Цензор.НЕТ

15.08.19 17:10
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Розсинхрон дій "культурних" органів на одному сумному прикладі

Розсинхрон дій "культурних" органів на одному сумному прикладі

Відучора 50-тисячне місто Білгород-Дністровський — на медіаповерхні. Новинні стрічки майорять повідомленнями про те, що ще один культурний об'єкт від України — «Тіра-Білгород (Аккерман) — на шляху від Чорного до Балтійського морів» — заявлений до включення до списку ЮНЕСКО постійним представництвом України при ЮНЕСКО. 

Скажу чесно: для мене ця новина була неочікуваною. Не те що я не підтримую номінацію чи вона для мене невідома. Навпаки, Україна недостатньо представлена в списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А цей обєкт звичайно має достатній потенціал.

Але ж якщо ми хочемо, щоби світ сприймав нас як серйозних партнерів, ми мусимо дотримуватися норм міжнародного законодавства, яке ратифікували, а також вимог внутрішнього законодавства.


Можливо, постійне представництво України при ЮНЕСКО, перебуваючи в Парижі, не мало можливості оперативно знайомитися зі змінами, що відбуваються в законах, але ще в червні минулого року набув чинності закон, розроблений на виконання рекомендацій ЮНЕСКО, яка врегулював особливості охорони об'єктів всесвітньої спадщини. До речі, ці зміни отримали високу оцінку ЮНЕСКО та його консультативних органів. 

Так от, стаття 37-6 Закону про охорону культурної спадщини присвячена включенню об'єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Як каже ч. 1 цієї статті, об’єкт культурної спадщини, що може мати видатну універсальну цінність та відповідає критеріям, визначеним Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, номінується до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (а це Міністерство культури України), за рекомендацією Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних місць (IСOMOS).

А, відповідно до ч. 3 згаданої статті, порядок включення об’єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО визначається Конвенцією, правилами та процедурами Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

То ж ми самі встановлюємо правила поведінки і самі ж їх порушуємо? 

Також додам, що номінація чудової Аккерманської фортеці неодноразово розглядалась на засіданнях Національної комісії з питань ЮНЕСКО, зокрема, 17 січня та 21 лютого 2019 року. На зустрічі 21 лютого інформацію Мінкультури з цього питання взяли до уваги, але так і не рекомендували направити заявку про включення об’єкту до списку ЮНЕСКО. 

Втім, відставляю негатив в сторону та гарантую, що Мінкультури готове всіляко підтримувати номінування нових об'єктів до списку ЮНЕСКО. Міністерство не перший рік співпрацює в цьому напрямку з Центом всесвітньої спадщини та ІКОМОС. 

І для забезпечення чистоти процедури готове підписати заявку від імені держави — як того вимагає Закон.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику