Цензор.НЕТ

30.09.19 11:51
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Права добровольців і вітряки

Ніщо так не наштовхує на думки про вічне, як намагання людей битись головою об стінку.

П’ять років українські політики, які полюбляють паразитувати на боротьбі за права добровольців, розповідали суспільству, що добровольців не можна визнати учасниками бойових дій на пряму, і відповідно давайте вигадаємо велосипед. 

Черговою спробою, хоч якось легалезувати добровольців став проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції (р.№ 2045).

Якщо коротко, то законопроект має дві принципові правки:

Перша це доповнення ст. 6 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» новою частиною, якою пропонується надати статус учасника бойових дій особам, які у період до набрання чинності Законом України від 18.01.2018 № 2268-VIII “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”, добровільно захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і безпосередньо виконували бойові завдання антитерористичної операції в районах її проведення не менше ніж 30 календарних днів (незалежно від перерв), у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.

В законопроекті зазначено, що підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно):

а) довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб’єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції  в районах її проведення у взаємодії із зазначеними суб’єктами;

б) витяг з наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.

У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є  нотаріально завірені свідчення не менш ніж трьох свідків про період безпосереднього виконання такою особою бойових завдань антитерористичної операції  в районах її проведення. 

Тобто ті добровольці, які мали дурість воювати свою землю у період з січня 2018 по сьогоднішній день НЕ відносяться до учасників бойових дій. Більше того, якщо доброволець з тої чи іншої причини не брав участь у виконанні бойових завдань, тобто ремонтував зброю, носився в пошуках соляри, координував діяльність з волонтерами займаючись матеріально-технічним забезпеченням підрозділу, то він на відміну від «нацика» з третьої лінії блокпостів – не має права на статус учасника бойових дій.

Що само по собі дурість. Адже суперечить ч.2 ст. 21 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» яка передбачає, що правовий і соціальний захист поширюється на осіб, які на постійній чи тимчасовій основі сприяють органам, що здійснюють боротьбу з тероризмом, у запобіганні, виявленні, припиненні терористичної діяльності та мінімізації її наслідків.

Також, запропоновані зміни до ч.20 ст.6 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пропонують визнавати учасниками бойових дій лише тих добровольців, які безпосередньо брали участь в антитерористичній операції прибираючи поняття «забезпечення її проведення».

Якщо б таке ж вилучення стосувалось і інших категорій осіб, які мають право на отримання статусу учасника бойових дій, а не тільки добровольців, то і в тому випадку не можна було б погодитись із цією правкою, адже вона звужує права осіб, яких залучали до проведення антитерористичної операції і знову ж таки суперечить ч.2 ст. 21 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Я думаю ні в кого не виникає сумніву, що термін «сприяння» включає в себе «забезпечення проведення». Знову ж таки, абсолютно не зрозумілим є чому саме добровольців вирішили НЕ визнавати учасниками бойових дій, якщо вони лише «забезпечували» війну. Чому аналогічні правки не внесли в ч.19 ст. 6 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за якою отримують УБД податківці, прокурори, та інші правоохоронці…

Про те, що законопроект немає фінансово-економічного обґрунтування, що суперечить чинному Регламенту, то нюанси. Цим грішить 80% всіх законопроектів, які реєструються.

Тож законопроект, на мою думку, є не досконалим, і навіть при умові доопрацювання до другого читання він не легалізує добровольців як унікальне явище, а лише надає статус УБД людям, які були у добровольчих підрозділах. Втім слід зазначити, що можливо автори законопроекту і не ставлять собі такої мети. 

У той же час він все ж створює передумови для отримання статус "учасників бойових дій" для добровольців на рівні закону, що вже є великим досягненням само по собі. Але обидва законопроекти обмежують права добровольців порівняно з нині діючою практикою. Коли доброволець, через суд за наявності нотаріально завірених свідчень отримає статус учасника бойових дій, без прив'язки до виконання бойових завдань. У той же час я хочу просто подивитись на те як в суді один громадянин буде розповідати в суді про те що з автоматом в руках у складі незаконного формування вбивав терористів.

  Альтернативний законопроект р.№2045-1 має ті самі вади, і особливо не відрізняється від основного законопроекту. І я не знаю, чи необхідно було долучати стільки співавторів, для правки трьох речень.


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику