Цензор.НЕТ

19.03.19 00:32

Не про Сталіна*

Мені часто впадає в очі, як сучасники ретранслюють свої стереотипи на історичні події й особистостей. Слухаю лекцію про, скажімо, українських митців XVIII століття. Поважний дослідник, лектор зі стажем, все таке. Раптом каже дуже серйозно типу: «дивно що той-то цього не знав, це ж очевидно». Я так собі в голові: так не було ж початкової освіти обов’язкової, особливо для простого люду, та й ваша інтерпретація — зі шкільної програми, яка десь в середині 1960-х сформована... (Ну, друге — це приблизно, за віком лектора, треба, до речі, історіографію української педагогіки почитати.)

Або дивлюся кіно (окей, ігровий/неігровий аудіовізуальний контент).

Приклад про Шевченка. У байопіку 1951 року бачимо зразкового революціонера (з похибкою на мову й історичний час), а у серіалі 1990-х — не бачимо. І як воно так працює??? ;)


Далі приклад з неігрового.

Український інститут національної пам'яті започаткував новий освітній проект «Відеоісторія». Це цикл лекцій про події історії України у ХХ столітті. Дивлюся першу. І починається вона з листа, надісланого Сталіним Кагановичу. «Хрюк, — каже мій внутрішній скептик, — Так і уявив собі, як Сталін українською пише...».


Але то я вже чіпляюся, з програмою раджу познайомитися. Зміст — вартий уваги, відповідає назві, добре проілюстрований невипадковими матеріалами, логічно викладений. Люто критикую (про себе) форму подачі, але краще запропонувати не можу, тож промовчу. До того ж, у ролику все перекладено українською, тобто це усвідомлений підхід до матеріалу, який, питомо, призведе до формування стереотипу. Адже програму пропонують для використання у школах. Як це виглядатиме? Школярі будуть впевнені, що Сталін писав Кагановичу українською. Ну, ок, не найпоганіший варіант.

А ось — художник: instagram.com/xidingart.

Добре, це шаржі. Добре, Мерілін Монро тендітніша та спортивніша за оригінал. Але груди їй навіщо так урізати? (Ще на форму подивіться — це також проігнорована історична особливість.) Он, Wonder Woman нічого не урізав (хіба трошки приховав).

Ви скажете: художній задум, а я перепитаю: а чому він саме такий?

Хотіла тут ще про «Квантовий стрибок Шевченка» написати (позитивно), але вже іншим разом, бо історія ще триває.

*Це пост з Фейсбуку. Одним з перших питань після його публікації було, чому я саме до Сталіна причепилася (тому текст отримав таку назву). Мовляв, школярі мають знати українську, говорити нею, має усе буде українською, то й по всьому. Я не проти української, а за. Я проти дезинформації. І до неї причепилася. Покажіть мені реальний документ (текст, аудіо, відео), а титр зробіть українською — і нема питань, дякую!

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику