Цензор.НЕТ

08.08.19 18:28
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Луценко підстилає соломку

Нещодавно я вже писав про Юрія Луценка на фейсбуці, намагаючись уявити, як складатиметься подальша доля цієї дуже контроверсійної персони. З одного боку, особисті справи генпрокурора набагато краще, ніж справи кримінальні, які він порушував протягом своєї каденції. Луценко - не просто забезпечена, а дуже заможна людина. З іншого боку, статки в наші сумні часи - це не лише актив, а й важка ноша, яка не страхує геть не від чого і може серйозно відкоригувати плани на безбідну мемуарну старість. 

Після парламентських виборів Луценко, зрозумівши, що політична кон’юнктура складається не на його користь, а важелі для торгів відсутні, заліг на дно. В номенклатурному світі це називається раптовою відпусткою. У нього залишився місяць на посаді. За цей час він мусить вирішити пару надважливих задач. По-перше, убезпечити себе від кримінального переслідування, яке об’єктивно може розпочатися щойно за ним зачиняться двері Різницької. Зокрема, крові генпрокурора активно жадає НАБУ. По-друге, визначитись з подальшою політичною кар’єрою, від успішності якої прямо залежить успішність пункту номер один. Ну і не варто забувати, що Луценко завжди був людиною амбітною, це важливий аспект. 

І ось буквально вчора Луценко порушив мовчання, давши інтерв’ю радіо «Новое время». Це інтерв’ю проливає світло на його план. Наразі він складається з двох блоків: зовнішньо- і внутрішньополітичного. 

Зовнішнє прикриття він планує забезпечити за рахунок лояльності чинної адміністрації США і президента Трампа особисто. Зокрема про це свідчить заява про відсутність підпису Манафорта в “амбарній” книзі Партії регіонів. Напевно Луценко розраховує на статус цінного свідка на майбутніх президентських перегонах в Америці, коли Трампа знову почнуть звинувачувати в корупції. Не зрозуміло, чи стане він у пригоді американцям, але те, що він цього прагне, очевидно. 

Водночас, однієї лише підтримки США, з якими у нас ще незрозуміло які стосунки після зміни влади, явно замало для того, щоб гарантовано убезпечити себе всередині України від переслідувань. Потрібно ще й порозумітися з місцевими, так би мовити, елітами. Саме тому Юрій Віталійович робить цікавий кульбіт. Ви пам’ятаєте гучний скандал з підозрами Гонтаревій, Стеценку і Філатову в рамках справи Курченка, які оголосив скандально відомий прокурор Кулик? Нагадаю, ще в квітні генпрокурор вважав звинувачення необґрунтованими і навіть розігнав прокурорську групу Кулика за відверту політичну гру на боці Ігоря Коломойського. Слідство у справі велося з 2014 року, претензій у слідства до групи ICU, яку колись очолювала Гонтарева, і Філатова не виникало аж до початку виборів і візиту Кулика в Ізраїль в березні 2019 року, але після ізраїльського вояжу Кулика Філатов, Стеценко і Гонтарева моментально набули статусу учасників  організованої злочинної групи. Як я сказав вище, тоді Луценко публічно відмежувався від Кулика, але вже за три місяці зайняв діаметрально протилежну позицію. Тепер він вважає підозри обґрунтованими - нібито група прокурорів Кулика змогла переконати його нового заступника Сергія Кізя в достатності доказової бази. Таким чином Луценко намагається остаточно дистанціюватися від Порошенка, адже підозрювані є людьми, наближеними до екс-президента, і зробити своєрідній презент Коломойському, який неодноразово публічно заявляв про наміри покарати чиновників, які стояли за націоналізацією Приватбанку. Коломойський, за розрахунками Луценка, має вплинути на свого колишнього адвоката, голову ОП Андрія Богдана, який сьогодні керує всією президентською вертикаллю і креатурою якого є згаданий заступник генпрокурора Сергій Кізь. Вони співпрацювали у справах по Приватбанку: Богдан був адвокатом, а Кізь - начальником департаменту ГПУ, який ці справи спустив на гальмах. Найближчим часом саме Кізь може стати реальним господарем Різницької при номінальному генпрокуророві Рябошапці, а оголошення підозр особистим ворогам Ігоря Коломойського - своєрідна ініціація перед його майбутнім неформальним призначенням.

Чи врятує Луценка його план? Не думаю. Адже наочний приклад Порошенка свідчить, що непокарані вороги завжди повертаються, а історія Гройсмана показала, що зрада далеко не завжди конвертується в результат. І ці приклади - надто яскраві та промовисті, аби нова влада не зробила з них висновки. 




Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику