Цензор.НЕТ

14.02.20 08:58
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Омангейт - жовта картка від США команді Зеленського

зеленский,патрушев

Так само як Свинарчукгейт став заокеанським "прощавай" команді Порошенка. Ні, Держдеп не вказує Радіо Свобода, що пускати і що не випускати в ефір. І звичайно ЦРУ не постачає Радіо Свобода контентом. Але власник Радіо Свобода – Державне агентство США для глобальних медіа (U.S. Agency for Global Media) доволі добре розуміє, що таке стандарти свободи слова і журналістська етика навіть у світі часів Трампа. І тому випустити в ефір сюжет, в якому Президента України фактично звинуватили у держзраді, без перевірки фактів і джерел міг би тільки божевільний або кар’єрний самогубець. Ані Inna Kuznetsova, головний редактор Київського бюро Радіо Свобода, ані Мар`яна Драч, директорка української служби Радіо Свобода, точно не схожі ані на божевільних, ані на кар’єрних самогубців…

Отже, за один день ставки у великій українській грі виросли надзвичайно. Особливо враховуючи, що стосунки з патріотичною спільнотою у команди Зеленського і так порядно зіпсовані справами Марченка, Шеремета та Федини-Звіробій. Зауважимо, що прицільний постріл "Схеми" зробили не по збитому льотчику Богдану, а по щойно призначеному Єрмаку, який хоч і пропрацював все життя в сфері "софту" (інтелектуальної власності), але в публічних комунікаціях виглядає доволі непереконливо. І за яким тягнеться чи то КГБ-шний чи то ГРУ-шний слід батька. Бо тільки наївна дитина повірить, що начальник відділу кадрів торгового представництва СРСР в Афганістані як мінімум активно не співпрацював з КГБ, а швидше за все був кадровим офіцером радянських спецслужб.

Але цей допис не про Єрмака і не про Зеленського. Наразі сенсаційний репортаж від "Схем" наче міна, що прилетіла, але не вибухнула. Якщо ОП здуру почне судитись з Радіо Свобода, можуть відкритись джерела інформації і підтвердитись факти, озвучені в репортажі як припущення. І тоді Зеленському стане непереливки. Бо конфіденційна зустріч на території третьої країни з генералом армії РФ - наступником Путіна на посаді директора ФСБ, обтяжена незграбними спробами ввести в оману українське суспільство та наших західних партнерів – ніщо інше як державна зрада. І тому події в Україні вже невдовзі можуть почати розвиватись непередбачувано і карколомно швидко.

І тут постає питання: якщо не Зеленський, то хто? Зрозуміло, що реваншисти з обох таборів (ЄС та ОПЖЗ) сплять і бачать, як вони – справжні хазяї життя в цій країні – скинуть "вискочку" Зеленського і знову почнуть ділити Україну на двох. Як "головний патріот країни" зовсім нещодавно ділив електроенергетику на двох з Ахметовим і ринок скрапленого газу та дизеля з Медведчуком. ЮВТ бачить ті самі сни, тільки в її версії український Болівар не винесе двох – на ньому має тріумфально в’їхати на Банкову тільки одна дама в білому. Аваков з Яценюком, будьте певні, також бачать свої владно-еротичні сни. От тільки ми, схоже, готові станцювати на граблях своєї вічної неготовності сказати остаточне прощавай нашим горе-елітам, які впевнено ведуть Україну до чергового історичного фіаско.

Не буду тут писати за адептів "русского мира" в Україні. Я до цієї спільноти не належу і її не відчуваю. Ба більше, переконаний, що наявність виборчого права має бути жорстко прив’язана до лояльності до "проекту Україна", головним акціонером якого має бути не Москва, не Брюссель і не Вашингтон, а народ України. Тому для всіх власників українських паспортів, які не сприймають тризуб, як Міхаїл Булгаков не сприймав українські вивіски в Києві часів Гетьманату та УНР, вихід простий – пошукати інший паспорт. З одно- чи двоголовим орлом. Слава Богу, таких вистачає: від маленької Чорногорії до великих США та Росії…

Мені болить не за русскомирних 20% і не за лібералів-космополітів-"какаяразница". Мені болить за ветерансько-волонтерську спільноту. Яка може опинитись в ситуації, в якій знову буде змушена шукати скромні сидячі місця у чужих партійних вагонах, як це вже двічі трапилось після Революції гідності. Або знову скаже, що політика – брудна справа і ветерани нею не займаються. Тоді політика знову займеться нами, як нещодавно зайнялась Антоненко-Ріфмайстером, Кузьменко, Дугарь, Марченком і навіть Марусею Звіробій.

Я не буду сперечатися, був Порошенко хорошим президентом чи поганим. Бодай тому, що правдива відповідь – був різним, як і всі його попередники. Мені особисто здається, що він був головним фарисеєм країни. І саме ця наскрізна фальш Порошенка (а не геніальна операція ФСБ) штовхнула українців в обійми справжньої чи удаваної щирості Зеленського. Але то таке. Маємо нарешті перегорнути сторінку й остудити голову.

А холодна твереза голова говорить, що Петро Олексійович – досі абсолютний лідер народної недовіри серед усіх чинних політиків. З таким антирейтингом можна зібрати навколо себе секту преторіанців, які свято віритимуть у всемогутні ФСБ-шні технології, тупих та невдячних хохлів і геніального пророка-лідера, як і всі пророки невизнаного у своїй вітчизні. І цієї секти може виявитись достатньо, аби захистити активи її провідника. Але з таким антирейтингом апріорі не виграють президентські вибори. Особливо в Україні, яка живе надією на краще майбутнє і бажанням змін, а не ностальгією по золотому віку.

Тому аби після НЕПу Зеленського не пережити справжній терор реваншистів, нам вже сьогодні слід творити СВІЙ політичний рух. Врешті-решт в Україні наразі майже 370 тис. офіційних учасників АТО/ООС, які отримали статус УБД, з них більше 250 тис. – військовослужбовці ЗСУ. Додамо до цієї цифри добровольців, волонтерів, рідних та близьких ветеранів. Отримаємо близько мільйона осіб, для який відсіч російській агресії – це їхня війна.

А тепер пригадаємо, що за "Голос" на останніх парламентських виборах проголосувало лише 851 722 осіб, за ЄС – 1 184 620, за Батьківщину – 1 196 303. Цього вистачило, аби сформувати в парламенті свою фракцію. З огляду на скасування мажоритарки, тепер для проходження до парламенту потрібно буде ще менше голосів.

Залишилось зовсім трохи: схаменутись, усвідомити масштаб небезпеки, відкласти до кращих часів свої дрібні амбіції та взаємні образи, згуртуватись і почати творити СВІЙ політичний рух. Якщо ми його не почнемо творити вже зараз, тим кому поталанить, знайде другу батьківщину в екзилі. Ті, хто вміє швидко домовлятися з власною совістю, напевно має шанс зробити кар’єру в Малоросії. Якщо доведе, що вміє ревно служити будь-якому господарю. Решті ж варто починати вчити латинський вислів Vae victis…



Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику