Цензор.НЕТ

14.03.19 11:37

"В світі поважають тільки сильного"



З днем добровольця бійців 1-ої штурмової роти в Авдіївці привітав кандидат в президенти від націоналістичних структур Руслан Кошулинський

П’ять років тому нашу країну охопив настрій, коли захищати Україну від ворога готові були й малі, й старі. Створювалися добровольчі підрозділи, батальйони формувалися миттєво і відправлялися на схід країни. Рух був потужним та міцним. Виявилося, що багато українців не тільки вміють тримати зброю в руках і користуватися нею, але й готові воювати, і слова гімна "душу й тіло ми положим за нашу свободу" - не просто слова, а те, що відчувають справжні патріоти, те, що примусило їх піти на війну. 14 березня 2014 року було оголошено мобілізацію, біля віськкоматів вишикувалися черги тих, хто готовий був захищати країну. З тої пори в Україні і з’явився День добровольця.

-Це наше свято, бо справжніх добровольців на фронті, крім вас, не залишилося, - звернувся до вишикуваних бійців 1-ої штурмової роти командир Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" Андрій Стемпіцький. – Я ні в якому разі не применшую значення тих, хто добровільно пішов до військкоматів, за власним рішенням поїхав на фронт у складі збройних сил. Але справжні добровольці, які до цих пір залишаються на лінії вогню, заслуговують на повагу та слова вдячності. Можу побажати вам лише перемоги і щоб Бог оберігав від куль та негараздів, які трапляються на війні. Бажаю швидше здобути перемогу, щоб можна було зайнятися іншими справами, корисними для України.

Разом з командиром корпусу до бійців приїхав і кандидат в президенти Руслан Кошулинський. Він, сам пройшовши бойові дії в 2015-2016 роцках, розуміє, наскільки важливо в такі дні знаходитися поряд з бійцями безпосередньо там, де вони несуть службу. Він з цікавістю розпитував командира роти Дмитра Коцюбайла, друга Да Вінчі, про ситуацію на лінії вогню, співпрацю із збройними силами України. Взявши чашку чаю, він вийшов у двір до бійців. Хлопці слухали його уважно і з цікавістю. Їх досвід і життєві ситуації не дозволяють їм моментально довіряти людям. Але питання кандидату вони задавали. І потім ще якийсь час обговорювали його відповіді між собою, порівнюючи з тими гаслами, які поширюють інші кандидати.

"Ми можемо взяти за основу швейцарську модель побудови оборони, а тут без досвіду добровольчих батальйонів, який має бути перенесений на підготовку цивільного населення, нікуди. Враховуючи, що швейцарці не воювали гай-гай скільки, а в нас досвід серйозний, бойовий… Якщо ми всі не піднімемося, не будемо готові, ми не встоїмо. Саме досвід добровольчого руху має бути активно впроваджений в життя.

У нас парламентсько-президентська форма правління. Без парламенту президентові дуууже важко.

В світі поважають тільки сильного. Маєте зброю і сильні збройні сили – будуть з вами розмовляти. Українська влада в 1994 році вже віддала ядерну зброю, сказавши, що світ стане перед нами на коліна. І що? Стали?

Сьогодні працюючих в Україні менш, ніж пенсіонерів. Виїздять люди на заробітки масово. В Прилуках говорять: немає кого взяти на роботу, всі повиїжджали.

У Львові міській голова разом з Фрідманом проводить Альфа джаз. І пацани питають: так ми джазуємо чи воюємо? Щодня хтось або 200-тий або 300-тий.

Ми маємо поводитися як Ізраїль або Швейцарія. Вся нація має бути об’єднана єдиним завданням: відстояти свою незалежність. Не дай Боже, ти не служив – не можеш посісти жодної державної посади. Жодної! І ти платиш податки більші, ніж той, хто служив.

Формула перемоги тільки така: потужні сучасні високотехнологічні збройні сили.

Щоб дати відчуття людям, що це їхня влада, треба проголосити відкритий конкурс. Хто сьогодні готовий стати на посаду? Будь ласка, але після детектора брехні. Не штука мені намалювати резюме класне, а потім виявляється, що перекладач прем’єр-міністра – шпигун, полковник збройних сил України міністерства оборони – шпигун. Має запрацювати соціальний ліфт. Хто хоче працювати? Вставайте. Хто претендує на посаду? Пройшов детектор, має кваліфікацію, - працюй. Тоді у суспільстві з’явиться довіра до влади.

Хто воював, хто віддав свій час, здоров’я за незалежність моєї країни – він мій брат. Логічно? Відповідно, він має повне право брати участь у виборах і мати всі пільги. А це і значить мати громадянство України.

Я дуже прагматичний".

Красномовні жести, короткі рублені фрази, різкі інтонації та звернення до добровольців, як до братів, - все це працює на Кошулинського. Він виглядає впевнено і виважено. Поки він говорив, повз нього носили ящики та відра з їжею, яку до свята зібрали волонтери. І це зовсім його не бентежило, він не вимагав абсолютної тиші та цілковитої уваги до власної персони.

"Ну що? Ще питання? Якщо немає, по анекдоту і розбіглися…" - намагався пошуткувати кандидат у президенти наприкінці зустрічі. Але анекдот так і не розповів...

На фото:

Володимир Басарад, друг Баск, на позиції неподалік Авдіївки

P.S. Так співпало, що сьогодні, у День добровольця, ще й день народження у одного з добровольців. Ми вітаємо Володимира Басарада, друга Баска, бійця 1-ої штурмової роти, з подвійним святом. Дякуємо всім добровольцям за гідну службу, за наближення нашої перемоги. Бережіть себе.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику