Цензор.НЕТ

13.03.19 10:50

Коли заробітчани почнуть повертатися в Україну?

Замість введення податків на доходи заробітчан потрібно створювати робочі місця в Україні

  Останнім часом стає просто страшно зустрічатися з давніми знайомими. Кого не спитаєш, як справи – він або готується їхати на заробітки, або ненадовго приїхав додому, або переживає за дітей, які поїхали, або вирішує питання про те, щоб перевезти до себе родичів… Складається враження, що за кордоном знаходиться півкраїни – і ті, хто виїжджає тимчасово, з часом перебирається на чужину назовсім, прихопивши сім’ю, дітей, а іноді – і батьків. Але більшість все-таки поки що повертається, або присилає гроші рідним.

За останній рік лише перекази від трудових мігрантів в Україну склали 11 мільярдів доларів. Це 10% ВВП нашої країни, і більше, ніж вкладають у неї  закордонні  інвестори та МВФ разом узяті. Фактично це мало не єдина рушійна сила нашої економіки – адже ці кошти, потрапивши в Україну, йдуть на сплату житлово-комунальних послуг, купівлю продуктів та одягу, ліків, меблів, житла, автомобілів – тобто вкладаються в місцевий бізнес, який платить державі податки.

Власне кажучи, чиновники мали б цілувати ноги заробітчанам, які, не маючи роботи та більш-менш стабільного доходу, кидають свої сім’ї, їдуть за кордон, працюють по 10-12 годин, харчуються найдешевшими продуктами,  обмежують себе у всьому,  щоб зібрати якусь дещицю грошей і привезти чи надіслати її рідним.  При цьому, навіть маючи вищу освіту і досвід роботи за професією вони беруться за будь-яку важку некваліфіковану працю. Чи стали б вони це робити, якби мали можливість жити вдома і працювати в Україні, заробляючи досить коштів для життя – зайве питання.

Але інвестицій заробітчан в економіку країни і те, що вони самотужки турбуються про себе та свою родину, не чекаючи допомоги від держави, нашим високо посадовцям недостатньо. Адже грошики пропливають мимо  кишень тих, хто день і ніч дбає про добробут свого народу – бо ж податків заробітчани всіляко уникають і не поспішають з добровільними внесками до Пенсійного фонду. А могли ж на старості років отримувати аж дві тисячі гривень щомісяця і ні в чому собі не відмовляти. Недаремно ж наш міністр соціальної політики вважає, що українці тратять більшу частину доходів на їжу, бо забагато їдять!

Ситуація для держави досить неприємна – бо ж для того, щоб теперішні пенсіонери «забагато їли» на свої пенсії, Пенсійний Фонд має хтось наповнювати.  Тим часом навіть великі підприємства з багаторічною історією закриваються або звільняють більшу частину працівників. Відповідно, і надходження до Пенсійного Фонду падають дедалі нижче. Де взяти кошти, щоб погасити різницю? Відкривати робочі місця, сприяти розвитку бізнесу, підтримувати підприємства, які чесно платять зарплату своїм працівникам? Ні, звичайно ж, набагато легше обкласти заробітчан податками!

Ось і не сплять, бідні, ночами, вигадуючи, як краще це зробити. І кожні кілька місяців видають нові чудові ідеї – то брати податок прямо з переказів, то з’ясовувати, за які доходи живуть ті, хто не працює в Україні і не стоїть на обліку у центрах зайнятості, то брати дані інших країн про тих українців, які працюють у них легально, і додавати до сплачених там податків іще й свої…

Єдиної більш-менш прийнятної схеми на сьогодні не придумали – але заяви про те, що питання податків із заробітчан ось-ось врегулюють на законодавчому рівні, звучать регулярно. До чого це призведе?

Перш за все – до погіршення кримінальної ситуації. Бо люди, боячись надсилати гроші банківськими переказами, будуть везти їх з собою готівкою або передавати водіями автобусів. А значить, на них будуть полювати ті, хто хоче легких грошей.

Друге – до масової міграції, вже не тимчасової, а назовсім. Якщо всі рідні поруч у чужій країні – то немає й необхідності віддавати зароблені важкою працею гроші у невідомо чий карман. А значить – ще менше дітей, які народжуються і ростуть в Україні, безповоротна втрата кадрів і населення. І вже точно – ніяких податків і притоку валюти в країну. Гроші будуть залишатися і витрачатися там, де вони зароблені. Можна це назвати розумним шляхом розвитку для України? Принесе це їй користь?

Як би не прикро було чиновникам, але є лише один вірний напрямок: не виганяти населення з України, а тримати його. Забезпечувати роботою, давати можливості для кар’єрного зростання, організовувати пристойний рівень життя. Це неможливо зробити без розвитку промисловості, без пошуку інвесторів, які погодяться вкладати кошти в Україну, без боротьби з корупцією, яка виживає звідси міжнародні компанії. Так, цей шлях набагато складніший – але ж і результат його зовсім інший! І це не обов’язково робити лише на державному рівні – місцева влада теж не повинна сидіти, склавши ручки, і чекати, доки воно само якось вирішиться. Потрібно шукати можливості для відродження промисловості вже сьогодні – доки в Україні не залишилися одні чиновники й пенсіонери. Та щось, на жаль, такої роботи поки що не видно – на відміну від заяв про податки…


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику