Цензор.НЕТ

06.09.19 16:28
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Про необхідні зміни у військовому законодавстві

   2 вересня під час проведення наради із силовиками Президент Зеленський, серед інших доручень, озвучив : "Оборона, пріоритет - потужна і боєздатна армія. Міністру оборони Андрію Загороднюку - запропонувати зміни до законодавства, необхідні для побудови міцного війська. У тому числі - розробити і затвердити план оборони і комплекс заходів щодо забезпечення безпеки країни від агресії ».

   Не для кого не секрет, що одним із пріоритетних проблемних питань ЗСУ на шостому році війни є якість та кількість особового складу військ. Простіше кажучи - старі звільняються, а нові не хочуть йти служити. Рівень комплектації підрозділів ЗСУ воюючої країни досить критичний. І, якщо у 2014му на хвилі патріотичних настроїв до військкоматів вибудовувались черги, то зараз питання кадрового забезпечення є досить проблематичним. І стосується це не тільки рядового та сержантського складу, а й офіцерського. 

   Команда Порошенка питання укомплектації особовим складом намагалась вирішити шляхом ступового підвищення грошового забезпечення. Але витримувати подібну конкуренцію серед інших роботодавців  - ЗСУ доки ще не спроможні. Наприклад, при співвідношенні чинників "оплата-ризик-умови праці-місце роботи" вибір буде у бік або Польщі або місцевого гіпермаркету. 

   А що казати за кваліфікованих фахівців з вищою освітою ? - але тут треба говорити окремо. Річ у тім, що проблематику забезпечення військ якісним кадровим складом можна сміливо ділити на три частини: рядовий, сержантський та офіцерський склад. Всі три категорії військовослужбовців мають різний рівень кадрової спроможності - вимоги до рядового принципово відрізняються від вимог до офіцерів. Але, виконання поставленого завдання, навіть тактичного рівня, може бути настільки якісним, наскільки це завдання поставили та навчили як його виконувати. 

   Офіцер ЗСУ - це має бути не тільки фахівець певної галузі військових знань, але й вмілий менеджер, який вміє чітко вибудувати модель військового управління - від виконання завдань та наказів старших начальників до безпосередньо постановки завдань підлеглим. І, якщо ,наприклад, з управлінськими якостями у людини проблеми - чекай лиха не тільки у бойовій обстановці, а й у ППД.

   І ось тепер підходимо до наступного питання - де взяти кваліфіковані кадри для ЗСУ ? До сьогодні основними "постачальниками" офіцерів для ЗСУ були військові виші. Про якість та рівень знань говорити не будемо - питання також непросте. Але, за певним переконанням, відповідні навчальні заклади не задовольняють потреби воюючої армії у військових фахівцях. А зараз питання - чому не розв'язувати питання якісного складу офіцерів та не "переобувати" у берці цивільних фахівців, бажаючих служити у ЗСУ ? Виявляється, окрім низького ( у порівнянні із цивільним життям та рівнем ризику ) рівня грошового забезпечення , більшість людей зупиняє і радянське походження нормативних документів, що регламентують кадрові питання. Так, наприклад, державний службовець 6 рангу, а це може бути начальник якогось управління або відділу, не зміг залишитись байдужим та вирішив у нелегкий для країни час вступити до лав ЗСУ. І ось тут треба вирішувати - на яку посаду призначати фахівця держслужбовця та яке військове звання йому присвоювати. А відповіді на ці питання дають Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України". Якщо людина до цього часу не стала офіцером або сержантом, то у військовій частині такому бажаючому зможуть запропонувати лише посаду та звання солдата ( матроса ). І ось такий фаховий держслужбовець з вищою освітою та досвідом роботи і управління, стає перед вибором - залишитись на своій посаді на державній службі, отримувати невеличку, але стабільну заробітну платню, не ризикувати життям та проводити ночі із родиною, або одягти форму рядового і піти у підпорядкування сержанта командира відділення, який років на 20 молодше і нещодавно закінчив школу. Так, вибір буде очевидний.

   Питання - якщо держава не може сформувати повний спектр спонукальних причин проходити військову службу (високий рівень заробітної плати, житлове забезпечення та ін ) тоді чому б у напрямку побудови міцного війська не розв'язувати питання кадрового голоду іншими способами ? Наприклад? - Постановою КМУ №306 від 20.04.2016 "Про питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями". Порядок визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.Особам, які мають військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначаються на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями (далі - співвідношення), затвердженого зазначеною Постановою Кабінету Міністрів. Звертаю увагу - військові фахівці мають право на відповідну рівню звання посаду у цивільному житті, а цивільні держслужбовці у випадку переходу на військову службу можуть розраховувати лише на місце рядового бійця. За логікою радянського минулого, наприклад , командир танкової роти має право на керівну посаду державної служби категорії В, а начальник управління технічного забезпечення державної установи не може бути командиром роти забезпечення піхотного батальйону. 

   Підсумок: банальне залишення радянської спадщини у вигляді застарілого законодавства та внесення елементарних поправок у три нормативних акти - і лави військових фахівців, звісно через перепідготовку, можуть бути наповнені

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику