Цензор.НЕТ

09.10.19 00:10
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Чи відбудеться перезавантаження влади? Політизація державної служби

Чи відбудеться перезавантаження влади? Політизація державної служби

19 вересня 2019 року Верховною Радою України внесено зміни до Закону України «Про державну службу». Як видно з тексту пояснювальної записки до проекту закону, він переслідував 2 мети: 

1) припинення у подальшому зловживання державними службовцями службовим становищем, уникнення відповідальності за бездіяльність та неналежне виконання свої посадових обов’язків, а також спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення; 

2) спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів їх діяльності, а також запровадження можливості контрактної державної служби та врегулювання окремих проблемних питань, обумовлених практичним впровадженням Закону, та усунення надмірного (на рівні закону) регулювання відповідних суспільних відносин. 

Схоже, що автори проекту так поспішали, що навіть не вирішили що мало бути справжньою метою акта. Але тепер це немає жодного значення, бо закон прийнятий та вступив в дію. Більше того, він почав реалізовуватися. Хоча, за логікою авторів законопроекту – почалося «перезавантаження влади». 

Так, від 25 вересня 2019 року однією з додаткових підстав припинення державної служби стала ініціатива суб’єкта призначення. І якщо стаття 87 Закону передбачає конкретні підстави, за наявності яких суб’єкт призначення ініціює припинення державної служби (встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення; тощо), то згідно статті 87-1 Закону звільнити можна будь-якого державного службовця категорії «А», незалежно від виконання чи невиконання ним вимог Закону, достатньо лише банально бажання Прем’єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу). 

Згідно з пунктом 16 Рекомендацій № R(2006) 6 Комітету Міністрів Ради Європи Державам-членам Ради Європи «Про статус публічних службовців у Європі», припинення найму державного службовця повинне здійснюватися у випадках і з причин, визначених законом. Наш же Закон таких причин не визначає, зосереджуючись виключно на випадках. 

Напевно, доповнюючи Закон цією нормою, законодавець забув, що відповідно до частини першої статті 1 Закону про державну службу державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Відповідно до статті 4 Закону про державну службу державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: верховенства права, законності, професіоналізму, патріотизму, доброчесності, ефективності, забезпечення рівного доступу до державної служби, політичної неупередженості, прозорості та стабільності. 

Запропоноване ж у статті 87-1 Закону формулювання є прямим порушенням принципу стабільності державної служби (призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів), та забезпечення рівного доступу до державної служби (передбачає заборону всіх форм та проявів дискримінації). 

Напевно, в поспіху автори законопроекту забули відкоригувати загальні положення, а можливо, це був єдиний спосіб підкреслити відповідність Закону найвищим європейським стандартам. Бо ж про яку персональну незалежність від змін політичного керівництва держави та державних органів можна говорити, якщо державний службовець категорії «А» може бути звільнений без будь-якої підстави чи пояснення, просто за поданням суб’єкта призначення, Прем’єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу). 

Не можу також не зауважити, що ніхто не відміняв закріпленого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права, а також положень статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. ​ Крім цього, згідно частини третьої статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зауважив, що виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України). Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення( абзац 9 пункту 2.2 мотивувальної частини). 

Відтак, застосування положень статті 87-1 Закону про державну службу можливе лише до тих державних службовців категорії «А», які були призначені на посаду за правилами діючого Закону. Застосування їх до державних службовців категорії «А», призначених на посади до набрання чинності цим положенням, є порушенням норм Основного Закону, оскільки обсяг прав та обов’язків цих осіб був сформований на момент призначення, а вони не знали та не могли знати, що їхні трудові правовідносини зможуть бути безпідставно припинені у зв’язку зі зміною складу Уряду чи зміною політичного керівництва. 

Прийняті Урядом протягом вересня 2019 року рішення на підставі статті 87-1 Закону України «Про державну службу» звужують права державних службовців, які займають посади державної служби категорії «А», значно обмежують зміст прав та свобод у частині проходження державної служби, а отже не відповідають статтям 22, 58, 64, 92 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, Рекомендаціям № R (2000) 6 Комітету Міністрів Ради Європи, принципам і загальним засадам Закону України «Про державну службу».

І наостанок: модернізація системи державної служби та приведення норм національного законодавства у відповідність до норм законодавства Європейського союзу, зокрема в частині розмежування політичних посад (Міністри та їх заступники) та посад адміністративних (державні секретарі), а також виведення посад керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників з під політичного «впливу», були однією з євроінтеграційних умов для України, а Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, за висновками експертів, відповідав загальним стандартам ЄС. 

То що, бажання перезавантажити владу закриває очі на норми міжнародного права, Конституції України та європейські принципи урядування?

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику