Цензор.НЕТ

12.05.19 19:57

Парадокс Зеленського - чи потрібні новообраному Президенту дострокові вибори?

Парадокс “інавгурації Зеленського” полягає у тому, що поспішаючи публічно з датою інавгурації насправді він хоче максимально відтермінувати її проведення.

Це пов’язано з тим, що Зеленський не готовий повноцінно обійняти посаду Президента та розпочати швидкі та радикальні реформи, на які очікують його виборці. Як у новообраного Президента у нього на жаль, відсутні два головних інструменти необхідних для змін: цілісної програми політично-економічної трансформації країни та єдиної монолітної фахової команди, яка могла б одночасно заповнити понад 2000 вакантних місць у виконавчій владі, розпочавши важку рутинну та системну роботу.

Кадровий голод це ще одна причина чому Зеленському не вигідний сценарій дострокових виборів. Адже станом на сьогодні у Зеленського просто не має трьох сотень людей, які будуть кандидувати від партії “Слуга народу” (205 по мажоритарних округах і 70-80 партійний список). Кандидати, які готові заповнити цю квоту є в інших політиків-важковаговиків, які за кулуарною інформацією тісно з ним співпрацюють. Мова йде про Коломойського, Авакова, Льовочкіна тощо. Однак Зеленський чітко розуміє: якщо заповнить такими кандидатурами свою політсилу, то потім він не зможе контролюватимуть свою фракцію і це поставить хрест на його політичній карєрі.

Саме тому він зацікавлений у максимальному відтермінуванні дати інавгурації аби на стику нинішніх чотирьох груп, які як свідчили розслідування Дениса Бігуса, працювали на його перемогу, та олігархів, які “стоять у нього в кімнаті коло Президентського письмового столу” сформувати свою команду, з якою заходити у Владу на початку червня.

Нинішні заяви щодо проведення “інавгурації 19 травня” направлені виключно на його виборців, які очікують на “рішучі кроки” від ЗЕ. Через відеоролики та постики в інстаграмах він жаліється їм, на поганих депутатів, які не дають йому булаву та заважають працювати на “благо країни” та на Президента, який нібито не пускає його повноцінно зайняти “номер у єгипетському готелю.”

В його умовах це дуже правильна тактика, яка дає йому найголовніше – підтримувати прямий контакт із виборцями, та створювати таку вигідну йому біполярну “чорно-білу” картинку української політики. В ній він “світлий лицар Добра,” а депутати та представники нинішньої політичної еліти уособлюють “вселенське воїнство Зла.”

Така тактика дає йому можливість “убити двох зайців.”: по перше, зберігати підтримку виборців, по друге – шантажувати народних депутатів. Розповідаючи про 19 травня і те, що він хоче отримати гіпотетичний шанс на розпуск парламенту він пропонує парламентарям політичний торг: “Я не розпускаю вас, а ви в подальшому без особливих протирічь підтримаєте мої кадрові призначення – керівників СБУ, Нацбанку, МЗС, Генпрокуратури та Міноборони“.

Однак застосовуючи цю тактику він допустив стратегічну ключову помилку. По перше, zthtp таку комунікацію він настроїв проти себе значну частину депутатів, включаючи тих, які були позитивно чи нейтрально до нього налаштовані. По друге, шантажувати парламент може тільки сильний Президент, який окрім підтримки суспільства має спиратися на силовий блок. Оскільки він цього не має, депутати минулого тижня продемонстрували, що не бояться Зеленського і будуть його демонстративно ігнорувати. Свідченням цього став той факт, що на зустріч до нього прийшли не голови фракцій, і навіть не їх заступники, а уповноважені особи від фракцій. Це був перший “публічний політичний ляпас, ”за яким найближчим часом варто очікувати наступні – закони “Про Президента України”, “Про тимчасові слідчі комісії” тощо.

Окрім того парламент готується 16 травня голосувати низку законопроектів із так званого пакету реформи парламенту, яку у свій час будучи спікером започаткував і підготував Гройсман. Наразі ці законопроекти активно просуває Парубій, який пообіцяв завершити реформу парламенту ще у цьому скликанні. Законопроекти передбачають, зокрема, введення сенсорної кнопки, запуск інституту тимчасових слідчих комісій, принципово інший підхід до розподілу комітетів між представниками Влади та Опозиції. Зокрема останній відходитиме бюджетний, регламентний, свободи слова та антикорупційний комітети (до слова зараз ці комітети контролюють представники коаліції), он-лайн трансляцію роботи комітетів тощо.

Цілком очевидно, що в таких умовах, якщо навіть ЗЕ і переможе на парламентських виборах він отримає потужну опозицію з боку парламенту.

Тож наразі суспільство знову замість реформ буде спостерігати політичне шоу “Президент-Парламент. Протистояння. Частина друга.”

Перша серія цього шоу розпочалась навколо дати інавгурації. Через формальну причину (День пам’яті жертв політичних репресій) депутати скоріш за все відкинуть цю дату, перенісши її на 28 травня. Зеленський натомість постійно записує ролики для інстаграму, в яких звинувачує депутатів і Президента в усіх політичних гріхах. З червня ми побачимо продовження шоу на полях парламенту та у студіях телеканалів на політичних ток-шоу. Громадянам в таких умовах будуть точно забезпечені шоу мінімум до кінця парламентської кампанії, яка пройде або вчасно 27 жовтня поточного року, або достроково 28 липня.

Натомість громадяни не отримають найголовнішого – швидких соціально-економічних змін, на які так розраховували коли голосували за нього 21 квітня. А от чи отримають натомість у максимально короткий термін економічне покращення команди Коломойського, Авакова, Льовочкіна, які стоять в тіні навколо Володимира Зеленського вирішувати виключно йому. І від цього вибору залежатиме політичне майбутнє як персонально Володимира Зеленського так і України в цілому.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику