Цензор.НЕТ

07.06.19 21:03

Старі-нові «обличчя» (частина друга)

Старі-нові «обличчя» (частина друга)

Перш ніж розповісти про ціни на квитки (роздруківки під третім абзацем), поясню, звідки вони і чому саме штамп про шлюб прикрашає другу частину. 

Штамп про шлюб із Павлом Напрієнком мною був сфотографований у Солом’янському районному суді міста Києва, 23 травня 2019 року. Там упродовж семи місяців, замість встановлених двох, тривав розгляд позову про стягнення аліментів. Три тисячі гривень на місяць на утримання своєї п’ятирічної доньки депутат і «олігарх» (про це далі) не платить. Через невиконання зобов‘язань щодо забезпечення малолітньої доньки, Державною виконавчою службою, навіть оголошено у розшук, а потім і арештовано його «Порш-Панамера». 

З цін на квитки ясно, що пара Напрієнко-Стародубцева літають або першим, або бізнес-класом. Характерні і авіакомпанії, які вони обирають — найдорожчі. Тому вельми дивно бачити виконавче провадження, де примусово стягують з батька 1/10 вартості одного його квитка першого класу на літак для утримання його ж дитини. Дішло до того, що депутата і «олігарха» Павла Напрієнка зняли з рейсу як злісного неплатника аліментів.  

І це все про людину, що є «бенефіціаром» офшору на Британських Віргінських островах . А ще я не зміг знайти жодного доказу, що Павло Напрієнко та Наталя Стародубцева юридично є подружжям. Окрім його декларацій, ця інформація нічим не підтверджена. Відтак маємо прямі (юридичні) докази того, що Напрієнко  свідомо задекларував брехливу інформацію. У декларації Павла Напрієнка не вказане майно його дружини. Натомість вказані майно та статки співмешканки, до того ж далеко не всі. Якщо ж він перебував у шлюбних стосунках із однією, а співмешкав з іншою, то він мав декларувати «султанат». Тобто вказати всіх жінок, із якими мав тривалі сексуально-майнові сторунки. 

Це ми ще про мораль не починали

Почну з серії фотографій, що опинилися у мене випадково. Обличчя дівчини закрите мною. Сумнівно, що її батьки хотіли б бачити доньку із депутатом Напрієнком ось так, у автоматичній фотокабіні. Але вона себе впізнає. А ще вона дізнається про те, що вона проживала, за рахунок родинного бюджету Напрієнків. Так, наприклад, Павло Напрієнко відправив дружину народжувати дитину до Маямі, США. А в цей час дівчину на фото вигулювали нічними клубами, сплачували її номер у готелі в Дніпрі та Одесі.

Є значно інтимніші «селфі» депутата Напрієнка. Він їх робив, імовірно, для знайомства зі старшими жінками. Принаймні дружина тривалий час не знала про захоплення чоловіка секстінгом. Не будемо засуджувати вади публічної людини та депутата. Це його проблеми, за умов, що це не перешкоджає службовій діяльності та не становить загрози для інших громадян.

Далі у мене фотографії розбитої вщент машини «Ауді А-7». Вона була продана під виглядом «нової, гаражного зберігання» зі скрученим пробігом. Цікаво, що продали її через цей елітний автосалон, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Лаврська 20-а. 

На додаток тут розміщено: документи по факту ДТП та переписка водія — дружини Павла Напрієнка, Марини, що потрапила у аварію. Із нею сперечається власник автосалону, через який продали розбиту А-7. Сам автосалон зареєстрований за цим підприємством. Цікаво, що ремонт А-7 становив половину її ринкової вартості — понад $41 000 по курсу $1 за ₴8.

Зверніть увагу, якогось «щасливого покупця» обманули двічі. Спочатку продавці — депутат Павло Напрієнко та держслужбовець Наталія Стародубцева, а потім — сам автосалон, через який він придбав автівку. Переписку я розставив у хронологічному порядку. 

Тут привертає увагу не стільки сам факт, скільки рівень і професіоналізм «розводки». Щоб автосалон на таке пішов, він має отримати, окрім значного прибутку, прикриття на рівні поліції та судів. Із переписки ж видно, що власник автосалону «Автодом»  відмовляється вірити у те, що його так нахабно розвели. І не дивно, автосалон вважається елітним. Його клієнтами є депутати Верховної Ради України. А ще я у декларації Напрієнка за 2018 року не побачив дохід його співмешканки Стародубцевої у розмірі $25 000 від продажу машини, натомість дізнався, що він сам є фігурантом кримінальної справи НАБУ.  

При всій смішності цих родинних історій, ми маємо два факти: 

- для Стародубцевої продаж розбитої автівки за сумнівною схемою — це великі кошти; 

- для Напрієнка проживання за рахунок жінок — норма поведінки.

Перелік фактів насправді більший. Наприклад, вкрай сумнівно, щоб олігарх купував земельну ділянку, підробивши підпис власної дружини. По цьому факту розпочато кримінальне провадження. І тут є цікавий факт. Слідчий суддя Приморського районного суду міста Одеси, Віктор Попрєвич надав дозвіл на експертизу підпису, при цьому тричі блокуючи виїмку. Це перше рішення, це друге. Є і трете.

Але використання т.зв. «столбових чорних нотаріусів Мін’юста» — є і такі, я знаю імена лише трьох — це тема окремої статті. Якщо коротко, вони відрізняються так. Чорні — це ті, що реєструють та посвідчують кримінальні майнові угоди, чим легалізують їх. А столбові — це ті, що контролюються Департаментом нотаріату та керуються безпосередньо через обласні Управління юстиції. 

Виявити їх легко. Середнє навантаження нотаріуса в Україні 4-5 реєстраційних дій. Столбові ж можуть виконувати до сотні реєстрацій. Звісно, їх періодично відключають від реєстрів, але потім повертають у бізнес. Середня вартість «повернення», за чутками, сягає $20 000 за відновлення. Тут цікаво те, що для легалізації підробки використали саме Маргариту Бєлостоцьку, яку називають «столбовим нотаріусом». Цікаво також, скільки насправді у неї є «згод» громадян на кредити. Далі нотаріуса ця інформація, нажаль, не виходить. Нижче переписка потерпілої із Мінюстом з приводу доведеної експертизою (!) підробки її підпису.

Я поки не стверджую, що пара Напрієнко-Стародубцева, з найближчого оточення Сергія Льовочкіна — професійні шахраї. Просто їхня поведінка дуже неоднозначна. Тому лише наводжу факти, по яким маю інформацію, яка підтверджується документально або з відкритих джерел. І, на мою думку, єдине пояснення такої поведінки — Напрієнко і Стародубцева оперують чужими грошима, чужим майном та чужим впливом. 

Варто розписати механізм впливу

Головна проблема українського суспільства — це майновий ценз на безкарність. За два десятки років умовної незалежності України сформувалася традиція накопичення, збереження та захисту статків і влади. Вона повністю феодальна. Звідти і поняття «мій депутат», «мій суддя», «його мєнти», тощо. Саме звідти пріоритет збільшення чисельності силових підрозділів МВС. Те, що преторіанська гвардія зараз має назву «Національна», не змінює її суті і фактично покладених на неї завдань. 

Поведінка посадовців та їхніх «преторіанців» і раніше призводила до силових акцій громадян проти окремих феодальних підрозділів. Найвідоміше — це Врадіївка. І ситуація далі-більше загострюється. За десять років, маємо два загальних (!) повстаня, відомих як «Помаранчевий Майдан» та «Революція Гідності». 

Феодали, як і злочинці, інтегровані. Вони мають свої міжнародні спільноти, угоди, зобов‘язання. Вторгнення збройних сил РФ — це місія зі збереження status quo ante bellum в Україні. І не має значення обличчя, що уособлюватиме цей «статус».

Поза війною «корупційний клуб» завжди легалізує безправність українців через суд. Дуже скоро ми можемо побачити безліч прикладів миттєвого (без розгляду по суті) скасування  рішень українських судів, у судах міжнародних. І підставою буде те, що рішення (вирок) виніс український суд — цивілізованому суду цього буде достатньо.

Тому саме про українські «суди» та «суддів» далі піде мова

Вище я наводив приклад процесу стосовно аліментів. Рішення перед вами. Але цікаво не те, що суддя виносила його сім місяців. І навіть не те, що доказова база по аліментах раптово «губилася» зі справи. Її, потім — після скарг, повторного запиту та відповіді — знаходили так само «раптово». Цікаве саме це Рішення, — розмістив його із доказами, що «губилися»:

Є таке поняття — економічне насильство над дитиною. Ми не говоримо про витрати Напрієнком на дітей від іншої жінки у сумі понад $70 000 лише за рік навчання у школі. «Математика» значно простіша. Якщо рішення про стягнення 40 000 гривень, суддя Олена Букіна приймала сім місяців, замість передбачених Законом двох, то безпосередньо вона заощадила на дитині в інтересах відповідача 200 000 гривень, — ₴40 тис. множимо на 5 місяців. Але будемо вважати, що це вона робила «із любові до мистецтва» та через не знання конкретно цього положення.

І все ж мені було щиро шкода цю красиву, дуже розумну і на диво наївну жінку. Як примітивно її розвели обіцянкою допомоги у судівській кар‘єрі. Я б зрозумів, якщо б вона взяла від Павла Напрієнка хабар. Але з рішення видно, що цього не було. Суддя Олена Букіна сподівалась і сподівається на допомогу Льовочкіна. Сумнівно, що Сергій Володимирович взагалі щось знає про її існування. Хіба що з цього тексту дізнається?..

Зі спостереження знаю, що суддів завжди розводять фактом участі у процесі дорогих адвокатських контор. Але ці контори на зарплатні. Захищати все оточення олігарха, аж до його прибиральниць включно — це лише умови контракту, які вони сумлінно виконують.  

Це те, що дозволяє собі оточення та підлеглі конкретного олігарха — Сергія Льовочкіна, оперуючи його ресурсом та грошима. Уявіть справжній рівень його (!) можливостей та статків, якщо він навіть цього не помічає. А що там кажуть про «боротьбу із корупцією» та «війну з олігархатом»?.. А хто каже?..

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику