Цензор.НЕТ

18.10.19 16:32
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Про виклики нового Генпрокурора і прокурорів на місцях

Прокуратура займає визначальне місце серед всієї структури правоохоронних органів України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про прокуратуру" на неї покладаються такі специфічні функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Тому саме від прокуратури в основному залежить стабільність правоохоронної системи.

Як відомо, ще з радянських часів в прокуратурі зберіглося так зване "ручне" керівництво в системі органів прокуратури. Що це означає? Всі підлеглі виконують вказівки свого керівника. Якщо не виконуєш, то довго ти не пропрацюєш. Тому дуже важливим є те, хто саме займає посаду Генерального прокурора України.

Так, 12 травня 2016 року Генеральним прокурором України призначили Юрія Віталійовича Луценка. Це перший очільник прокуратури, який не мав юридичної освіти. Саме для того, щоб його призначити були внесені зміни до Закону України "Про прокуратуру".

Що ж трапилося після призначення Юрія Віталійовича на цю посаду?

Фактично, після цього почалося масштабне використання повноважень прокуратури для здійснення тиску на бізнес. Це здійснювалося через відкриття кримінальних проваджень за надуманими підставами, та по надуманим статтям для наступного проведення обшуків, вилучення документів, накладення арешту на майно, вручення безпідставних повідомлень про підозри, та всіх інших "механізмів" кримінального переслідування. І все це робилося тільки для того, щоб так званий "підозрюваний" заніс визначену суму грошових коштів тому кому треба. Після цього активність по таким кримінальним провадженням різко знижувалася до нуля, а в багатьох випадках вони взагалі закривалися.

Такий підхід в діяльності органів прокуратури призвів до звільнення цілої низки співробітників, які через свої моральні якості не змогли працювати в таких умовах. Фактично прокуратура була знищена, адже там залишилися працювати або корупціонери, або ті, хто не може знайти роботу в іншому місці.

Окремо необхідно зупинитися на тому, що саме при Луценко почалося медійне протистояння між Генеральною прокуратурою України та Національним антикорупційним бюро України. Це призвело до втрати довіри до тодішнього керівництва державою, не тільки власними громадянами, а й міжнародною спільнотою. Через це звільнення Юрія Віталійовича з займаної посади, яке трапилося 29 серпня 2019 року виглядало логічним.

Новим очільником Генеральної прокуратури України став Руслан Георгійович Рябошапка. Здається, що після його призначення на посаду, повинні були початися рішучі, радикальні реформи в діяльності прокуратури та кадрові зміни серед керівників обласних та місцевих прокуратур.

Вже минуло півтора місяці з моменту призначення Рябошапки Р.Г. на свою посаду. Так, було розпочато процедуру переатестації діючих співробітників прокуратури, і це правильний крок. Проте до цього часу не відбулося призначення навіть керівників обласних прокуратур, про місцеві мова навіть не йде. Все це призводить до того, що незважаючи на призначення нового Генерального прокурора України, на місцях фактично продовжують керувати люди колишнього генерального прокурора, що зводить нанівець всі починання нової влади.

Все вище перелічене викликає дуже великі сумніви у тому, що новий Генеральний прокурор України зможе на практиці здійснити всі ті зміни, які оголошував Президент України Володимир Олександрович Зеленський під час своєї передвиборної кампанії.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику