановлення чіткої відповідальності за їх розвиток. Баланс – це про врівноваження впливу трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової.Та чіткого визначення місця і ролі в цьому процесі суб’єктів громадянського суспільства, дослідників, науковців та журналістів. Бо лише  тоді агресору буде не зручно  «впливати» на рішення ззовні.

Незалежність судової гілки влади

Сьогодні кандидати в Президенти – мають запропонувати людям чітку програму реформування судової гілки влади. І бути готовими до детального публічного обговорення. Діючі еліти мають відверто пояснити, чому поки не завершена реформа. І відповідаючи, усвідомлювати, що імітація судової реформи – це загроза національній безпеці країни.

Розвиток громадянського суспільства

Розвиток суб’єктів громадянського суспільства та їх безпека - запорука національної стійкості. Сьогодні кандидати мають усвідомити  реальну необхідність  професійного діалогу із суб’єктами громадянського суспільства. Діючі політичні еліти мають перестати  ділити  активістів «на своїх» і «чужих». На «своїх» зірок і непатріотичних «маргіналів». На руку Москви, щоб українська влада встановила контроль над усіма, хто має протилежну їй думку, не розкривала справи про напад на них і т.д..Розмова не про відвертих московських «підспівувачів», а про, тих хто конструктивно критикують владу. На руку Москві спроби  ігнорувати або дискредитувати активістів. В інтересах Москви, щоб українські суб’єкти громадянського суспільства не об’єднувались навколо прогресивних ідей. На руку Москви формування в Україні судження, що на мітинги ходять лише безробітні, маргінали та люмпени.

Культура  - фундмент державності 

Нам є чим пишатись і є що дати світові. Тому "прохідним" кандидатам важливо  запропонувати напрямки розвитку державної політики в сфері культури. Бо це потужний інструмент для об'єднання народу. Також ключ до повноцінного взаєморозуміння, політичної та економічної співпраці між Україною та іншими державами. Талановиті українці наприклад щодня доводять що готові обмінюватись зі світом ідеями, інформацією, творами мистецтва.

Чесно перелік питань, які турбують суспільство і від яких залежить стійкість національної безпеки значно більше. Я окреслила основні. Хочу привернути вашу увагу до того, що ми повинні пильно слідкувати за цими процесами, кожний - відповідно до своєї позиції і ролі. У іншому випадку є ризик бути затягнутим у пекельний танок під кремлівську дудку. У результаті – й натяку не залишиться на здобуток верховенства права в Україні, жодного шансу на членство в ЄС чи НАТО. Зате – велика ймовірність навернення у вірян «русского мира» та перспектива членства в російських безпекових або торгівельних об’єднаннях, де слабкі державні інституції, а громадські організації – лише сама назва, де зовнішня політика формується знову за узгодженням з Москвою.

Ми набули за останній час неймовірного досвіду, за який заплатили неймовірну ціну жертвами на Майдані та на війні. Це зробило нас сильнішими та розсудливішими, нам вже не можна «впарювати» що завгодно. Ми хочемо миру, але не  будь якою ціною. Ми хочемо знати, як виглядає стратегія перемоги у війні, де загинули десятки тисяч українців. І йти перемагати. Якщо політичні еліти не запропонують рішень – їх, як завжди, знайде народ. Я дуже хочу, щоб політтехнологи, які штучно розколюють  суспільство на «зрадофілів» та «патріотів» (який явно не на користь країни) направили свою енергію на те, щоб організувати нормальні стратегічні комунікації ідей своїх кандидатів. І, формуючи ці ідеї, працювали на творення і об’єднання, а не на взаємознищення і бутафорну маніпуляцію. І пам'ятали, що 9 те коло пекла для найбільших злочинців за Данте призначене для тих, хто зрадив людей, які їм довірились. І цю повноту відповідальності мають розуміти самі кандидати і їх команди. Я дуже хочу щоб ми не повторили тих самих помилок, завдяки яким незалежна Українська держава була створена лише 27 років тому. 


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику