Цензор.НЕТ

02.10.19 09:28
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Штанмаєр і Карабах або чому сьогодні потрібно прийти на Банкову

нацкорпус

Мені поталанило: минулого року (нехай пробачать мене мої азербайджанські друзі) я побував у Нагірному Карабасі. Окрім неймовірної природи та гордих, але гостинних мешканців краю, абсолютно європейського Степанокерта, Карабах цікавий як приклад незворотності територіальних змін на Кавказі. До війни населення Карабаху складало 77% вірмен, 21,5 % азербайджанців, решта - слов‘яне. Наразі майже 100% населення - етнічні вірмени. І хоча міжнародна спільнота досі вважає Арцах (вірменська назва Нагорного Карабаху) частиною Азербайджана, повернути його під юрисдикцію Баку нереально. Хіба що в цих краях з‘явиться новий Сталін, готовий силоміць депортувати цілі народи. Не дивно, що після примусової депортації вірмен з Азербайджану, а азербайджанців з Нагірного Карабаху наприкінці 1980-х, на референдумі 1991-го року 99,89 % виборців проголосували за незалежність Арцаху. Сьогодні там можна проводити будь-які чесні та прозорі вибори під егідою усіх можливих міжнародних спостерігачів - Карабах знову і знову голосуватиме за самостійність і орієнтуватиметься у своїй політиці на Єреван, а не на Баку.

Хочете зруйнувати Азербайджан - поверніть до його складу регіон, в якому ніхто не говорить азербайджанською, проте всі поголовно вважають азербайджанців ворогами. Плюс все доросле чоловіче населення вміє тримати зброю і має досвід її застосування. Плюс в кожному селі могили загиблих у війні за незалежність. А за спиною - Вірменія та багатомільйонна вірменська діаспора у світі, яка вважає Арцах одвічною вірменською землею.

Те саме у 1990-ті відбулось у Боснії і Герцеговині, де етнічний склад цілих міст та районів Республіки Сербської був примусово змінений, а з настанням миру просто зафіксований статус кво. Тому Республіка Сербська, яка входить до складу Боснії і Герцеговини, але орієнтується на Белград та Москву набагато більше аніж на Сараєво, наразі підриває кволу конфедерацію зсередини і схоже невдовзі таки доконає її.

Те саме наразі відбувається в Криму, де Росія примусово та послідовно змінює етнічний склад населення півострова. Певен, що сьогодні вже не потрібно жодних автоматів, аби на референдумі під найприскіпливішим наглядом ОБСЄ кримці підтвердили своє бажання бути частиною РФ, а не України (най пробачать мене мої кримські друзі за цю жорстоку правду).

Мораль цих історій полягає в тому, що справді чесні вибори можливі тільки після тривалої деінтоксикації населення тимчасово окупованих територій, етнічний склад яких був суттєво змінений, а мозок мешканців - перефарматований у потрібному руслі. Саме тому союзникам не спадало на думку проводити вибори у пост-нацистській Німеччині ані в 1945, ані в 1946, ані в 1947, ані в 1948 роках, хоча вони були спроможні забезпечити тотальний контроль над їх чесністю, прозорістю та об‘єктивністю (куди там ОБСЄ!). Перші вибори до Бундестагу відбулись лише 14 серпня 1949 року. Тобто після неповних 6 років війни, чотири з гаком роки денацифікації - і тільки потім вибори.

Саме тому неважливо, будуть присутні окупаційні війська на Донбасі під час проведення виборів "за формулою Штанмаєра" чи ні. В головах виборців, "таких саме громадян як і ми", за словами Президента Зеленського, окупація триватиме. Бо, на відміну від пана президента, я і мої колеги по ПДМШ (як і всі хто за ці роки встиг повоювати на Донбасі) знаємо, що навіть на підконтрольних Києву територіях лояльність до України залишає бажати кращого, що чудово довели результати останніх виборів. Бо в Новотроїцькому, Авдієвці, Маріїнці більшість місцевого населення дивиться ЛДНР-ТВ чи російське ТВ, повторює російські пропагандистські наративи та вірить, що війну на Схід України принесли "Правий сектор" та ЗСУ. Можна тільки уявити, що коїться в головах тих, хто шостий рік живе на окупованих територіях...

У разі реалізації Мінських угод Україна власноруч заведе у свій дім троянського коня. Та ще й повною мірою заплатить за його утримання та годування. Це вирішить проблеми Трампа, якому на зовнішньополітичній шахівниці потрібний будь-який бодай примарний успіх ("І я справді вірю, що Росія - тому що я дійсно вірю, що президент Путін хотів би щось із цим зробити - що ви зустрінетеся з президентом Путіним і вирішите вашу проблему"), це вирішить проблеми Макрона, якому потрібний потужний союзник аби перебрати лідерство в Європі, це вирішить проблеми німецького бізнесу, який прагне робити з Росією business as usual, це вирішить фінансові проблеми багатьох європейських політиків, яким Путін може запропонувати одноразову "подяку", що перевищує офіційний дохід за все їхнє життя. Але заплатить за все це Україна, повторивши сумну історію Трої, яка так довго пручалась війську Агамемнона допоки античний Штанмаєр-Одисей не вигадав троянського коня.

Тому завтра всім патріотам треба йти на Банкову. Причому протестувати не тільки (і не стільки) проти погодження формули Штанмаєра, як проти Мінських угод як таких. Вони відіграли свою історичну роль і зараз руйнують Україну. Бо саме в них, нагадаю, записано:
"11. Проведення конституційної реформи в Україні з набуттям чинності до кінця 2015 року нової Конституції, яка передбачає ключовим елементом децентралізацію (з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей, узгоджених з представниками цих районів), а також прийняття постійного законодавства про особливий статус окремих районів Донецької та Луганської областей відповідно до заходів, зазначеними в примітці, до кінця 2015 року."

А от і текст цієї сумнозвісної примітки (журналісти, запитайте у Зеленського, будуть у новому Законі Закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей" дотримані нижченаведені вимоги, які прямо передбачені Мінськом-2):
"Такі заходи відповідно до Закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей" включають наступне:
- звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов'язаних з подіями, що мали місце в окремих районах Донецької і Луганської областей;
- право на мовне самовизначення;
- участь органів місцевого самоврядування у призначенні голів органів прокуратури та судів в окремих районах Донецької і Луганської областей;
- можливість для центральних органів виконавчої влади укладати з відповідними органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей;
- держава надає підтримку соціально-економічного розвитку окремих районів Донецької та Луганської областей;
- сприяння з боку центральних органів влади транскордонного співробітництва в окремих районах Донецької і Луганської областей з регіонами Російської Федерації;
- створення загонів народної міліції за рішенням місцевих рад з метою підтримання громадського порядку в окремих районах Донецької і Луганської областей;
- повноваження депутатів місцевих рад та посадових осіб, обраних на дострокових виборах, призначених Верховною Радою України цим законом, не можуть бути достроково припинені."

Троянський кінь для України не формула Штанмаєра, а Мінські угоди як такі (най гикнеться Петру Олексійовичу). Формула Штанмаєра - лише перший крок до їх виконання.

Вибір простий: якщо ми віримо, що в Україні триває громадянський конфлікт, тоді варто шукати порозуміння з бунтівним регіоном, надавати йому окремий статус (який він виборов зі зброєю в руках ціною тисяч жертв), дозволити йому шанувати своїх героїв, вводити його представників до уряду та парламенту і починати чимшвидше перетворювати Донбас на український Квебек. Якщо ж це (тимчасово) окупована територія, на який править бал "держава-агресор", яка шостий рік активно промиває мізки місцевим мешканцям, то троянський кінь має бути розібраний на дрова, дрова - спалені, ворожий загін, що ховається в ньому, - ліквідований, місцеве населення - пройти кількарічну ідеологічно-психологічну деінтоксикацію - і лише потім вільні вибори.

Звичайно Трамп, Штанмаєр та Макрон мають право дружити з Путіним. Навіть цілуватись з ним як Брежнєв з Еріхом Гонеккером, але не потрібно розплачуватись за цю любов Україною. Не США, ЄС, Франція чи Німеччина врятували нашу державність 2014 року. І не Зеленський з 95 кварталом. Не їм здавати її Путіну!

Марш захисників вітчизни на День Незалежності нічого президента не навчив. Треба повторити урок для тих, хто звик прогулювати пари, готуючись до чергових КВНів.

Тому всі на Банкову! Не дамо Зеленському завести в Україну троянського коня!

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику