Цензор.НЕТ

06.09.19 19:18
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Обережно: тарифні воші лізуть в голови нової влади

      Викликає тривогу, що зараз гуртуються сили, які хочуть виправдати фінансові афери з цінами і тарифами на газ та інші енергетичні послуги, зокрема, із застосуванням для цього формул Роттердам+ і Дюссельдорф+. Лобісти мафіозних груп викручуються, як можуть, адже дехто не хоче лишатися зисків на міл’ярди. На жаль, подібну позицію несподівано почали освоювати також люди з оточення Президента і представники Антимонопольного Комітету, зокрема, вони захищають формулу Роттердам+ при встановлені цін на вугілля, яке спалюється на ТЕС і ТЕЦ. Хоча впродовж виборчої кампанії кандидат у Президенти України і його експерти називали цю формулу ціни злодійською. Також владою замовчується питання щодо перегляду вартості природного газу, яка, як відомо, визначається за середньою ціною у дюссельдорфському хабі. Вони усі ніби по команді заволали, що можна застосовувати такі ціни, що складаються на роттердамському і дюссельдорфському ринках для розрахунків за вугілля, газ, електроенергію, що видобуваються в Україні і споживаються нашими сім’ями і іншими роздрібними споживачами.

  На питання, чому урядовці і національний регулятор у сфері енергетики (НКРЕКП) зупинилися на ціні вугілля у Роттердамі (це фактично зважена середня ціна між трьома голландськими портовими містами), ми почули відповідь: почалася війна, від електростанцій відрізали вугілля Східного Донбасу, треба було знайти альтернативні джерела (ми почули про вугілля зі Сполучених Штатів, Південної Африки, Колумбії та інших країн) і ціна за прийнятою формулою була вибрана як гранична – максимальна, яку перевищувати не можна, звідки б вугілля не поступало. Але насправді фактично 5 років влада застосувала повну «роттердамську» ціну до всього спожитого вугілля, хоча воно надходило і з Донбасу, і з Росії за своїми контрактами і, звичайно, за нижчими цінами. Через Роттердам було куплено лише 0,1 % усього завезеного на теплові електростанції вугілля. Тобто урядовці і регулятори колишньої влади брехали, не відводячи очі в сторону. Бо більшість вугілля було куплено монополістом – власником теплових електростанцій компанією ДЕТЕК за контрактними (і, звичайно, нижчими) цінами. Продавала ж ця компанія  електроенергію за гранично високими цінам, що розраховані на базі вартості вугілля за роттердамською формулою (!). Різниця у 2015-2018 роках складала 300-400 грн. за тону. Названий олігархічний холдинг продавав вугілля сам собі за завищеними цінами, аби обгрунтувати максимальні ставки тарифів на електроенергію, яка поставлялася за межі холдингу. Тобто монополіст нахабно клав в кишеню різницю між дійсною вартістю електроенергії і штучно завищеними тарифами, що базуються на ціні вугілля  по-роттердамські. Вона досягала в попередні роки 300-400 грн. на тоні. Прикро тільки, що антикорупційне бюро визнає правомірність обгрунтування  таких цін, спираючись на оцінки сумнівних і  зацікавлених суб’єктів.

  Однак, нещодавно з’ясувалося, що запаси вугілля на теплових електростанціях значно нижчі за встановлені нормативи і становлять лише половину запасів на ту ж дату в 2018 році. Ситуація спричинила навіть нараду у Президента. Думаю, посіяв паніку сам ахметівський ДТЕК. Як я зрозумів, останній (його станції) не бажає купувати вугілля у самого себе (з власних шахт), бо його вже не влаштовує ціна за формулою голландських портів (вона становить приблизно 1740 грн./т, а вугільщиків не влаштовує ціна й у 2000 грн./т). От вам і монополіст: світові ціни не зросли, а йому все мало. І постанова національного регулятора енергетики про формулу ціни для нього не існує. Тобто граничний рівень ціни на вугілля використали для обдурення мас. Тепер шантажують владу з іншого боку, аби  змусити її знову підняти тарифи на електроенергію.

  Дуже схожий кульбіт з цінами влада зробила і по газу. Тут спекулятивна злочинна операція була здійснена державною компанією - монопольним постачальником НАК «Нафтогаз України». Вона полягала у тому, що газ місцевого видобутку (усього 18 млрд. куб. м), що коштував для домогосподарств до приходу бариг  70-80 коп. за один кубометр, а  після - став оцінюватися у 8-10 грн./куб. м. Корупціонери при владі пояснили нам, громадянам, що це ціна, паритетна до середньої ціни на газ на дюссельдорфському хабі, навіть не прикриваючись брехливою казочкою що це гранична ціна. Але чому український виробник власного газу повинен продавати  його українським розподільчим і постачальницьким компаніям за цінами  «Дюссельдорф+» (вони були у останні 5 років вищі, ніж вартість українського газу у 3 і більше разів)? Стало це можливим завдяки позиції Нафтогазу, що є єдиною уповноваженою Урядом компанією оптово купувати і продавати газ в Україні, самого Кабінету міністрів,  а також регулятора НКРЕКП. Тобто ці два органи і корпорація, фактично домовившись між собою, спираючись на ціну, за якою газ не купувався, дозволили постачальнику підняти ціни значно вище (у 10 і більше разів) реальної вартості. Фактично у владі було створено організоване злочинне угрупування, яке, використовуючи владно-державні повноваження, зчинило шахрайство в особливо великих розмірах. Кримінальний навар газового монополіста і осіб, що здійснювали йому протекцію, внаслідок незаконного використання вказаної формули ціни складає мінімум 120-130 дол. з тисячі кубометрів, або 2,2 млрд. дол. -  з 18 млрд. кубометрів. І це злодійство тривало 5 років.

   Щодо другої  частини блакитного палива, яка заходить в Україну з-за кордону (10 млрд. куб. м) і фактично споживається на промислові потреби, то вона могла б дорівнювати ціні у дюссельдорфському хабі, якщо такою була домовленість Нафтогазу з європейськими постачальниками (нас про це не інформують – комерційна таємниця). Ця договірна ціна мала б коригуватися у відповідністю з рухом цін у Дюссельдорфі. Проте стає відомим, що не дивлячись на зниження в останній рік ціни за формулою Дюссельдорф+ майже у 2 рази (з 290-310 дол. /тис. куб. м до 180 дол.) після появи американського скрапленого газу у Європі, Нафтогаз продовжує продавати імпортний газ в Україні за високими старими цінами. Тобто він кладе в кишеню ще надприбуток (фактично 110 дол. з кожної тисячі куб. м, а з 10 млрд. куб. м це 1,1 млрд. дол.) від спекулятивного завищення ціни на імпортний європейський газ, який насправді подешевшав.

  Отже, Нафтогаз України використовує єдину ціну і для українського і для імпортного газу, вартість яких є різною, точно так, як різними є вартість, наприклад, норвезького (найдорожчого) і катарського (найдешевшого) газу. Він також, як справжній безконтрольний монополіст, продає всередині країни імпортний газ за спекулятивною ціною. Національна комісія з регулювання енергетики виступає як протеже монополістів. Вона ж затверджує неправомірні ціни  і тарифи. І перше, і друге є неприпустимим: Комісія має подавляти нахабство монополістів, а державне централізоване встановлення цін і тарифів є лівацькою хворобою планового державного ціноутворення, від якої український істеблішмент вже 28 років не може одужати. 

  Таким чином, за сприяння органів влади ціни на вугілля, газ і електроенергію були і є невиправдано завищеними на догоду монополістам. Вони приносять останнім незаконні надприбутки і на сьогоднішніх завищених ставках тарифів монополісти не зупиняються.  

  Треба також визнати, що жодна з країн світу, яка володіє доступними покладами паливно-енергетичних ресурсів не шукає собі постачальників з інших країн – і з міркувань енергетичної безпеки, і з метою встановлення менших цін на енергію, ніж на світових ринках, і для досягнення кращого валютно-платіжного балансу країни. І кожна країна світу шукає можливості здешевлення енергетичних ресурсів, що поступають у внутрішнє виробництво. Англія часів Тетчер повернулася у лави найпотужніших країн світу, коли вона перейшла від використання в тепловій енергетиці місцевого дорогого вугілля до споживання більш економічних нафти і газу, поклади яких тоді були відкриті на британській території.

  Чому настільки важливими є ціни на паливно-енергетичні ресурси? - Бо вони закладають базові витрати у всьому господарському комплексі країни - вони входять у вартість абсолютно усіх товарі в і послуг, що виробляються. Тому завищені ціни на них роблять надлишково витратними і відповідно неконкурентоспроможними усі інші внутрішні виробництва. Згадаймо, що Україна має найбільшу енерговитратність на одиницю кінцевої продукції серед країн Європи. Наприклад, порівняно з Німеччиною енерговитратність нашої економіки більша у 3 рази. І при цьому Німеччина є найдинамічнішою на континенті у реалізації альтернативної енергетики і заміні нею теплової і атомної генерації.  Інші наслідки  високої вартості енергетичних послуг – надзвичайно високі витрати домогосподарств і дрібного бізнесу на оплату опалення, гарячої води, електроенергії та інших ЖКП, що зробило більше половини наших сімей неплатоспроможними, неспроможними накопичувати власні капітали і заощадження.

  Додаткові втрати через завищені тарифи суспільство несе у бюджетному процесі, коли держава безглуздо витрачає десятки мільярдів гривень на фінансування субсидій, недодаючи гроші освіті, обороні, медицині, науці, культурі, пенсіонерам, на інші потреби суспільства. 

  Що можна сказати у підсумку?  Увесь світ знаходиться у пошуку шляхів зниження вартості енергоресурсів, в тому числі  завдяки звуженню використання високовартісної і шкідливої для людей вуглецевої енергетики: в Саудівській Аравії будується найбільша у світі сонячна електростанція; сімка найрозвинутіших західних країн поставила за мету до 2050 року закрити усі енергетичні комплекси, що використовують вуглецеве паливо; пріоритетом структурних змін у європейських країнах є державна допомога сім’ям, що запроваджують  автономні альтернативні (зелені) енергетичні системи і відмовляються від централізованого опалення і енергопостачання.  В Україні ж держава фінансує вугільну промисловість, теплоенергетику, газового монополіста, перетягує надприбутки на користь енергетичної мафії і забороняє встановлення автономних зелених енергетичних систем. Наслідком є пролонгування високої енергомісткості нашого виробництва і скорочення його інвестиційних можливостей.

  Новий Прем’єр-міністр розтлумачив, що політика не може втручатися у ціни. Так, але він забув, що в Україні у 2014-2019 роках владна корупційна машина грубо втрутилася у ціни і тарифи на газ, вугілля, електроенергію і послуги ЖКГ, штучно піднявши їх у багато разів, підірвавши основи нашої економіки і запустивши механізм її деградації. У нас немає іншого способу ліквідації тарифного гноблення, як раціонально одноразово знизити ставки цін і тарифів на базові енергетичні послуги і послуги ЖКГ. Це буде актом ліквідації наслідків тарифного свавілля барижної влади і усунення монополістичних надприбутків.

  Після цього тарифоутворення має стати таким, щоб забезпечувати врівноваженість інтересів постачальників і споживачів та попереджати необгрунтовані стрибки тарифів. Для цього треба позбавити незалежний регулятор НКРЕКП прав встановлення цін і тарифів, зобов’язавши його контролювати і обмежувати нахабність монополістів, виносити їм адміністративні покарання за зловживання своїм становищем і порушенням прав споживачів. При ініціюванні в майбутньому перегляду тарифів однією зі сторін ця Комісія має забезпечити рівні умови для узгодження між постачальниками і споживачами нових ставок, фактично перевівши домовленості на ринковий рівень. По послугах ЖКГ, наприклад, договірний процес повинен перейти на місцевий рівень. При цьому об’єктивно НКРЕКП має стати на захисті інтересів не постачальників (а фактично на корупційному сприянні монополістам), як в Україні сьогодні, а на захисті споживачів, як це робиться у цивілізованному світі.

  Ми повинні подолати зуд централізованного соціалістичного ціноутворення, як би його не називали іноземними словами – «Роттердамами» чи «Дюссельдорфами». Маємо також демонополізувати газово-енергетичну галузь і зупинити загнивання економіки, яке, на жаль, відбувається. І не заспокоюємо себе урядовими обіцянками високого зростання, яке за чинних обставин не відбудеться.

                                              (буде  продовження)


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику