Цензор.НЕТ

17.10.19 16:33
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Великий бізнес має визначитись куди їм вкладати гроші - у політику чи модернізацію виробництва - Ірина Бекешкіна

бекешкина

Ірина Бекешкіна, кандидат філософських наук, директор фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, який з 1992 року проводить системні дослідження громадської думки українців на найрізноманітніші теми. Ми вирішили поспілкуватись про те, як комунікувати реформи, щоб не змарнувати шанс нової влади на зміни.

Ну по-перше, будь-яка комунікація і реформа мають грунтуватись на знанні громадської думки. Я далека від того, щоб вважати що "vox populi – vox dei", тобто що "що голос народу – це голос Божий", Але й комунікувати з людьми у демократичному суспільстві неможливо, не спираючись на знання громадської думки. .

Для цього потрібно, проводити соціологічні дослідження. Насамперед, звичайно, опитування, але є й інші методи – фокус групи, глибинні інтерв’ю,, які дають можливість детально вивчити мотивацію людей.

Тому треба було апробувати можливе сприйняття так званої "формули Штайнмаєра" хоча б на фокус-групах, щоб розуміти, як це будуть сприймати люди, їх страхи, упередження. І тому з самого початку треба було пояснити людям, який саме зміст у тих рішеннях, які можуть бути ухвалені згідно з формулою Штайнмаєра. Пояснити, що насправді цю формулу треба ще наповнити змістом, що рішення буде приймати Верховна Рада і що будуть широкі консультації з громадськими організаціями і політичними партіями, які працюють на Донбасі. Треба було пояснити, що ми спільно шукатимемо консенсусу в країні. А так люди обурилися, що будуть перейдені "червоні лінії" - тобто, ухвалені рішення, які категорично не сприймає більшість громадян. Бо підписання документу було якимись втаємниченим і журналісти дізнались про це з російських ЗМІ. А такі речі не можна робити такі тишком нишком, адже це все рівно стане відомо. Тому треба було провести обговорення, пояснити, що колись треба буде проводити там вибори, питання в тому, на яких умовах. І чітко сформулювати ті червоні лінії, які не будуть перейдені ні в якому разі.

Я бачу великі проблеми. Нагадаю, що у минулої влади одна з причин поразки на виборах була через не неналагоджену комунікацію з людьми. Виступи першої особи з пафосними промовами - це не комунікація. Людям треба пояснювати те, що робиться в країні, про рішення які треба ухвалювати. Власне вчора (мова про прес-марафон Зеленського), це була перша ластівка якось порозумітись з суспільством. Я думаю, що до цього підштовхнули масові виступи - "Ні капітуляції!". Ну і реформи треба людям пояснювати. Не в такому вигляді "шоу", як це було на прес-марафоні, бо це було саме шоу. Можливо, щоб раз на тиждень члени уряду разом з журналістами зустрічались і пояснювали, що нам треба робити найближчим часом, для чого,які наслідки, тощо.

… відома ця громадська думка, але невідомо, що з цим робити? Ми робимо дослідження постійно, інші дослідники також, думаємо, що далі.

Так, тренд на нові обличчя був використаний теперішньою владою повністю. Період, коли до соціологів дуже дослухаються - це період виборів. І тоді оплачується чимало досліджень. Як правило, вони закриті, інколи їх оприлюднюють ті, хто в них добре виглядає. Зараз у людей взагалі запаморочення від успіхів. Досі 70% довіри ніхто з українських політиків ніколи не мав. Це правда. І Верховній Раді ніколи раніше так не довіряли. Тому запаморочення від того, що якщо нам так довіряють, то ми все можемо. Так, 70% ні в кого не було, але 50% - було! І вони дуже швидко зійшли нанівець, тому це не аргумент.

Так, у нас на всіх виборах перемагала опозиція за винятком другого терміну Кучми. Для того, щоб прийти до влади, всі обіцяють, а виконати не можуть. Народ розчаровується і обирає інших, хто ще більше наобіцяв. Очевидно, треба пояснювати людям під час виборчої кампанії - що реально, а що нереально. Тоді, можливо, виборці не будуть очікувати чудес. І почнуть дорослішати. Я часто задумуюсь, що якби говорити людям правду - то чи можна перемогти?Думаю, в кращому разі потрапити у Верховну Раду з мінімальним результатом. Є у нас раціонально мислячий електорат, але його не багато, на жаль. Це особливість бідної країни. Тому коли нам обіцяють неможливе, то нам треба приходити до тями і думати, наскільки це реально. .

Я б сказала, що найуспішніша за весь час була реформа ЗНО. В цій реформі ми, "Демократичні ініціативи" були з самого початку. До речі, від початку цієї реформи була Лілія Гриневич, коли вона працювала у фонді Відродження. Фонд Відродження був ініціатором цієї реформи. Ми проводили дослідження, як змінюється ставлення до ЗНО. І позитивне ставлення до реформи у всіх регіонах було тією причиною,чому його не знищили. Хоча час від часу таке бажання було, але це означало б істотне падіння політичного рейтингу, бо ЗНО підтримували виборці усіх політичних сил.

Абсолютно. Табачник, так. Було таке.

І багато хто не зміг би поступити. Але з самого початку були дослідження, які показували, що ставлення до ЗНО поліпшується і що це справді успішна реформа. Хоча напочатку було багато скепсису.

Децентралізація - так. Ми теж займались питаннями децентралізації. Ми працювали з Центром політико - правових реформ над тим, що люди чекають від ЦНАПів (центрів надання адміністративних послуг), які недоліки є та позитиви. Було показово, що там, де не були створені ЦНАПи, рівнь надання послуг оцінювали нижче, ніж на трієчку, а там, де послуши надавали через ЦНАПи – в середньому на 4.5. Це аргумент, і очевидно, що ЦНАПи треба впроваджувати і надалі.

Очевидно. Ми теж проводимо такі дослідження. Ми постійно опитуємо населення щодо реформи судів. У нас найнижча довіра до судів у Європі.

Думаю, найбільш таким яскравим прикладом є земельна реформа. Мораторій постійно поновлюється, ця реформа є не популярною. Бо є стереотип - землю продавати не можна, його сформували давно. От людину питаєш: чи можна продавати землю? А відповідь - та ви що! Це наша земля, наша країна і так далі. Але цього року ми поставили інше питання - чи має право людина, яка володіє землею, її продати. І тут вже, респонденти по іншому думають. Половина вважає, що можна, третина - що ні. Тому людям важливо показувати реальну ситуацію. А вона наступна - половина людей, що мають землю - здають її в оренду. Вони на ній не працюють. Лише 10% працюють на продаж продукції.

Звісно.

Так. Значною мірою ці дослідження, особливо якщо поєднувати кількісні опитування з якісними дослідженнями (фокус-групами, цільовими інтерв’ю) дозволяють будувати і комунікацію з людьми. Щоб зрозуміти - а чому люди проти? Наприклад, пам’ятаю, в 2012-13 роках ми досліджували, як люди ставляться до НАТО. Тоді по Україні тільки 14-15% підтримували членство НАТО. Решта вважали, що нам потрібен нейтральний, позаблоковий статус. Але питали далі – "чому ви проти НАТО?" Було три чіткі причини. По перше - це в основному, літні люди, що НАТО - імперіалістичний, агресивний блок. Їх так вчили в СРСР, і це залишилось. Наступне – що це може зіпсувати відносини з Росією, і це правда. А третій аргумент – що членство в НАТО долучить Україну до бойових дій. Тоді ми поставили наступне питання: "Як, на вашу думку, ухвалюються рішення в НАТО? Консенсусом, більшістю чи рішення приймають лише старі члени НАТО, а нові – ще ні?". І правильних відповідей, що рішення ухвалюються консенсусом, Тобто одноголосно, було лише 15%. .

А це означає, якщо Україна буде членом НАТО, то її ніхто не зможе відправити будь куди. Бо якщо Україна вирішить, що НАТО не повинно втручатися кудись з бойовими діями, то це зупинить усе НАТО. . Але люди цього не знали,. Тобто взагалі чимало багато упереджень в людей грунтуються на незнанні.

Так.

Демографічні прогнози у нас негативні, як і загалом в Європі. Я не впевнена, що ми зможемо істотно підвищити рівень народжуваності, хоча треба цього прагнути. Проте радикально ми на це не вплинемо. Що ми повинні робити, щоб від нас не їхала молодь? Я завжди казала, що безвіз - це не лише про каву в Парижі. Це набагато глибше, це взагалі може істотно змінити всю економічну картину, бо значно спрощує можливість виїхати з країни. Можна взяти робочу візу і працювати там легально або виїхати на якийсь час і домовитися про роботу. Можна працювати по кілька місяців на рік, без усякого оформлення. В деяких країнах, де сутужно з робочою силою, на це дивляться крізь пальці.

І зараз ми відчуваємо дефіцит кадрів, тому і зарплати зросли, щоб втримати людей. Тому наші роботодавці стали перед вибором: або, вкладати гроші в політику, щоб нарощувати вплив, або в модернізацію виробництва та освіту. Адже хто у нас утримує політику? Великий бізнес. Модернізація виробництва - це єдине, що зможе реально підняти економіку і зарплати, тому зараз у великого бізнесу є цей вибір, бо вкладати гроші і в політику і в економіку не вийде. Також у нас не вийде істотного зростання економіки без залучення інвестицій. А для того, щоб вони до нас йшли треба гарантувати право власності, тобто докорінно змінювати правоохоронну систему. У нас хтось колись сів за рейдерство? Ніхто.

Зараз у новообрана влада має можливості, яких не мала жодна влада попередня. Але для успіху реформ, окрім політичної волі та сили потрібна ще підтримка людей. Тобто питання комунікації виходить на перший план.

По-перше, треба все ж таки мати якісну соціологію, знання реальної громадської думки і окремих людей. Чого вони бояться? Чого вони хочуть? Чого вони прагнуть ? У нас є достатньо кваліфікованих медійників, які можуть все пояснити і використати ці дані. Адже під час передвиборчої кампанії, коли треба робити всілякі ролики - то знаходяться ж спеціалісти, і ще й які! Такі, що реально можуть впливати на свідомість людей. Проте хочу застерегти від маніпуляцій, Вони дуже недовговічні, на відміну від правди.

Розмовляла Євстігнєєва Ольга

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику