Цензор.НЕТ

08.10.19 15:10
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Вони говорять – ми слухаємо: як та навіщо фільтрувати інформацію?

тв,телевизор,телевидение

"Дайте мені засоби масової інформації, і я з будь-якого народу зроблю стадо свиней", - свого часу заявив головний пропагандист гітлерівської Німеччини Йозеф Геббельс. Він знав як, він знав де і що пускати у вуха людей і, як ми бачимо з історії, у нього це виходило.

Сьогодні ми живемо в Україні, яку можна назвати демократичною та свободолюбивою. Начеб-то. Натомість, методи маніпулювання свідомістю народу залишились ті ж самі, що і за часів Геббельса. Більше того, вони осучаснились і стали ще потужнішими. Чому так, коли здається, що рішення приймаєш сам? Як навчитись правильно реагувати на маніпуляцію та пропаганду та протидіяти їм?

Wikipedia каже, що "політична пропаганда" - це ідеологічно спрямована діяльність будь-якої партії для формування у конкретних верств населення певних поглядів і уявлень (світогляду). Тобто, це коли партія або окремий політик нав’язують електорату свою точку зору на певні політичні процеси задля своєї вигоди. А люди, не знаючи як фільтрувати інформацію, це "хавають" і сприймають за чисту монету.

Яскравим прикладом пропаганди є російське телебачення. Так звані "журналісти" російського ТВ є маріонетками у руках президента РФ Володимира Путіна і всієї кремлівської системи. Ці "журналісти" роками "запихають вату" у голову звичайних громадян про українців для розпалювання ворожнечі. Та ж сама історія про те, що "у Львові їдять російськомовних дітей" або, що "українці у маршрутках розплачуються сіллю". Незважаючи на абсурдність історій, пересічні громадяни РФ у це вірять.

Тобто, одним із найважливіших джерел маніпуляції є засоби масової інформації, особливо - телебачення. Саме ЗМІ формують думку громадськості. Навіть пропорційність позитивних та негативних новин впливає на думку суспільства.

Свого часу дослідники із Корнелла та університету Каліфорнії разом із соціальною мережею Facebook проводили експеримент: вони формували новинну стрічку таким чином, щоб одні бачили тільки позитивні пости, а інші - тільки негативні.

Під час експерименту з'ясувалося, що люди із негативною стрічкою писали переважно депресивні або негативні повідомлення у якості власних статусів.

Так само формується і сприняття народу депутатів через телебачення чи інші засоби масової інформації. Так склалось, що в Україні медіаринок сирий та в'ялий. Більшістю топових видань володіють олігархи та політики. Мабуть, інформація про те, що телеканал "1+1" належить Ігорю Коломойському, телеканал "112-Україна" - Віктору Медведчуку, а ТРК "Україна" – Ренату Ахметову відома більшості українців.

Яким чином ці медіа зможуть висвітлювати інформацію об’єктивно, якщо їхні матеріали проходять через власника? Тому ми й бачимо десятки замовних сюжетів про "великого добродія Ахметова" на ТРК "Україна", а ефіри "112-Україна" щоденно "прикрашає" обличчя Медведчука.

І саме ці медіа стають майданчиком для депутатів та "експертів" із відповідними ідеологіями, які часто говорять популістські та маніпулятивні речі.

Наприклад, довга і болюча українська тема – зняття депутатської недоторканності. Чи кожний новообраний депутат обіцяв це зробити. Тільки потім то голосів не вистачало, то закон недопрацьований.

Наприклад, навіть наш біглий президент Віктор Янукович у співавторстві з Олександром Лавриновичем написав законопроект про зняття депутатської недоторканності. Тільки щось він далі так і пройшов.

Також третій президент Віктор Ющенко із завзяттям обіцяв зняти недоторканність. Тоді цей законопроект підготували Іван та В’ячеслав Кириленки. Теж не вийшло - не проголосували.

Ну, а другий президент України Леонід Кучма взагалі писав про скасування недоторканності у своїй передвиборчій програмі 1999 року, а у 2000-му це питання серед інших виносилось на всеукраїнський референдум. Незважаючи на те, що люди це підтримали, за це так і не проголосували.

Законопроект № 7203 вніс на розгляд парламенту попередній президент Петро Порошенко ще у жовтні 2017-го.

Зрештою, тільки у 2019 році цей закон таки прийняли.

Що об’єднує всіх цих людей? Те, що головним майданчиком для президентів, нардепів та партій, які обіцяли зняття недоторканності були медіа. І не зважаючи на те, що їхні обіцянки залишались невиконані, народ кожні вибори їх переобирав. І ми кожні вибори вибирали тих самих маніпуляторів.

Як же боротися з маніпуляторами та фільтрувати інформацію?

  1. аби не стати жествою брудних політичних технологій, необхідно, в першу чергу, звертати увагу на джерела новин - вони мають бути офіційні або з перевірених видань.
  2. неообхідно розуміти структуру медіавласності українськиїх медіа: звертати увагу на власника видання, це часто впливає на редакційну політику.
  3. емоційні форми подачі інформації Вас теж мають насторожити – чим більше емоцій та "сенсаційності" у заголовку чи в тексті, тим більша ймовірність того, що це проплачений матеріал або розрахований на те, щоб Вами зманіпулювати. Особливо уважним потрібно бути у період виборів.
  4. якщо сумніваєтесь у достовірності інформації, фото, відео – краще перевірити її за допомогою фактчекінгових видань та інструментів:

тут на допомогу прийдуть видання StopFake, Media Sapiens,

Онлайн-ігри "Медіаграмотна місія" та "Медіаграмотність для громадян", курс "Медіаграмотність: практичні навички" на освітній онлайн-платформі Prometheus, сервіс для перевірки зображень Foto Forensics.

  1. важливо навчитися відключати емоції: маніпуляція якраз і розрахована, аби зачепити Вас "за живе". Сприймаючи інформацію без емоцій, Вам легше буде відрізнити професійний журналістський матеріал від інформаційного сміття.

І головне правило – не читати все підряд, а ретельно обирати свої джерела, перевіряти інформацію та критичного ставитися до всього, що Ви отримуєте зі ЗМІ та соцмереж.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику