Цензор.НЕТ

23.10.19 18:56
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

АНАТОМІЯ СУЧАСНОГО СТРАТЕГІЧНОГО МИСЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Останнім часом чимало публікацій з’являється щодо чергових стратегій, яким їм потрібно бути, що в них має бути тощо. Тому вирішив викласти власну, можливо дискусійну, але таку, що має право на життя, думку.

Ми почасти прагнемо реформувати, розвивати, РОЗРОБЛЯТИ НЕСКІНЧЕННУ КІЛЬКІСТЬ усіляких Стратегій. Але якщо ретельно подивитись на те, ХТО саме реформує та розвиває, то виникає низка суттєвих запитань.

ХТО Є СУЧАСНІ РЕФОРМАТОРИ?

Якщо щодо реформаторів, то цим сивобородим «реформаторам» здебільшого далеко за 60, і багато хто з них в процесі «реформування» перебувають майже з часів розпаду СРСР. Їм мало що відомо про штучний інтелект, роботизацію та сутність використання, наприклад, онлайн-інструментів у масових протестах в Гонконзі.

Уважно подивіться на склад державних профільних академій наук: що конкретно було зроблено даними науковими закладами 1) ними безпосередньо; 2) цими установами у взаємодії із державними установами, що реалізують державну політику у конкретній сфері життєдіяльності — і як це покращило рівень життя громадян України. Скільки патентів зареєстровано, винаходів зроблено?

Яку роль взагалі відіграє наука в Україні?

Чи є нинішні сивобороді старці експертами з сьогочасних проблем?

Я аж ніяк не заперечую, наприклад, ролі М.Тесла в розробленні електричної лампи. Утім навряд чи, за умови, якщо б він ще жив, доцільно його було ставити для розроблення технології цифрових революцій, хмарних сервісів та квантових комп’ютерів, впровадження штучного інтелекту або ж опікуватися нанобіологією.

Кожне покоління має своїх героїв, у тому числі і кожне покоління науковців має свій час для реалізації своїх наукових концепцій. Нарешті потрібно усвідомити: існує початок, так само, як існує і кінець.

Час популізму, в тому числі і в науковій царині стрімко добігає кінця.

Час fake science завершується. Fake science = dead end.

Переконаний, що, можливо, даний період переходу від інформаційної до кіберцивілізації буде колись іменуватися як фейк тайм (fake time is waste time)

Але стараннями «дідусів науковців», які зараз натхненно продовжують вже котре десятиліття реформувати державу, в Україні не створено нової генерації вчених.

В Україні досить не створено епістемологічної аналітичної спільноти, справжніх сильних та ефективних наукових шкіл, здатних на формування конструктивних життєдайних, в тому числі аналітичних наративів та імперативного курсу на ефективний розвиток держави України.

Однак свято місце пустим не буває, через що і з’явилася стійка каста «експертів» і «розвивальщиків», які фактично нині і визначають порядок денний і на жаль суттєво впливають не лише на свідомість пересічних громадян, а й на формування та ухвалення рішень у сфері стратегічного розвитку і державного управління.

У поєднанні із шаблонною утопічною шкільною освітою — сформовані усі передумови для інтелектуальної деградації і дебілізації нації з подальшим унеможливленням самостійного управління власною соціальною системою.

ПОХОДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ЕКСПЕРТІВ

Щодо молодих розвивальщиків, то здебільшого це люди, які закінчили якісь бізнес-курси, курси НЛП, коучінга, лідерства тощо. Це також лідери суспільної думки (ломи, інфлюенсери), топ-блогери або ж в найбільш просунутих випадках особи, які закінчили модні закордонні університети. Разом до купи вони утворили нове інтегративне явище — «експертократію».

Водночас, мало хто з цих «експертів» має власний success stories, втім усі вони прагнуть свій химерний світ псевдоуспіху перекласти на нас всіх, повчаючи, як краще жити. Вони прагнуть перетворити віртуальне суспільство власних фоловерів на послідовників у реальному житті.

Утім суто технічно не згадується єдина маленька, але дуже суттєва деталь: сценарії як у віртуальному, так і в реальному світі пишуть ані ломи (інфлюенсери), ані фоловери. Їх пишуть справжні стратеги. А їх в Україні обмаль. Я вже не кажу про фабрику стратегів.

Час fake eхperts — завершується. Fake experts = dead end.

Таким чином формую стратегічну максиму сучасної України:

Fake science + fake experts = dead end.

Охлократія не дорівнює демократії.

Виходом із даної ситуації має стати якнайширше залучення аналітичних центрів недержавної форми власності до системи державного управління і не лише стосовно проведення експертизи або участі в круглих столах, а в безпосередньому процесі розроблення державних рішень, конкретному та відчутному впливі на державну політику в усіх сферах життєдіяльності, формування стратегії розвитку України.

АНАТОМІЯ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНИ

Саме тому стратегічний розвиток України сьогодні де-факто неможливий, адже він досі залежить або від тих, хто вже вичерпав свої інтелектуальні потенції щодо пропозицій та конкретних дій, водночас прагне усіма силами та засобами лишитись на владному олімпі; або від тих, хто не має компетенції, стратегічного мислення і не здатен формувати дороговкази майбуття держави та збереження інституціональної ефективності.

Бич України — узурпація наукової думки обмеженою групою осіб, які унеможливлюють прогресивний розвиток держави, призводять до її деградації, винищуючи паростки наукового забезпечення стратегії розвитку України.

Старі люди опікуються власним минулим, їм байдуже майбутнє. Оскільки вони не бачать себе в ньому, вони аксіоматично не зможуть інтелектуально сформувати модель успішної соціальної системи. Я далекий від мізантропії, і тут справа не в якихось моїх особистих фобіях або гендерній нерівності. Справа у тому:

1) ХТО до сих пір реально керує нашою державою і конкретно нами з Вами;

2) ХТО до сих пір сидить в усіх робочих групах, що здійснюють реформування «всього і вся».

Професіоналізм, відданість державі, а також врахування сучасних тенденцій розвитку глобалізації, цифровізації, роботизації, нанотехнологій, штучного інтелекту — ці і не лише тенденції мають бути покладені в основу роботи майбутньої команди, яка має розробляти Стратегію справжнього, а не кабінетного і паперового (для реформаторів) або ж віртуального (для розвивальщиків та «експертів») розвою успішної та щасливої України.

Досить теревень та нудьгуватих балачок про: «удосконалення правого забезпечення, організаційної структури, дублювання повноважень, взаємодію та координацію, міжнародне співробітництво, глобалізаційні зміни, трансформацію геополітичної конфігурації» тощо.

Ці та інші компоненти кожного разу переписуються з року в рік, безсовісно тиражуються в так званих «стратегіях», лише змінюючи окремий контекст залежно від тієї політичної сили, яка прийшла до влади. Причому реальні автори цих документів не змінюються десятиліттями. Ніхто з них не поніс жодної відповідальності за те, що ті стратегії не були реалізовані. Але до чого насправді вони призвели, ми всі реально бачимо. Ми кожної миті це відчуваємо.

Світ зміщується в бік суворого прагматизму: кожна сильна країна має власні національні інтереси і не буде поступатися ними, марячи про принципи або добропорядність і збереження власного імені та гідності, зберігаючи засади міфічного партнерства і довіри, якщо це порушує її національні інтереси. Не існує кризи довіри або кризи партнерства. Існують сильні країни, які усвідомлюють власні національні інтереси і спрямовують свою політику виключно на їх реалізацію.

Успіх — це дяка Бога, він одаровує сильних та відданих меті, завзятих до нестями. Ніхто, крім нас, не зможе подолати самих себе.

Нині сильні країни там, де є сильні лідери-особистості, що підтримуються і забезпечуються сильними професійними та компетентними командами, де національні еліти сформовані з пасіонарних етносів.

Сі Цзіньпін та Емануель Макрон — показові приклади сучасних інтелектуальних стратегічних лідерів світу.

Стратегія для України:

1) імперативний курс на успішний розвиток держави, який досягається через формування бачення свого успіху в майбутньому і відповідно бачення шляхів та засобів його досягнення в усіх видах просторів та часі з урахуванням сучасних трендів;

2) жорстка економічна політика, яка спонукає підприємців не виводити капітали за кордон, створення ефективного інвестиційно-інноваційного ландшафту, формування приватної інноваційної економіки;

3) чітка кібербезпекова та інформаційна політика, спрямована на утвердження України як високотехнологічної розвиненої держави;

3) випереджуючі вкладення в освіту, фундаментальні і прикладні дослідження і наукові розробки, в тому числі формування епістемологічної аналітичної спільноти;

4) створення організаційних та інституціональних структур, орієнтованих на інноваційний прорив з урахуванням історії України та національних традицій, плекання національної ідентичності.

Стратегія не може мінятися щороку — це не примхлива дівчина з одвічно змінюваними забаганками.

Стратегія має бути послідовною незалежно від того, хто приходить до влади. Вона має базуватись на таких постулатах, як: безпека, суверенітет, вплив. Стратегія розвитку держави має генерувати політичне натхнення кожного українця, його відчуття у творенні власного нового світу, світу, в якому кожний українець зможе реалізувати свою заповітну мету.

Натхненню немає рівняння,

Це є аксіома в бутті.

Воно як двигун на змаганнях:

Веде до звитяг у житті.

Стратегія — сила держави

Еліта — її проводар

Безпека формує умови

Де нація є володар!


Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику