Цензор.НЕТ

29.10.19 11:08
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

"Сидячі види" МЗС та неправда від його прес-служби

У справі з розподілом азовської риби, що набридла мені самому, чесно кажучи, навіть більше, ніж читачам, щодня відкриваються нові безодні, тому зупинитися, описуючи падіння в них наших посадовців, на превеликий жаль, неможливо. Сьогодні прикладом виявилося, що є брехня, нахабна брехня та відповіді прес-служби МЗС. Бо видання "Цензор" запитало МЗС щодо підстав проводити щорічні підписання протоколів із розподілу квот на Азові й отримало феноменальну відповідь, яку розмістило у статті (посилання в першому коментарі). Коли я ознайомився з публікацією "Цензора", то спочатку подумав про помилку редактора чи друку, збій перекладу, поганий телефонний зв'язок, що завгодно інше.

Адже, як на мене, будь-який чиновник дипломатичної служби такий неправдивий текст надавати медіа не міг би за визначенням. Я запитав у "Цензора" оригінал відповіді, отриманий ними від МЗС (без підпису, без номеру – дуже зручно повідомляти неправду й перекручувати) та розміщую його тут у вигляді картинки.

У відповіді МЗС серед іншого вказано, що: "Метою встановлення квот є забезпечення раціонального використання водних біоресурсів. Так, відповідно до Конвенції ООН з морського права, якщо один і той самий запас(и) асоційованих видів водних біоресурсів трапляється у виняткових економічних зонах двох або більше держав, то ці держави МАЮТЬ прямо або через відповідні субрегіональні чи регіональні організації узгодити заходи, необхідні для координації та забезпечення збереження і збільшення таких запасів (стаття 68)." Кінець цитати.

Усні посилання на норми Конвенції 1982 року, які нібито передбачають потребу України укладати угоди з сусідніми державами у сфері рибальства та встановлювати спільні квоти спільними актами, я вже багаторазово чув від "рибних" посадовців, але на просте питання – чому ж прикладом такі квоти Україна не встановлює і протоколи щорічно не підписує на Чорному морі, із Туреччиною чи Румунією (та сама Конвенція, те саме напівзамкнене море), відповіді звісно у них не було. Але спекуляції на Конвенції з боку саме "рибних" чиновників завжди можна було б списати на їх низьку кваліфікацію в міжнародному праві, навіть спеціальному за їх повноваженням. Інша річ – МЗС.

Ще більш цинічними узагалі є самі по собі посилання Держриби та (ще більш) МЗС на норми про виключну (а не "виняткову", до речі, бо "виняткові" у нас лише таланти відповідних посадовців та посадовиць на Михайлівській) економічну зону на Азові. Адже виключна морська економічна зона є лише маленькою частиною акваторії цього моря (на доданій "довоєнній" карті, яка, до речі, виставляється наприлюд уперше, – це центральна, маленька складова Азову). А на інші зони (внутрішні морські води, територіальне море) щодо охорони риби сусідніми країнами саме ці перекручені у прес-релізі МЗС норми Конвенції взагалі не поширюються.

Як не поширюються вони й на води "історичних заток", про які так нам любить розповідати РФ, прикриваючись гнилим трупом Договору 2003 р., що насправді втратив свою чинність із першими "зеленими чоловічками" на керченській переправі в лютому 2014 р.

Втім головна неправда від прес-служби МЗС полягає в іншому. Бо насправді сусідні по морю держави за Конвенцією не МАЮТЬ, а МОЖУТЬ узгоджувати заходи у сфері захисту збереження рибних запасів, та звісно НЕ ЗОБОВ`ЯЗАНІ це робити. Більш того, ці заходи можуть бути не двосторонніми, а в рамках передбачених Конвенцією міжнародних організацій (на Середземному та Чорному морях така структура до речі є і поширити її мандат на Азов великої проблеми не становитиме, було б бажання). Також ці заходи у виключній зоні можуть й узагалі не стосуватися вилову, а обмежуватися прикладом спільними науковими дослідженнями чи узгодженням дій рибзаводів із випуску в море малька.

Те, що держави саме МОЖУТЬ, за їх бажанням та сприятливих обставин, а не МАЮТЬ, як неправдиво каже нам прес-служба МЗС, загалом запроваджувати будь-які заходи з сусідами щодо запасів моря, підтверджує аналіз тексту Конвенції 1982 р. її офіційними мовами. Нагадаю що офіційного перекладу цього акту українською, за "дивним збігом обставин" не існує, і більш того, свій обов’язок офіційно перекласти та оприлюднити Конвенцію МЗС письмово не визнає, тому залишається апелювати до першоджерел.

З шістьох офіційних мов як мінімум на англійській, іспанській, російський та французький перекручені прес-службою МЗС норми Конвенції мають подібні між собою значення (за додатковий переклад арабською та китайською від фахівців буду вдячний):
- "States shall seek (держави будуть шукати, при чому глагол shall у третій особі виключає імператив навіть для seek), … to agree upon the measures necessary (домовленостей щодо потрібних заходів)";
- "Estados procurarán (держави будуть шукати, підшукувати) …acordar las medidas necesarias (згоди щодо необхідних заходів)";
- "государства стремятся … согласовать меры, необходимые для" (без коментарів);
- "Etats s'efforcent (держави будуть пробувати)… de s'entendre sur les mesures Nécessaires (почути про необхідні заходи)".

Таким чином навіть найжорсткіший з чотирьох варіантів, російський, дуже далекий від встановлення якогось "обов’язку" держав у сфері узгодження заходів (нагадаю що - будь-яких) щодо охорони рибних запасів у виключній економічній зоні (що є лише частиною Азову).

На фоні цієї цинічної спроби прес-служби МЗС ввести в оману як "Цензор" так й його читачів у такому (настільки важливому, настільки ж корупційне та безпекове небезпечному) питанні, допущена при цьому МЗС анекдотична помилка вбачається мені за пророцтво. Адже наведена прес-службою норма Конвенції 1982 року аж ніяк не міститься у статті 68 цього договору, та становить частину 1 його статті 63.

А ось справжня стаття 68 Конвенції, дуже коротка, насправді ж має назву "Сидячі види" ("Sedentary species" чі "Сидящие виды"). Дуже сподіваюся, що "сидячими", у вимірі вищенаведеного, стануть, за підсумками належної оцінки "братніх рибних протоколів" з РФ не тільки захищені Конвенцією чорноморські устриці чи мідії, але й посадовці МЗС УРСР та Держриби, та їх родичі та друзі з рибного бізнесу (включаючи тих, хто "дружньо" радив мені дізнатися відмінність тюльки від хамси).

І до речі останнє речення повідомлення прес-служби МЗС, про "виключну компетенцію" Держриби, мало б змусити задуматися саме "рибних" чиновників. Адже шановні високопосадовці МЗС, підписуючи відповідні техзавдання та здійснюючи політичний супровід та підтримку "рибним протоколам" з агресором, вочевидь відводять на майбутнє роль "сидячих видів" виключно клеркам Держриби…

Сумно, але змушений публічно просити пана Вадима Пристайка а також й Богдан Яременко звернути увагу на роботу прес-служби МЗС (бо вона й до інших міжнародних договорів України може так само "творчо" ставитися) та підшукати десь для міністерства хоч одного уповноваженого посадовця, якій буде морські права України виводити саме з Конвенції 1982 року, а не з власних внутрішніх голосів чи дружніх порад колег-росіян.
Розумію, що це здачу національних інтересів на Азові аж ніяк не зупинить – але хоч щось.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику