Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Міноборони знову відвертається від вітчизняних виробників

5256 6

Скільки важливих проблем у суспільстві ви можете назвати, не замислюючись? Останнім часом стрічка новин рясніє лякаючими заголовками. Коронавірус, ескалація ситуації на Сході, конфлікти у Сирії, корупційні скандали, депутатські розбірки… Перелічувати можна дуже довго. Безсумнівно, все це дуже важливо. Проте не менш важливо розуміти: чи не намагаються нас відвернути від, звісно, набагато менш гучних, але від того не менш важливих проблем?

Нещодавно прем’єр-міністр Гончарук заявив, що корупцію у вищих гілках влади подолано. Його надихаюча промова у Давосі швидко розлетілася на цитати. "Я абсолютно впевнений, що наші міністри, нові, професійні, молоді, не мають цього недоліку" - його слова. Та чи це дійсно так? Відповідь напрошується сама собою, адже у ЗМІ раз за разом спалахують гучні корупційні скандали: розкрадання бюджетних коштів, багатомільйонні закупівлі, продаж "вакантних" місць в уряді… І не можна не помітити, що найбільш ласим шматком в корупційних схемах є оборонна промисловість. Кому може бути вигідним занепад оборонно-промислового комплексу, тим більше у воюючій країні, - це питання швидше риторичне. Адже, незважаючи на зміну влади у 2014, в цілому, крім гучних заяв можновладців, у військовій сфері нічого не змінилося: ті ж самі проблеми, гучні скандали, і знову, як це не дивно, не можуть знайти винних. Чомусь ми вже звикли до цього за 29 років незалежності, але чи не очікували ми суттєвих змін від подій 2014?

Вже багато років поспіль держслужбовці виносять на обговорення такі проблеми, як застаріле обладнання, відтік кваліфікованих кадрів та, звісно, корупційна складова, яка методично знищувала одну з найважливіших для держави галузей. Як один із найефективніших способів подолати корупцію держава позиціонує системну реформу тендерного процесу державних закупівель "ProZorro", яка почала функціонувати в Україні з квітня 2016 року. Метою її створення було викорінення та запобігання корупції, звітність та аналіз державних закупівель та об’єктивна оцінка тендерних заявок. Дуже багато сподівань та очікувань – і що маємо у підсумку? Чи такою прозорою виявилася "ProZorro"?

Невдовзі після впровадження системи на неї обрушився шквал критики. І першим же гучним скандалом став інцидент, пов’язаний із Міноборони та "Трейд Коммодіті". Почалося все з того, що Міністерство оборони оголосило тендер на закупівлю палива, об’єми якого вражали: планувалося придбати бензину, дизпалива та палива для реактивних двигунів на суму 1,3 млрд грн. Переможцем тендеру стала маловідома на той час ООО "Трейд Коммодіті". Вони запропонували найнижчу ціну серед усіх учасників. Але взаємовигідної співпраці у Міноборони і "Трейд Коммодіті" так і не склалося, адже по факту компанія-переможець тендеру відмовлялася поставляти паливо за ціною, вказаною у тендері і замовник погоджувався на такі умови, що призвело до підвищеннчя ціни палива і, відповідно, скорочення об’ємів поставок. І це фактично не було порушенням закону, адже у системи "ProZorro" є "сліпа пляма", яка дозволяє компанії спочатку демпінгувати під час торгів, а потім вимагати від замовника підвищувати ціну договору за надуманими причинами. У результаті гучного розслідування НАБУ чиновникам з Міноборони, відповідальним за проведення тендеру, було перед’явлене звинувачення у розтраті бюджетних коштів, проведений ряд скандальних затримань – і знову нічого. У 2019 році справа була передана в суд і не схоже, що найближчим часом ми почуємо новини про "посадки" військових високопосадовців.

Тим часом у Міноборони оголосили про проведення чергового тендеру, цього разу на закупівлю автомобільних кранів для потреб ЗСУ. Подив у якому викликає вже те, що у назві тендеру вказана певна марка та модель крану: "PALFINGER SANY SPC 320". Виробництвом техніки під такою назвою займається крупний концерн зі штаб-квартирою в Австрії та потужностями виробництва в багатьох країнах світу, серед переліку яких, втім, немає України. Крім назви у тендері також прописані чіткі технічні характеристики, визначені під одну конкретну модель автомобільного крана, отже, еквівалентні вироби не можуть повністю відповідати вимогам, зазначеним у тендері, що є порушенням вимог Закону України про публічні закупівлі, а саме Статті 5, пункту 1,4 Закону (дискримінація учасників). Очевидно, що у Міноборони вдаються до звичних для себе способів закупівель та використовують вже знайоме маніпулювання фактами та перекручування законів "під себе". Адже закупка техніки іноземного виробництва – це довготривалі вливання в економіку іншої країни через постійне технічне обслуговування іноземними спеціалістами та закупка деталей і запчастин тільки за кордоном. Про що це може свідчити, навіть якщо відкинути корупційну складову, яка кидається в очі? Як мінімум – про те, що представники Міністерства оборони чомусь віддають перевагу іноземному підприємству, жорсткими обмеженнями технічних умов фактично не залишивши шансу українським виробникам.

Обороноздатність України станом на сьогодні є критично низькою, це очевидно. Але які кроки держава робить для розвитку цієї галузі, значення якої тепер, на шостому році війни, є критично важливим? Чи здатна наша країна принаймні "підтримувати на плаву" своїх виробників, стимулюючи їх зростання та розвиток взаємовигідними контрактами? Для того, аби цілком об’єктивно підійти до цієї теми, варто мати відповідь на питання: чи маємо ми на сьогодні гідних вітчизняних конкурентів таким крупним корпораціям, як "PALFINGER"? Однозначно – так, а надто, якщо говорити про потенціал розвитку вітчизняного виробництва, що мало би бути далеко не останнім фактором при крупних держзакупівлях. Так, наприклад, Міноборони вже мало досвід успішної співпраці з рядом українських підприємств, продукція яких може задовільнити технічні вимоги замовлення. Навіть серед вже завершених тендерів від Міністерства оборони є такі підприємства, які могли б мати первинне значення для оборонної сфери та економіки країни. Адже українська промисловість не завжди перебувала на стадії занепаду. Серед компаній-переможців тендерів від Міноборони фігурує, зокрема, Дрогобицький автокрановий завод – підприємство, що раніше було найбільшим в Україні виробником вантажопідіймальної техніки, добре відомим далеко за її межами. Ключовим словом тут є "раніше". Адже, як і багато інших вітчизняних виробників, донедавна завод переживав важкі часи, причиною яких, очевидно, була відсутність підтримки на державному рівні.

Європейська практика показує, що машинобудування у більшості розвинених країн є однією з ключових складових розвитку державної економіки. Не потрібно мати фінансову освіту для того, аби розуміти, наскільки важливу роль відіграє ця галузь, адже її розвиток забезпечує відкрите надходження податків в державний бюджет. Це – робочі місця для молодих спеціалістів, які зараз змушені масово виїжджати за кордон. Це – вчасне якісне гарантійне та сервісне обслуговування техніки, що дуже важливо у військовий період, адже навіть терміни поставки запасних частин іноді можуть відіграти дуже важливу роль. Навіть на конкретному прикладі Дрогобицького заводу, ми бачимо, що в Україні є масштабні підприємства з сертифікованою продукцією, яка, зважаючи на успішний досвід співпраці із ЗСУ та Міністерством оборони, повністю відповідає його технічним вимогам. Підприємства, здатні створити тисячі робочих місць. Підприємства, розвиток яких очевидно зробить вагомий внесок у розвиток економіки держави.

Але схоже, що держава знову відвертається від вітчизняних виробників. Трохи статистики з того ж "‘ProZorro": у 12 випадково обраних тендерах, розміщених Міністерством оборони, в половині випадків у графі "переможець" значаться іноземні виробники. З майже 500 мільйонів, витрачених на військову техніку, більше 150 мільйонів поповнили бюджети інших країн.
Тож чому і для чого можновладці продовжують лобіювати інтереси інших країн і куди приведе нас цей шлях?