Цензор.НЕТ

14.05.19 12:13

"Підводні камені" для нового Верховного Головнокомандувача

указ

"Зіркопад" організований наприкінці своєї президентської каденції П.Порошенком відволікає увагу від низки інших указів у сфері національної безпеки і оборони, які матимуть більш суттєвий вплив на діяльність наступного президента України.

Почати потрібно з указу від 25 квітня 2019 року № 167/2019, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про пропозиції до Бюджетної декларації на 2020 - 2022 роки за статтями, пов’язаними із забезпеченням національної безпеки і оборони України".

Процедурно проведений розподіл є плановим, відповідно до термінів визначених Мінфіном. Однак питання полягає у тому наскільки етичними є пропозиції підготовлені "старою" командою і чи відповідає цей розподіл баченню новим президентом пріоритетів розвитку сектору безпеки і оборони.

Найбільше питань у цьому зв’язку виникає по суті проведеного розподілу. На 2020 рік бюджет сектору безпеки і оборони сплановано на рівні 381,5 млрд.грн, що майже на 170 млрд.грн більше ніж у 2019 році. Тоді як така різниця між 2018 і 2019 роками складала всього 33,3 млрд. грн. Наскільки реалістичними є прогнозовані показники?

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2017 р. № 411 передбачено за найбільш оптимістичним сценарієм економічного і соціального розвитку України на 2020 рік номінальні показники валового внутрішнього продукту на рівні 4056,7 млрд.грн.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про національну безпеку" обсяг видатків на фінансування сектору безпеки і оборони має становити не менше 5 відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше 3 відсотків - на фінансування сил оборони. Виходячи із вище наведених показників пропозиції до бюджетної декларації визначають запит на видатки у 2020 році на безпеку і оборону на рівні 7 відсотків.

На перший погляд такий оптимізм можна лише вітати. Але аналіз виконання бюджету Міноборони за попередні п’ять років війни свідчить про неспроможність оборонного відомства ефективно використати запланований ресурс навіть на рівні 3%. Практично щороку (за виключенням 2017 року) Міноборони повертає до державного бюджету мільярди невикористаних коштів без призначень.

У свою чергу погоня за виконанням бюджету приводить до службових зловживань і нецільового використання коштів. Крім того, безпристрасний аудит Рахункової палати України проведений у лютому 2019 році встановив, що ефективність управління Міноборони об'єктами державної власності за результатами моніторингу Мінекономрозвитку оцінюється як "негативне управління" . Попередній аудит у 2018 році виявив зловживань у програмі придбання житла для військовослужбовців на суму понад 600 мільйонів гривень.

Є також певні парадокси у бюджетному декларуванні на 2021 рік, які приводять до певних роздумів навколо пріоритетності завдань, які РНБО у нинішньому складі бачить у сфері національної безпеки і оборони.

Так, у порівнянні з 2020 роком видатки на Міноборони у 2021 передбачається збільшити усього на 9%, у той же час як на національну поліцію на 34%, а на управління державної охорони – на 15%. Найбільш значне збільшення бюджету на 50% передбачене для Мінекономіки у період між 2020 та 2021 роками. Наразі саме цей державний орган опікується формуванням військово-промислової політики України. Рішення щодо подальшої долі ДК "Укроборонпром" та щодо необхідності створення окремого органу для управління ОПК буде прийматися вже новим президентом. Який і буде визначати рівень державного ресурсного забезпечення цієї галузі промисловості.

Великі сумніви також викликає обґрунтування прогнозних показників бюджету апарату Ради національної безпеки і оборони України з огляду на суми заробітних плат та винагород, які отримують керівники цього державного органу, що здійснює інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради.

Так, за підсумками минулого року середньомісячна заробітна плата та премії керівника апарату РНБО становила 93,4 тис.грн., а його заступників – близько 80 тис.грн. Навіть з урахуванням підвищення посадових окладів на посадах державної служби, яке здійснено у 2019 році є питання щодо правомірності нарахування таких виплат окремим працівникам апарату РНБО. Це буде з’ясовано компетентними органами пізніше у цьому році.

Але ж є ще й морально-етична сторона цієї справи. Середньомісячне грошове утримання Командувача операцією об’єднаних сил на Донбасі генерала Сергія Наєва (з урахуванням надбавок за участь у бойових діях) – лише 58,7 тис.грн. У цьому зв’язку навіть не варто згадувати про рівень грошового утримання сержанта-контрактника у Збройних Силах України.

З цього порівняння простий висновок - фронт україно-російської війни проходить у іншому місці – по вулиці Петра Болбочана у Києві де мужньо ведуть оборону чиновники апарату РНБО.

Гібридність цієї війни знаходить підтвердження у наступному указі П.Порошенка від 7 травня 2019 року № 200/2019, яким вводиться у дію рішення РНБО України "Про заходи щодо зміцнення обороноздатності держави". Виявляється всі проблеми були пов’язані з відсутністю концептуальних підходів до "зміцнення обороноздатності держави в умовах тривалої агресії з боку Російської Федерації". Тепер проблеми територіальної оборони, військово-патріотичного виховання молоді, підготовки військового резерву, інформаційної боротьби та організації і підтримання дій руху опору на окупованих територіях швиденько (за три місяці) вирішить міжвідомча робоча група (далі - МРГ) на чолі з заступником секретаря РНБО С.Кривоносом. Це той полковник з президентськими амбіціями, який за дорученням П.Порошенка вже подолав корупцію у Укроборонпромі. Очевидно саме за це йому СЕКРЕТНИМ указом присвоїли звання генерал-майора і тепер доручили нове відповідальне завдання. (Прим. автора. З нетерпінням очікую, що новий президент оприлюднить усі подібні закриті укази. Народ має знати своїх героїв!)

Але у цьому випадку, щоб бути послідовним, П.Порошенку має з позором звільнити керівництво Міноборони та Генштабу, які за останні п’ять років не спромоглися вирішити проблеми, з якими новоспечений "секретний" генерал впорається за три відведені указом місяці.

Указом від 7 травня 2019 року № 201/2019 було затверджене відповідне положення про міжвідомчу робочу групу . Відповідно до пункту 7 положення С.Кривонос подаватиме пропозиції, напрацьовані МРГ секретареві РНБО О.Турчинову, якому він і так підпорядкований. Можливо з 100% впевненістю прогнозувати, що результати роботи цієї МРГ будуть такими ж нікчемними, як і по Укроборонпрому. Хоча мабуть і цього буде достатньо для другої генеральської зірки головуючому у МРГ. Однак часу для цього залишилося замало (до інаугурації нового президента).

Цікаво, що при задекларованому у Конституції і широко розпіареному курсі на євроатлантичну інтеграцію до складу МРГ не включено ЖОДНОГО представника із численної армії закордонних радників, як і ЖОДНОГО із представників недержавних аналітичних центрів, волонтерських та ветеранських організацій тощо. Отакі нові підходи…

Іншого і не варто було очікувати, беручи до уваги нікчемність указів, які з березня ц.р. "клепає" все ще легітимний президент. У цьому зв’язку не можна пройти повз ще одного "епічного" за безглуздим змістом указу, виданого напередодні другого туру президентських перегонів.

Мова йде про указ від 20 квітня 2019 року № 55/2019 "Питання європейської та євроатлантичної інтеграції" яким затверджено План заходів з реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.

Якщо цим недолугим документом намагаються підмінити і без того недосконалу Річну національну програму під егідою Комісії Україна-НАТО, то шлях України до НАТО розтягнеться на століття.

Можна було б не звертати уваги на цей явно заполітизований передвиборчий документ, якби у ньому не закладалася ще одна "міна" для нового президента. Зокрема у пункті 3 зазначеного указу секретареві РНБО доручено забезпечити розгляд у травні 2019 року на засіданні Ради національної безпеки і оборони України року питання щодо проведення окремих оглядів, що включені до комплексного огляду сектору безпеки, як це передбачено у законі України "Про національну безпеку".

Це точно завдання, яке має визначити новообраний президент у відповідності до свого бачення інституційної трансформації сектору безпеки і оборони та визначених ним пріоритетів.

Отже декілька висновків із викладеного.

1. П.Порошенко закладає фундамент майбутнього реваншу і використовує президентське "міжсезоння" для створення "вузького коридору" можливостей для новообраного Верховного Головнокомандувача.

2. Високою активністю у форматі "армія+НАТО" П.Порошенко сподівається зберегти, а за сприятливих умов наростити число прихильників очолюваної ним політичної сили та переконати всіх у наявності потенціалу для вирішальної сутички за депутатські крісла у парламенті.

3. Новообраний президент з першого дня свого офіційного перебування на посаді повинен рішучими діями прибрати штучні перешкоди та пастки, які залишив йому у спадок в якості "дружньої допомоги" його попередник.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику