Михайло Ухман військовий, журналіст

Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Останній бій генерала

6782 7

5 березня 1951 року в бою з радянськими окупантами загинув командувач Української Повстанської Армії – Роман Шухевич (генерал Чупринка). Все своє життя він боровся за незалежність української держави, притому використовував всі можливі способи, щоб досягти своєї цілі.

В 1944 році з Москви був відданий наказ про пошуки провідних повстанців і їх ліквідацію. Особливо вони полювали на Романа Шухевича, який перешкоджав їхнім планам про повну окупацію земель Західної України. Він 7 років переховувався від кремлівських терористів і одночасно вів боротьбу з ними. Та 5 березня 1951 року настала фатальна розв’язка.

1950 року в Кремлі було прийнято рішення будь яким способом вбити генерала Чупринку. Оскільки відкрито в бою цього не вдалося зробити, "КДБісти" завербувати колишніх зв'язкових членів ОУН і УПА і через них безпосередньо вийти на Романа Шукевича.

Була така колишня підпільниця "Поліна", яка, прагнучи врятувати свого брата і родину, вказала на Дар'ю Гусяк, зв'язкову Романа Шухевича. "Дарку" було заарештовано і відправлено в тюрму на Лонцького. Там її страшно катували, але навіть під тортурами вона не дала жодних свідчень про Шухевича. Тому рядянські оперативники взялися до так званої "бочки". Вони підсадили до камери Гусяк агентку "Розу" (А. Фроляк) під виглядом підпільниці. Та, ніби після "тортур і катувань" увійшла в довіру до Гусяк і, коли виходила з тюрми, погодилася передати записку рідним Дар'ї. Таким чином фактично стало відомо про місце перебування Шухевича.

В усіх повстанців були неписані правила. Якщо хтось не виходить на зв'язок три дні, то Роман Шухевич змінює своє місце знаходження. Таке рішення було прийняте і після того, як зникла Гусяк. Але тоді Шухевич уже хворів і вирішив затриматися на деякий час. Це була його фатальна помилка. Охорона генерала з цінними документами виїхала ще надвечір, а Шухевич залишився в криївці і не змінив місця дислокації.

О восьмій годині ранку до будинку, де переховувався Шухевич, прийшли радянські окупанти. Шухевич розумів, що це його останній бій і живим йому даватися не можна. Він почав відстрілюватися, при цьому вбив майора НКВД Ревенка. Проте отримав чергу з автомата і вистрелив собі у скроню, адже живим не міг їм здатися.

Тіло провідника привезли до Львівського обласного управління МДБ, де його показали людям, які особисто знали генерала УПА і могли його упізнати. Всі підтвердили, що вбитий саме Шухевич. "Батько лежав на соломі у вишитій сорочці, на правій стороні обличчя було видно слід кулі, а під груддю було три рани, на голові поруч із кульовим отвором обпалене волосся. "Значить, застрелився", - подумав я", - так описав Юрій Шухевич свою останню "зустріч" з батьком.

Ось так закінчилося життя одного з найкращих громадян України.

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у відомій в Галичині родині. Прадід Романа Йосип Шухевич перекладав з латини на українську твори Вергілія, з німецької - Шульце, Гердера та Шіллера, з англійської - Вальтера Скота. Дід майбутнього головнокомандувача УПА був науковцем, відомим дослідником Гуцульщини. Родина подбала, аби малий Роман отримав гідну освіту, яка включала не лише академічні науки, але й музику. Роман Шухевич заочно навчався в музичному інституті імені Лисенка за класом фортепіано.

Російські окупанти вішають на Романа Шухевича багато ярликів, в тому числі фашист, проте все це від свого безсилля і злості, адже сховати правду про видатного повстанця, який воював за вільну Україну неможливо.

У Романа Шухевича був свій бізнес, рекламна фірма "Фама", в якій працювали навіть євреї, один з них Левко Берлін. Тому говорити про якусь національну упередженість – дико. Більше того, під час німецької окупації дружина Шухевича Наталя переховувала у Львові від нацистів єврейську дівчинку Ірину Райхенберг. Як розповідав син Романа Шухевича, екс народний депутат Юрій Шухевич, Ірина була дитиною сусідів Шухевичів Вольфа і Ружі Райхенберг. Їхню старшу дочку німці розстріляли в 1942 році. Така ж доля чекала і на молодшу, якби її не прихистила Наталя Шухевич.

Тобто, всі, хто лояльно відносився до УПА і не загрожував бійцям – були друзі. Якщо хтось вбивав побратимів генерала, здавав їх кремлівським окупантам, сам в майбутньому був знищений.