Цензор.НЕТ

14.04.19 15:05

Вісім днів до точки неповернення.

Вісім днів до точки неповернення.

#вісім_днів_до...
Напишу, мабуть, і я - чим мені імпонує Порошенко і що взагалі відбувається. Взагалі-то я його трохи знала ще до Майдану - ну як знала, на рівні журналіста, звичайно. А на Майдані вже познайомились трохи краще, бо ж на одній сцені стояли, на одних барикадах були. Олексійович, правда, більше за мене: я в Маріїнський так жодного разу і не наважилась піти, там таке все відразливе було, всі ці дивні зомбі з порожніми або злостивими очима... А він - ходив. Не раз. Навіть фото і відео десь про це є. Я і на Банкову 1 грудня не ходила: зразу було ясно, що то провокація, що там щось нечисте, - а потім туди було вже не проштовхатись, та я й не прагнула, якщо чесно. Потім вивчала ситуацію по фото і відео тих, хто там був, і спогадам учасників. А Олексійович - був. І навіть намагався якось той гармидер припинити. І навіть на якийсь час йому це вдавалося, але потім натовп отримував звідкілясь новий наказ, і цей жах починався знову. Лиш через три дні ми зрозуміли, що то було і чому бійня 4 години трималася на одному місці, - коли росіяни показали по своєму телебаченню фільм, знятий з чудового ракурсу, з вікон третього поверху адміністрації тодішнього президента Януковича. Виявляється, то для них робили і тримали картинку. До речі, Порошенка з його закликами припинити неподобство, в тому їх "фільмі" так і не показали, а от "бандеровский бунт" продемонстрували росіянам і Європі "во всей красе".

Після інаугурації перше, що зробив Порошенко - запитав у всіх: люди, скажіть мені, яку саме країну ви хочете збудувати? Бо можна ж і так, і так зробити, то визначіться, будь ласка, а ми, як виконавці вашої волі, зробимо за вашим наказом. Пам'ятаєте, що ми тоді йому сказали? Що озвучували на Майдані, в соцмережах і під час зустрічей? Дві вимоги: європейський вибір та зробити так, щоб росія від нас, нарешті відчепилася назавжди. Він погодився. І почав розвертати всю цю махину в бік, протилежний тому, куди вона дрейфувала "по воле волн", і де вже нас дожидалися готові розідрати "лжебрати". Почав розвертати - і тут виявилось, що корабель геть гнилий, щури пожерли канати і компас, кермо давно зламане, і навіть несучі балки прогнили! Єдине, що радувало - наша потужна дружна команда, яка з завзяттям взялася до роботи. Вниз-вверх, на фронт-із фронта почали снувати численні волонтери-мурашки, закриваючи нові й старі пробоїни, поки Капітан намагався чимшвидше покласти корабель на вірний курс, уникнути ворожих обстрілів і вийти на Велику воду, де нас міг прикрити масований флот союзників, якщо ми зможемо домовитися з ними.

І нам вдалося!!! Люди, нам це вдалося, ми зробили неможливе!!! Ми втекли від знавіснілих від люті піратів, і вже навіть не дослухаємось, що вони там виють. Так, у нас ще лишились на борту трохи бандюків, що першими вскочили з криками "На абордаж!" і встигли зачепитись за корму. Але вони й самі вже знають, що приречені, і їм або здаватись - або втопитись до суду. Так, пірати встигли вчепитися за борт і відломити добрячий шмат, який зараз дрейфує за нами на тонких тросах, - але ж то лиш питання часу: струснути тарганів звідтам і припасувати на місце той важливий фрагмент нашого корабля.

Ми перемогли, розумієте? Вже ввійшли під захист союзницького флоту, і нас зустріли як братів і друзів завдяки майстерно проведеним переговорам і нашим з вами спільним зусиллям по відбудові обороноздатності корабля. Нас прийняли, як своїх, і затулили своїми гарматами від небезпеки; і навіть піратів, що гналися за нами, рішуче відігнали на безпечну відстань.

Але ворог діє обманом. Підкупивши блазня, що розважав корабельну публіку, аби не заважала нам плисти, ворог вкрався людям в голови з ідеями недовіри до Капітана. Власне, і до всієї команди: оці "ми вас не посилали" та "доскакались, майданутьіе" ми з вами почали чути все частіше, все загрозливіше.

І от - маємо. На кораблі бунт, піднятий негідниками і щурами. Корабель ще пливе за інерцією, але вже збавляє ход, і пірати за кормою виють все голосніше, все радісніше. Союзники застигли, шоковані: в їх плани зовсім не входило приймати серед себе сателіта піратів! Не для того вони нас приймали, навчали і озброювали! Невже вони помилились? Невже повірили обману? Невже Україна виявиться не волелюбною сміливою нацією, а троянською кобилою росіян в Європі???

Буквально наступного тижня вирішиться доля України і світу. Або ми переможно пливемо далі, вперед, разом з цивілізованими народами - або блазні з реготом віддадуть нас назад піратам в рабство, на вбивства і розграбування, і вже ніхто не вступиться за нас. Вибір невеликий: жити чи вмерти.

Якщо житимем - то і дороги добудуємо, і реформи доробимо, і корупціонерів - агентів піратської банди - піддамо справедливому суду. Все можна зробити в мирній, вільній країні. Все можна здійснити, коли не буде війни, і корабель потужно плистиме вірним курсом, в оточенні вірних друзів і партнерів: навіть несучі балки замінити і двигуни на ходу перебрати.

Якщо ні - все, чого ми з таким трудом і жертвами досягли, буде знищене і розграбоване. Буде нова Руїна на найближчі 100-150 років, якщо не назавжди...

Ми ж не між Пєтєю і Вовою вибираємо - ми обираємо між життям і смертю. І найгірше, найстрашніше в цьому, що вибирати не нам... Тому й кричимо, як віщуни на даху: люди, отямтеся!!! Схаменіться!!!

Зворотній відлік пішов.
Вісім днів до...

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику