Цензор.НЕТ

13.06.19 16:06
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Як непрофесіонали, які не читають закони, шкодять охороні культурної спадщини

Як непрофесіонали, які не читають закони, шкодять охороні культурної спадщини

Поговоримо про це? 

Напередодні виборів до активної «пам’яткоохоронної» діяльності повернулись люди, які дивували професійним мовчанням, втім, бронюючи за собою право вважатись експертами пам'яткоохоронного законодавства.

Коли ж вони публічно звинувачують державні органи й переходять на особистості, виходить скандал або хайп, але, по суті, беззмістовний, як «царь – ненастоящий!».

Поясню, що відбулось насправді. Найперше, можете бути спокійними: ні пам’яткам в Києві, ні по всій Україні абсолютно нічого не загрожує. 

У 2016-му році, аби розблокувати наповнення (=апдейт) Державного реєстру нерухомих пам’яток, Міністерство культури України підготувало проект змін до Постанови 1760, до якого отримало ось такий висновок Мінюсту (див. фото). Цитую: «Питання занесення пам’яток до Державного реєстру не є предметом правового регулювання проекту постанови». 


Що ж відбулося у 2019-му? Мінкультури врахувало попереднє зауваження Мінюсту та привело Постанову 1760 у відповідність до статті 13 Закону «Про охорону культурної спадщини».  Не більше і не менше!

Постанова КМУ 452 має на меті встановити критерії, за якими пам’ятки будуть розмежовуватися на національного та місцевого значення, а не «за яких їм надається охоронний статус пам’ятки», як здається певним зацікавленим особам. 

І  якщо пам’ятка є роботою відомого архітектора, то це не означає, що вона може бути віднесена лише до пам’яток місцевого значення, а і до національного так само. 

Варто лише прочитати першоджерела, і все стає на свої місця. На жаль, люди перестали читати першоджерела, некритично довіряють ЗМІ і тим більше - соціальним мережам. 

Але підемо трохи далі. Відповідно до Закону «Про охорону культурної спадщини» (ст. 1 та 2) цінність об’єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду відбувається на етапі надання об’єкту статусу щойно виявленого. Тобто на момент, коли визначається категорія пам’ятки (національного чи місцевого значення), вже точно відомо, що об’єкт є пам’яткою, ба навіть визначений вид пам’ятки (археології, архітектури, історії, монументального мистецтва тощо).

Мені це видавалося настільки простим та очевидним! Менш з тим, я щиро вдячна людям, які навіть у такий спосіб привернули увагу до того, що робить Міністерство культури. Чорний PR - теж PR, хоча Мінкультури воліло б чути конструктивну критику.  

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику