Цензор.НЕТ

02.09.19 08:38
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Азовське рибальство: нескінченна історія зради

рыба

Настала осінь, отже знову наближається щорічний продаж національних інтересів України на Азові за дрібний прайс.

Бо Держрибагенство активно готується до чергової, вже тридцять першої сесії "українсько-російської Комісії з питань рибальства в Азовському морі". Щоб якісь странні люди цього разу не розповідали на засіданні комісії про окуповані Крим та Новоазовськ, чи - про захоплених ворогом на морі рибалок, або - про безпекові загрози "наукових досліджень" росіян біля українського берега, та щоб ніхто не псував настрій російським друзям, подільникам та співучасникам керівництва Держриби, кажуть, це засідання скоріш за усе "проведуть заочно", по скайпу.

Те, що це прямо суперечить власне Угоді 1993 року (а саме її ч. 3 ст. 7), про "виключну цінність" якої, навіть в умовах війни, не втомлюються декілька років повторювати залучені до комісії чиновники МЗС, Мінюсту та Держриби (усі як на підбір, за дивним збігом обставин із родинним бізнесом у сфері рибальства) - не дивує аж ніяк. І сміливість чиновників Держриби, упевнених у власній безкарності - не дивує також. Бо прикладом маємо протокол тридцятої сесії, підготовлений восені Держрибою та підписаний росіянами 11 лютого 2019 року. Маємо у цьому протоколі позицію, за якою сторони письмово погодилися на те, що РФ "самостійно приймає заходи регулювання промислу" не лише у власній Таганрозькій затоці та пятикілометровій зоні, але ... у Керченській протоці (п. 7.2.10).

Також маємо у документі заяву росіян про "подання суб'єктами господарювання, що перебувають на території Кримського півострову, до 130 заяв про надання документів дозвільного характеру для здійснення промислу в Азовському морі та про видачу таких дозволів" державою-агресором у 2018 році (абз. 3 п. 8.6). І маємо мовчазну згоду на це (тобто - фактичне визнання анексії півострову) з боку українських підписантів протоколу. Ну а цікаві карти, що вказують - у яких саме районах Азову "наукові дослідження" має здійснювати спеціально обладнане російське судно, я просто додам без коментарів (Україна, до речі, жодних спеціально обладнаних суден для дзеркальних дій не має та мати не планує). У будь-якій країні, що має хоч якісь риси самозбереження, після з`явлення такого документу вже давно мали б приємну нагоду багаторічного удосконалення знання кримінально-виконавчого кодексу не лише ті, хто його підписував чи погоджував, але й навіть клерки, що заклеювали конверти із листами ростовським друзям. Але звісно не у нас.

Продовжуємо складати паперові корабліки та чекати на видачу полонених росіянами (нагадаю, що за можливість підписання згаданого протоколу на 2019 рік Україна тишком-нишком передала росіянами капітана сумнозвісного "Норду"). У далекого від теми читача звісно виникне питання - якою є справжня мета такого "самовбивчо" ініціативної співпраці чиновників із ворогом з питань азовської риби. Відповідь проста - не буде чергового протоколу із росіянами - не буде ніяких формальних підстав для квотування лову на Азові. А не буде квот та видачі відповідних дозволів суб`єктам господарювання - на що ж тоді жити чиновникам Держриби, що ж вони, сіромахи, в чемоданах вони понесуть нагору? То й не дивуємося цинічному ставленню до азовської проблематики з боку наших закордонних друзів, бо про нашу неухильну волю міняти національний інтерес на тюльку вони дуже-дуже добре обізнані.

Єдине що мене наразі цікавить - чи встигне Держриба підписати з росянами протокол на 2020 рік до анонсованого на кінець жовтня інвестиційного форуму в Маріуполі, щоб там як раз й прозвітувати про інвестиційний прорив у азовському рибальстві, із новими потужними залученими бенефіціарами з Керчі, Ростову та Махачкали...








Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику