Цензор.НЕТ

02.09.19 13:11
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Великий антидепресант. Кілька припущень про нову владу

Серед багатьох моїх друзів - сум’яття стосовно нового уряду і взагалі ситуації з новою більшістю і її політикою.

Маю кілька припущень.

У програмному інтерв’ю на «Цензорі» Ігор Коломойський широкими мазками виклав бачення внутрішньої і зовнішньої політики країни.

Там багато цікавих речей, а одна теза, як на мене, найцікавіша.

ІК: «Наше завдання зберегти країну. Якщо країна буде процвітати, то наша капіталізація зросте… Це не моя ідея, але вона банальна – споживача треба берегти і плекати, щоб він був багатий і купував твої послуги… Лох – це годувальник, якщо ми перейшли на блатну риторику. Я не згоден з такою риторикою, але вона понятійно відображає суть. Магнат може бути багатим, якщо його піддані або вигодонабувачі багаті. Ми повинні створити не суспільство рабів, а суспільство споживання».

Ідея суспільства споживання – на мій погляд, родова ознака нової влади і взагалі всього феномену обрання президента Зеленського та його безпрецедентної більшості.

Суспільство споживання дає дуже простий і зрозумілий рецепт щастя для всіх. Очікування цього щастя долає умовні рамки і кордони, воно - наскрізне для різних соціальних верств, вікових груп і навіть ідеологічних середовищ.

Воно дарує щастя чекати на добробут тут і зараз. Це і є «Європа». Це і є «мир». Це і є те, що треба.

Хто в притомному розумі заперечуватиме таку концепцію? Хто, крім Маркса, наважиться назвати можливі загрози? Кому, зрештою, під силу запропонувати щось краще? Ясна річ, що нікому це не під силу. «Суспільство споживання» заповнює всі болі і тривоги, рани і страхи. Умиротворяє. Гоїть.

Суспільство споживання – це великої сили антидепресант.

Але один недолік все ж таки люди відчувають. Бог споживання змушує ходити під низьким небом. За полем зору залишається все, що не має ужиткового значення або викликає небажаний неспокій.

Війна. Незрозуміла геополітика, яка належить не нам, а сильним світу цього. Культура. Мова. Ідентичність. Цивілізаційний вибір, який значить трошки більше, ніж суто добробут. Держава як щось дещо більше, ніж суто сервіс. Ці речі ще не звучать дивно і лячно. Але вже й не модно.

Геральди «суспільства споживання», очевидно, не мають наміру атакувати все ціннісне, що стоїть поза межами їхнього ясного і добре продаваного щастя.

Але це може статися спонтанно. Споживацтво не любить берегів. Апетит зростає і неминуче доходить межі, яка змушує зробити вибір.

Тоді декорації похитнуться.


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику