Цензор.НЕТ

01.07.19 00:28

Прошу репост: СТЕФУРАК існує. 213 округ. Троєщина. Київ. Дім.

Прошу репост: СТЕФУРАК існує. 213 округ. Троєщина. Київ. Дім.

Ми обрали Захід, Європу, цивілізацію. І ми заплатили за це свою ціну.

Нам кажуть, що одна людина не може змінити нічого в сорокамільйонній державі.

Але ми точно знаємо, що сто людей здали свою кров Україні та зрушили 604 тисячі квадратних кілометри земної кори, розвернули на 180 градусів. Герої Небесної Сотні підняли, відірвали від Росії і підсунули нас трохи ближче до Європи. Доклавши титанічних зусиль, загинули.

Ми поховали їх, а самі лишились тягнути наш візочок далі.

Я член 38 Сотні імені 19-річного загиблого Устима Голоднюка. Ми з 22 листопада 2013 року в цій упряжці. Ми знаємо, що ремені цього воза впиваються в шкіру та залишають криваві шрами.

Є такий шрам і в мого чоловіка. Куля зачепила його, коли він виходив з оточення у Дебальцевому. Є такі шрами і у батька мого чоловіка - БТР перекинувся і всією своєю вагою придавив тіло маленької людини, роздробивши кістки тазу. 

У Степана Стефурака немає обличчя. Його ховали в закритій труні. Він загинув в Пісках у 2014.  Устиму Голоднюку зробили обличчя. Його зібрали, щоб поховати. 

Я не знаю, як багато ще ран буде на нашому тілі.

Коли я стояла в Михайлівському Золотоверхому після побиття студентів на Майдані 29 листопада 2013, до мене підходили журналісти. Питали з надією: "Скажіть, Вас же били?!". 

Вони хотіли зафіксувати і на моєму тілі сліди від упряжки. Але ні, мене тоді не били. Я не знаю, чому мене не вдарив Беркут. Я не знаю, чому не вийшло померти на війні. "Тобі ще народжувати! Тобі ще народжувати! "- весь час повторювали мені на війні. 

І ось я народила. Тепер у мене вдома завівся дворічний хлопчик.

Я намагалась допомогти. Я пробувала працювати в Міністерстві окупованих територій. Живеш же з надією, що “якісь” вони “десь там” працюють, що вони думають, як закінчити цю війну, що вони намагаються щось зробити. На них я витратила 4 місяці.

Ні, не думають. І навіть не дуже намагаються думати. Вибудовують свою вертикаль влади. Ставлять своїх.

Тоді я пішла працювати до Верховної Ради - з народним депутатом Наталією Веселовою. Наталія - внутрішньо переміщена особа. Держслужбовець з Донецька. Держслужбовець, яка заснувала батальйон "Донбас".

Я писала про війну як журналіст. Я їздила на КПВВ в прифронтову і сіру зони як помічник депутата. Я дуже добре знаю, що таке жити в місті, яке за фактом наше, але Уряд не має часу внести його до переліку населених пунктів під контролем України. Формальність. До якої немає нікому діла. Люди, до яких немає нікому діла.

Наталія Веселова зараз іде балотуватися по прифронтовій зоні в Донецькій області - ближче до дому. Ближче до лінії розмежування, там, де людям найбільше потрібна допомога.

Я балотуюся по 213 округу. Троєщина. Київ. Дім. Там, де виросла. По Троєщині, яку насправді люблю. Тому що знаю, що я в будь-якій точці України можу сказати: "Я з Троєщини". І люди знають, про що я говорю.

Моя Троєщина вже в історії. У нас зовсім інший погляд на Київ. Ми відрізані від офіційної частини міста, і забуті. Але ми нагадаємо про себе. 

Спокійний і загадковий район. Гордий і чемний.

Район, який вміє жартувати над собою. Де є все для життя, якщо не намагатися звідси виїхати або приїхати в гарячі години.

Ми навчилися виживати і жити за своїми правилами. Я закінчила тут гімназію "Києво-Могилянський колегіум". Я пам'ятаю, як все життя моїй гімназії обіцяли дати нове приміщення. Я йшла до школи - нам казали: "Скоро!". Ось вже більше десяти років як я закінчила колегіум, приміщення немає.

Я пам'ятаю, як збігала з уроків через вікно, щоб підтримати Майдан 2004. У мене питали: "Скажи, вас, учнів, правда змушують ходити на Майдан?". Ні. Не змушували. Класний керівник дзвонила моїй бабусі і просила не пускати мене. Я ж дівчинка. Я ж сімнадцятирічна.

Ми зробили революцію 2004. Ми зробили революцію 2013. Ми дали своїх людей на цю війну і утримали кордон. 

Кажуть, що Троєщина забула, що за 800 км від нас йде війна. Ні. Ми пам'ятаємо все.

Я пам'ятаю 2014. Мені дзвонила мама: "Альона, на під’їзді з'явився напис" Сховище". Ти думаєш будуть бомби?". Я і зараз не думаю, що Києву доведеться ховатись від Градів. Але про всяк випадок документи повинні бути в пакеті, вода напоготові, їжа, готівка. А бомбосховища повинні бути укомплектовані всім необхідним. 

Ви думаєте вони укомплектовані? Бачили б ви, в яких приміщеннях ховалися люди на Сході від снарядів. Тому я рекомендую бомбосховища комплектувати. І не тому що йде війна. А тому що вони повинні бути укомплектовані.

Троєщині потрібно нарощувати свою силу. Нам треба мати хороших представників в парламенті і сформувати найкращу команду до міськради. Ми маємо винести питання місцевого самоврядування на перше місце порядку денного, і повернути собі право самим вирішувати свої локальні питання.

Ми любимо парки, і ми будемо їх створювати. Ми любимо нові будинки - і ми будемо їх будувати. Але робити ми це будемо за чесними правилами. 

Ніхто не буде збирати пацанів і не буде підпалювати ринки. Це не нормально. Це не ефективно. 

Ми повинні самі керувати своїм містом. І єдиний спосіб це робити - висувати чесних і адекватних людей у владу. 

Ми перестанемо ставити пам'ятники в клітки. 

О! Я пам'ятаю, як ми раділи новому парку біля Троєщини! Я гуляла там в дитинстві з дідусем. Дерева були тоненькими. Як ми раділи там асфальту, завжди каталися на роликах. Це тривало аж доки хтось не додумався класти там тротуарну плитку. Важкувато тепер кататися на роликах. 

Чудова велодоріжка на Троєщині! Одна проблема - її забувають оновлювати. І повірте, мені є з чим порівнювати - я каталася на велосипеді по Амстердаму. Доріжки повинні бути іншими! 

Мені потрібні дитячі майданчики і садки. У мене дворічний син. І я вже думаю - в яку школу він піде через 3-4 роки і де буде проводити час окрім школи.

Я пам'ятаю якось один з міжнародних ресурсів вніс Троєщину до переліку найнебезпечніших місць у світі. Мій тато розлютився. Не можна так. Троєщина - безпечний район. Ми нормальний район. І те, що такі статті псують нам імідж, можна виправити. Ми будемо робити своє, нове. Дайте тільки людям віру - що вони потрібні району, місту, країні.

Мій тато відкрив гурток робототехніки. І все б нічого, але в держадміністрації на нього дивилися як на людину, що просить подачку, коли він запитав, чи немає на Троєщині приміщень, вільних під освітній проект. Школа не виділила стару закинуту вбиту порожню теплицю. Не можна. Не цікаво! Чиновник, хай йому грець, на цьому не заробить. Чого йому повинно бути це цікаво? Тато знімав приміщення за ринковою ціною. І возив дітей з Троєщини на виставку на ВДНГ - і зміг представити напрацювання, роботів! 

Чиновники ще не зрозуміли. Але ми знаємо, що Троєщина - це Європа. Красива. Широка. Простора. Масивна. Вільна. І що тут "туєва купа" порожніх приміщень, які повинні здаватися в оренду людям, які займаються чимось корисним, практично безкоштовно. Але ці приміщення простоюють. І це болить нам.

У дитинстві я збігала з пагорбів Троєщини і голосно кричала: "ТроЄЄЄЄЄЄщина!" Після вузьких вуличок центру тут раділо серце. Багатоповерхівки не впираються в тебе. Вони здалеку розрізають небо. З них красиво дивитися на Троєщину. Тільки нам треба трохи життя. Трохи модерновості. Треба, щоб ХХІ століття прийшло до Троєщини.

Треба створювати нові робочі місця та збільшувати привабливість району для бізнесу. Сотні тисяч людей не повинні дві години зранку та дві години ввечері їхати за десятки кілометрів.

Я хочу сказати, що Троєщина вже повинна думати, за кого вона буде голосувати на виборах до Європарламенту. Одного разу ми станемо повноправним членом ЄС. Станемо, тому що ми тягнемо нашего возика. 

І коли ми станемо членом ЄС - ми підемо на вибори в Європарламент. Я член ГО "Європейська молодь України", ми входимо в міжнародну європейську організацію молоді LYMEC. Я член партії "Сила Людей", яка стала членом Альянсу лібералів і демократів Європи (АЛДЄ). АЛДЄ взяло на цих виборах в Європарламент більше 100 мандатів.

Тому я балотуюся по Троєщині не тільки як кандидат в депутати до Верховної Ради (213 округ). Одного разу ми підемо на вибори в Європарламент - і я буду просити вас підтримати мою партію і мене на виборах. 

Ви скажете “Один в полі не воїн”? Я йду не сама. За списком та по мажоритарці від “Сили Людей” в парламент йдуть:

Олександр Солонтай - освітянин, фахівець з питань децентралізації, експерт Інституту Політичної освіти, засновник Фундації регіональних ініціатив. 

Світлана Сова - наш депутат міської ради Кривого Рогу, юристка, яка перемогла в Кривому Розі, де триває війна з вілкулами;

Юрій Бова - уже 14-й рік поспіль є мером міста Тростянець Сумської області, бачили б ви, який вони роблять там пологовий будинок!

Володимир Шматько - герой, АТОвець, мер Чорткова Тернопільської області;

Ольга Омельчук - керівник освітніх проектів Фонду Фрідріха Науманна. Жінка, яка воювала!

Максим Бородін – депутат і голова фракції «Сили людей» у міській раді Маріуполя, переможець всеукраїнського телепроекту «Нові лідери», який виграв 1 млн гривень на екологію Маріуполя;

Іван Сороколіт – приватний підприємець, автор та реалізатор багатьох громадських проектів, Тернопільщина. Разом з ним також іде Ігор Турський, на якого у 2018 році було здійснено напад.

Юлій Морозов - громадський активіст з Кривого Рогу;

Правозахисник Денис Тарасов із Запоріжжя, який йде там проти всього ОППОблока разом взятого і який намагається вирвати у них міський парк. Вони повирубували там всі дерева, але землю віджати не змогли. Наші люди стали стіною і захистили землю, зараз ми там потроху висаджуємо нові дерева.

Також з нами депутати Верховної Ради Наталія Веселова та Остап Єднак, які увійшли в список найкращих 25 депутатів нашого парламенту за рейтингом Руху ЧЕСНО. Ви розумієте, всі 100% наших депутатів увійшли до списку кращих!

Попереду довга зима. І ми до неї вже готуємось. Прошу підтримати. Проголосувати. Підсобити. Порадити. Прошу стати поруч. Прошу підключитися. Прошу вступати в Силу Людей. Прошу бути поруч. Прошу продовжувати наш Майдан. 

11 червня партія Сила Людей підтримала моє висування по 213 округу. Троєщина. Київ. 26 червня я зареєстрована у ЦВК.

Ми йдемо.



Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику