Цензор.НЕТ

26.07.19 10:02
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Розділити на два: чому важливо розвести посади мера і голови КМДА?

Всі сповнені співчуття до Віталія Кличка: як же так, президент Зеленський надумав позбавити його губернаторської посади. Таким шляхом, мовляв, йшли тільки «погані» президенти – Кучма та Янукович, тоді як «хороші» – Ющенко з Порошенком навіть і не думали зазіхати на подібне сумісництво.

Пропоную наразі забути про всіх президентів України, включно навіть із чинним. Так, Зеленському, без сумніву, не терпиться взяти столицю під свій контроль, тим паче напередодні місцевих виборів. Але справа навіть не в цьому. Власне, призначення голів ОДА віднесено до прерогатив президентської влади, тож у даному конкретному питанні глава держави не робить нічого такого, що б виходило за межі його компетенції. А що стосується «ображеного» ним Кличка, то пропоную придивитися до нього уважніше.

  Отже, з 2014 року при владі в Києві – тотальний Кличко. Кличко-мер і Кличко-губернатор. Чи стало Києву легше від такого множення на два? Якщо почати згадувати дані Кличком та не виконані ним обіцянки, то текст розтягнеться на кілометр. От лише дещо з очевидного:

  Про метро на Троєщину говорити навіть непристойно – це все одно, що топтатися по больових точках місцевих мешканців. (До речі, метро на Виноградар не побудовано також. Нібито почато, але початок не надто вражає). Але на Троєщині не забезпечена навіть заанонсована велоструктура. 50 мільйонів гривень, призначених на прокладання маршруту «житловий масив Троєщина – Європейська площа», Кличко просто віддав структурі одного із столичних забудовників В'ячеслава Непопа. Начебто на реконструкцію Зоопарку.

  До речі, урочисте відкриття «оновленого» та реконструйованого Зоопарку до його 110-річчя в 2019-му провалене також. Куди пішли вище згадані мільйони – питання, звісно, окреме.

  Йдемо далі. Хаотичне будівництво? Воно триває, як і тривало. Київ дедалі більше перетворюється на бразильські фавели – без інфраструктури у вигляді садочків та шкіл (але про це згодом) та без зручностей у вигляді гарячої води. 

  Маршрутки? Живуть та здравствують. У травні 2016 року Кличко заявив, що місто бере курс на викорінення маршруток з вулиць. Тоді мер хизувався тим, що мерія відкриває нові автобусні маршрути і закуповує багато рухомого складу. З такими темпами Кличко сподівався вже за два роки позбавити киян маршрутних таксі. Втім, з часу тих обіцянок мера минуло три роки, а маршрутний бізнес так само у столиці процвітає. Більше того, що вартість проїзду у деяких маршрутках навіть менша, ніж у комунальних автобусах і тролейбусах. Звісно, що пасажир обирає їх.

  МАФи? Почуваються не гірше, ніж маршрутки. До 2018 року Кличко мав викорінити 1,6 тисяч кіосків. Статус обіцянки – «не виконано». А там, де навіть виконано, МАФи – як Термінатор – кажуть «I'll be back» і повертаються. І навіть приводять друзів. Далі про все незроблене говоритиму одним рядком:

  60 нових футбольних майданчиків у Києві до 2018 року так і не обладнані.

  8 нових дитячих садків до 2018 року не відкриті.

  94 одиниці спецтехніки для Київавтодору не закуплені.

  Нова система зливостоку на Лівобережній до 2018-го не побудована.

  Оновлений стадіон «Старт» так і не відкрито.

  10 парків на зразок «Наталки» до 2018-го не впорядковано.

  Сучасні сміттєві баки для роздільного збору сміття домогосподарствам не надано.

  10 тисяч камер відеоспостереження у дитячих закладах не встановлено.

  Басейн «Чайка» у власність громади не повернуто.

  Капітальний ремонт Дарницької площі до 2018 року не здійснено.

  Реконструкція Шулявського мосту до 2019 року не завершена.

  2 дитячі будинки сімейного типу до 2018 року не відкрито.

  Лад на Залізничному вокзалі до травня 2019 року не наведено.

  Канатна дорога між правим та лівим берегом Дніпра не зведена.

  Андріївський узвіз так і не став повністю пішохідним.

  Я зупинився на 15 пунктах, хоча міг вказати і 150. Спостерігаючи за тим, що твориться в місті, я не можу приєднатися до тих, хто оплакує еру Кличка. Власне, Кличко-мер нікуди не дінеться й так – розпоряджатися виборними посадами не має права ніхто, включаючи і президента країни. Тож якщо вдячним за розруху киянам захочеться конвертувати свою вдячність у ще одну каденцію для Кличка, то вони матимуть таку нагоду.

  А щодо його паралельного губернаторства, то концентрація влади в руках Кличка привела лише до того, що під його егідою досить непогано жила, квітнула та харчувалася група київських «рєшал», умовна відома як «Столар-бенд».

Якщо ми втратимо цю групу із приходом нового голови ОДА, особисто я сумувати не стану. Це не означає, що на зміну «Столар-бенду» прийдуть янголи з крилами за плечима і метро на Троєщину під пахвою, але 100% зміни на безконтрольну банду крадіїв чекають суттєві.

  Власне, все залежатиме від того, кого на посаду голови адміністрації та його заступників обере команда Зеленського.

  А я б їм порадив лише одне: звернути увагу на такий рудимент у нашому столичному житті, як районні ради. Бо вже як проводити зміни, то проводити.

  В столиці райради то скасовували (наприклад, у 1922-1934 роках), то відновлювали. У 2010-му більшість представників всіх без винятку фракцій Київради, включно з опозиційними тоді «УДАРом» та «Батьківщиною» (загалом було 95 голосів «за» зі 120 можливих) ухвалила рішення районні ради ліквідувати. Минуло п’ять років, і в 2015-му той таки Віталій Кличко заговорив про діаметрально протилежне – про необхідність поновлення даного інституту. Що й було зроблено: рішенням Київради було утворено 10 столичних райрад.

  Їх всі необхідно відправити разом із Кличком у політичне небуття. Чому це важливо зробити? Писав про це вже неодноразово, але тезово повторю ще. Райради суперечать як Конституції України, яка не включає їх у перелік ланок місцевого самоврядування, так і закону «Про місцеве самоврядування» (з цієї ж самої причини).

  А відтак районна рада в місті – орган якщо не антиконституційний, то як мінімум позаконституційний. І тому його функціонал до кінця не визначений: райрада не вирішує питання містобудування, не розподіляє фінанси, не розпоряджається комунальним майном. Іншими словами, вона не має жодної влади.

Власної скарбниці у райради так само нема. Бюджет на її утримання спускається згори, і коштів на те, щоб творити добрі справи, ця інстанція не має. Тож депутат райради може лише стукати у двері депутата Київської міської ради, щоб вирішити те чи інше питання. По суті, він виконує функцію медіатора між виборцем та тим органом влади, котрий наділено реальними повноваженнями.

  Але такого роду «прокладки» між владою та громадою нам не потрібні. До речі, мер Кличко й з цього приводу також не засвідчив чітко своєї позиції. Очевидно, тому, що, не розуміючи насправді, як слід керувати містом, градоначальник не має й що сказати з приводу такого керування.


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику