Цензор.НЕТ

10.01.20 08:33
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Катастрофа в Ірані і провал комунікації

мау

У досвідчених детективів завжди вдається класичний прийом - дати фігуранту пробрехатися. Коли насправді докази вже зібрано, але клієнт про це не знає та радісно думає, що схопив Бога за бороду й вигадує під протокол цікаві історії. Також фігуранту при цьому дають "насолодитися життям" й вкрай ретельно документують його дії, контакти, придбання та витрати, розповіді друзям, зокрема й про те - як саме він обдурив слідство.

Тому мені щіро цікаве - чи дійсно хтось вважає, що керівники Канади та США, інших ключових країн не знали, ще вчора зранку та достойменно, причини катастрофи українського літака над Тегераном? Чи дійсно хтось вважає, що прикладом канадський уряд можна буде змусити замовчати правду про катастрофу, придбати його чи залякати?

Нинішня вкрай недобра та вразлива позиція України після заяв керівництва США та Канади про збиття літака іранською ракетою ППО свідчить про катастрофічний стан вітчізняної розвідки, дипломатії та міжнародного правоохоронного співробітництва.

Бо про реальну ситуацію в іранському небі у нас або не знали, або знали, але чомусь розраховували на мовчання декількох західних країн водночас та що все якось "розсмокчеться", ухилялися від належних рішень.

Не знаю, чесно кажучі, який з двох варіантів гірший. Але в обох випадках на премію Дарвіна заслуговують епічні вчорашні заяви українського посольства в Ірані про те, що це ніяк не ракета, "мамою клянуся" (там з персоналу не на зарплаті у місцевих мабуть лише сторожовий собака). Ну й феєричне кримінальне провадження Нацполіції (цікаво, який саме райвідділ визначили відповідальним, мабуть Куршавельський міськрайонний) важко коментувати.

Україні надали майже дві доби на правове, дипломатичне й безпеково-конфіденційне визначення власної позиції. Цей час було витрачене на нескінченне спілкування з іранськими посадовцями та хто зна ще з ким. Все це західні держави ретельно задокументували й потім почали викладати докази на стіл. Без участі України розповідати про Україну. Так ми себе за ці дві доби перед ними поставили.

Це була лірика, а тепер немного юриспруденції. Події в Тегерані принципово відрізняються від збитого у 2014 р. Боїнгу тим, що літак МАУ наразі загинув в умовах безперечного, хоча й нетривалого, міждержавного збройного конфлікту, обидві сторони якого, Іран та США, не заперечують свою участь у ньому. Тому міркування - хто саме колись поставив Ірану засоби ППО, та хто саме сидів за пультами управління - не мають практичного значення для кваліфікації подій.

Бо Іран не окупована РФ територія, а суверенна держава в умовах збройного конфлікту. Тому збиття літаку над Тегераном іранськими ППО, легальними комбатантами, які мали бойові накази, важко визначити як акт тероризму, хіба що хтось доведе прямий умисел на теракт іранської влади чи виконавців (це малореально). За таких умов загибель літака є міжнародним деліктом, порушенням, але не стає міжнародним злочином.

Тому Іран має обов'язок сприяти розслідуванню, і за умов доведення його провини в загибелі літака як суверена - вибачитися та компенсувати моральну й матеріальну шкоду родинам загиблих, а також збитки авіакомпанії, та скоріш за все й страховикам.

Гіпотетичне укладання з Іраном міждержавної угоди про компенсацію, за умов невизнання вини Ірану у катастрофі, також не буде суперечити міжнародній практиці. Водночас якщо така угода не покриє всіх зацікавлених постраждалих й не буде, хоча б негласно, погодженою з державами їх громадянства - позови проти України до ЄСПЛ, до структур ООН та проти України та Ірану в рамках національних юрисдикцій майже гарантоване.

При цьому позиватися будуть насамперед проти України бо від нашої держави вибити кошти в третій країні за рішенням суду на порядок простіше.

Можливість стягнення у цій ситуації якоїсь компенсації з США як сторони конфлікту є практично неймовірною. Тому намагаючися "не сваритися з іранськими друзями" та займаючі "нейтральну позицію" Україна насправді нічого не виграє, зокрема й юридично.

А тільки дозволяє нашим ворогам в США та Канаді казати про те, що ми більше не розділяємо з ними спільні цінності. Та що ми схильні домовлятися з аятоллами за громадян Канади.
Що ж, у цій трагічній ситуації юристам буде багато роботи.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику