Цензор.НЕТ

08.09.19 11:57
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Стамбульська конвенція: практичні кроки України для подолання домашнього насильства.

Щодня  через домашнє насильство  у світі  помирає одна жінка –це офіційна статистика у світі. Реальні цифри врази більші і мова йде не лише  про держави третього світу, але й цивілізований світ, де жінки від  психологічного, фізичного, або гендерного  насильства часто  зводять рахунки з життя, а  фізичне насильство, та домашнє згвалтування  чоловіком, або примус до аборту,  яке часто постраждалі замовчують, призводить до депресії, або психосоматичних розладів і як наслідок призводять до смерті.

 Тема негативного впливу на  психіку дітей, які зростають у таких родинах варті взагалі окремої теми. Це проблема кожної третьої родини в Україні.

В Україні ситуація наразі кричуща, бо кожна третя жінка страждає від домашнього насильства, а тридцять відсотків самогубств серед жінок, напряму  пов`язані з насильством у власних  родинах. На думку українських політиків і закордонних експертів, така ситуація є неприпустимою у європейській державі : -«Всі іноземні експерти наголошують, що насильство проти жінок – це порушення прав людини! Стамбульська конвенція – це приклад міжнародного права, а виконання цієї угоди – це виклик для держави і парламенту захистити жінок!

Рівність жінок та чоловіків – це запорука зменшення насильства в сім’я і проти жінок!» – Віце -спікер Олена Кондратюк.

Ще у 2011 році  України долучилася до  провідних держав Європи і  підписала революційний  у своєму роді історичний документ - Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», або «Стамбульська конвенція», як її часто називають. Проте, за усі  8 років Верховна Рада так і не змогла її ратифікувати, хоча були  спроби  і зокрема у 2016 рокі. Народні обранці, так і не змогли внести потрібні поправки і дійти згоди, бо каменем спотикання стало використання  специфічних термінів і зокрема  терміну «гендер». На їх думку, це порушує сталі норми суспільства з стандартними  термінами «стать». Масло у вогонь у березні  2017 року підлила  Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій  (ВРЦіРО), яка  публічно виступила проти ратифікації Стамбульської конвенції, адже використання  поняття «гендер» на їхню думку становить загрози для інституту родини в  Україні. Такі ж самі суперечки точилися і в українському парламенті, адже більшість народних депутатів на офіційні запити активістів і ЗМІ просто відмовчалися і лише 1% парламентарів, погодився, що ратифікація є надважливою і  потребує негайного доопрацювання і прийняття. Активісти вже  довгих вісім років наголошують на тому, що, не ратифікувавши Стамбульської конвенції, Україна не зможе ефективно вирішити питання домашнього насильства. Також варто додати, що в умовах збройного конфлікту, кількість випадків насильства по відношенню до жінок зростає в рази. Тому діяти треба негайно. За словами Богдана Яременка народного депутата від партії «Слуга Народу», парламент зможе  повернутися до цього питання :-"Є кілька кандидатів, які цікавляться правозахисною роботою. Для них дуже важлива ратифікація, скажімо, Стамбульської конвенції. Це обов'язково буде одним з перших законопроектів, які будуть розглядати. Цим ми зараз займаємося в групі, яка відповідає за іноземні справи", – сказав він.

На мою думку, окрім роботи над цим важливим документом Україні потрібно зробити декілька важливих речей :

По –перше, активно підтримувати громадські і благодійні організації не лише у мегаполісах, але й усіх райцентрах, які надають підтримку жінкам, та створювати по всій Україні мережу анонімних клубів , в тому числі «онлайн» для жінок з проблемами насильства у родині. Де кожна жінка зможе отримати не лише психологічну підтримку, але й  фізичний  притулок, та  захист. Наразі в Україні  працює спеціальна служба  «Розірви коло»  https://rozirvykolo.org/ , та спеціальний  поліцейський проект  «Поліна», які допомагають  жінкам, які постраждали від домашнього насильства. Такі проекти  потрібно постійно  маштабувати.

По –друге, прийняти ряд законів, які будуть стимулювати роботодавців збільшувати  робочі місця  для жінок, які перебувають у декретній відпустці. Це зніме психологічне навантаження у родинах, де постійні чвари через фінанси, переростають у психологічне  і фізичне насильство.

По –третє, у школах, та  усіх ВНЗ повинні  проходити, обов`язкові спеціальні курси для дівчат і жінок, які будуть навчати їх, як  розпізнати  і запобігти  насильству, пояснювати їх права, а також надавати необхідну психологічну допомогу, та навчати фізичному самозахисту.

Таким чином, нове  покоління жінок стане меньше вразливим до усіх видів насильств не лише у родині, але й суспільстві загалом.  

Автор: Ольга Йосипчук, політолог, фандрейзер, засновник ГО НЕО Лідери.


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику