Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Турецький фронт? Реквієм за іллюзієй...

1337 0

Погодьтеся, є в нас, українців, специфічна риса характеру, коли ми, чомусь вважаємо, що от скоро прийде чарівник з чарівним патичком, махне ним і відразу "порішає" проблеми: фінансові, соціальні, чи військово-політичні. Наприклад, війну з Росією, яка окупувала частину наших земель. Одним словом зробить нашу роботу. Така собі, "українська мрія"...

Нещодавно в ролі того, казкового джина, Діда Хоттабича(котрий вирве з сивої бороди пару волосин, скаже: "Трах-тібідох-тібідох!" і покотяться –посипляться російські війська), в очах українців, підсвідомо став президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган.

Турецька відповідь Москві.

Як відомо, на початку березня у сирійській провінції Ідліб, армія Башара Асада( котрого у цьому конфлікті всебічно підтримує Путін), перейшли в наступ і нанесли ряд артилерійських та авіа ударів по місцям дислокації турецьких військ, що закріпились у цьому районі. Було вбито 33-ьох турецьких вояків.

Анкара відреагувала гнівно і блискавично, розпочавши операцію " Весняний щит". Турецьки САУ "Фіртина",. 330 мм реактивні системи залпового вогню " Касирга", бойові безпілотникі "Байрактар" та "Анка-С, невблаганно трощили танки, вантажівки, гелікоптери, батареї РСЗО "Град", радіо локаційні станції, живу силу, та інші військові об’єкти армії Асада .У це й досі важко повірити, але лише за добу турки знищили: 155- танків, 95- бронеавтомобілів, 102 гармати, дві ракетні установки, два гелікоптера, більше трьох тисяч особового складу. За добу!!!!Турки показали відео цих нальотів всьому світу. Можна замріяно та захоплено, безкінечно довго, переглядати, як у клубах чорного диму і вогню, миттєво зникає новенький російський зенітний гарматно-ракетний комплекс " Панцир- С1", вартістю, на хвилиночку,80 млн доларів! Прямо, як у старій, жартівливій, армійській пісеньці: " Дымилась, падая ракета и разбегается расчет. Кто хоть когда-то видел это, тот хрен в ракетчики пойдет!"

Звичайно, що події в Ідлібі не залишили байдужими і украінців. Ми щиро раділи маленькій тактичній перемозі турецької армії, адже тут турки воювали проти Башара Асада, фактично проти Росії, тобто проти нашого ворога. А ворог мого ворога- мій друг, як кажуть на Сході.

Неабиякої радості нам прибавили демонстрації біля російського консульства в Стамбулі, скандування: "Путін- вбивця!". А коли безпосередньо офіційний радник Ердогана, член президентського комітету по безпеці та зовнішній політиці Туреччини, Месут Хаккі, в ефірі телеканалу " А Хабер" заявив, що: " В минулому ми воювали з Росією 16 разів, і зробимо це ще раз. Наша помста буде жахливою". О, Аллах! Як ці слова наповнили радістю наших наївних, та романтично налаштованих людей. Смерть ворогам! У війні з Росією Україна тепер не одна, нарешті в нас є союзник! І який! Союзник, котрий має армію, яка є однією з потужних у Європі. І хто знає, можливо скоро, ця армія, відкриє такий собі "Другий фронт", почне повноцінну війну з РФ і тоді, знекровлена сутичкою з Туреччиною Росія перестане нам дошкуляти на Донбасі і піде з Криму. Казав же речник Ердогана: "Наша помста буде жахливою!"

І що? А нічого...Через кілька днів після цих подій, Москва висловила співчуття родинам загиблих турецьких військових і стримано, пожурила турків, мовляв, чого ж ви нашим не повідомили, що в Ідлібі збираєтесь висуватись у район міста Серакіб, ми б і не стріляли туди Військове та політичне напруження стало поступово вщухати, вщухати, а через кілька днів, ескалація в тому регіоні майже стихла.... І виявилось, що нам, українцям, по великому рахунку, від всього того, ні холодно, ні спекотно. Хіба дрібна моральна сатисфакція, від того, що в Ідлібі була доволі красиво та ефектно знищена російська техніка, і що, скоріш за все, кілька російських військових, отримають, "пілюлей" від Путіна, за те, що перед тим, як нанести удари по позиціям бійців антиасадівський опозиції, полінились провести розвідку і вдарили фактично по ...союзникам Росії. Тобто по туркам...Так так, я не обмовився.

А хіба вони-- Анкара і Москва-- не союзники? Ну, от, будь ласка, дивіться, тільки .

Москва- Анкара : росіянин і турок - брати навік?

В п’ятдесяті роки минулого століття, в СРСР, під час піку "радянсько-китайської дружби", була така пісня: "Москва-Пекин, Москва-Пекин: русский с китайцем- братья навек!". Здається, що в сучасній РФ цей сінгл можна відновити, тільки слово "Пекін" треба переписати на "Анкара", чи " Стамбул", а замість "китаєць" вставити- "турок". Хоча, я не впевнений, чи будуть цьому хіту дійсно раді прості росіяни і турки, а от лідери РФ та Туреччини, враховуючи сучасний, потужний стан російсько-турецького, економічного та військового співробітництва, точно стануть завзято плескати у долоні та підспівувати. Чому? Та ось чому...

..... 27 лютого 2020 року, офіційно сирійська авіація( хоча, в реальності то були російські літаки), нанесла удар по позиціям турецької армії. А вже на другий день, тобто 28 лютого, турки пропускають у Середземне море, через свої проливи Босфор та Дарданелли, два фрегати Чорноморського Флоту РФ- "Адмірал Макаров" та "Адмірал Григорович" з крилатими ракетами "Калібр- НК" на борту. Раніше, ці кораблі вже приймали участь у військових операціях РФ в Сирії, і на цей раз, знову пішли туди ж. Це не вкладається в голові, але турки пропустили їх, і ще, певно, побажали вдалого плавання та сім футів під кілем

...В грудні 2019 року РФ достроково передала РФ два дивізіонна зенітно-ракетних комплексів С-400 та більш ніж 120 зенітних керованих ракет до них. Сума цього контракту, підписаного ще у 2017 році, складає 2,5 млрд. доларів. І хоч Ердогана неодноразово критикували за цю угоду інші країни, члени НАТО, він уперто пішов на співробітництво з Кремлем.

....В травні 2010 року, була підписана угода між Москвою та Анкарою про будівництво Росією на південному узбережжі Туреччини АЕС " Аккую" А 3 квітня 2018 року, прямо в Анкарі, на урочистому шоу, Путін та Ердоган, в режимі відео зв’язку, запустили початок будівництва. Вартість цього мега проекту складає 22 млрд. доларів США

В січні та лютому 2015 року, відбулись дві зустрічі голови "Газпрому" Олексія Міллера з міністром енергетики та природних ресурсів Туреччини Танером Йилдизом, на яких були узгоджені строки та маршрут газопроводу "Турецький потік". Тобто газопроводу, по якому з Анапського району Краснодарського краю РФ, по дну Чорного моря, буде йти російський природний газ в європейську частину Туреччини, а також в Південну, та Південно Східну Європу. На урочистій церемонії під час підписання цієї угоди, Міллер відверто сказав, що цей газопровід має стати альтернативою не тільки " Південному потоку"( котрий був зірваний завдяки позиції Євросоюзу), але і, взагалі, поставкам газу через Україну. Запуск "Південного потоку" відбувся 8 січня 2020 року.

Он які гроші стоять на кону. І тому, не стануть оці, вбиті сирійцями, чи, навіть, росіянами, тридцять три турецьких військових, перепоною на шляху дружби Росії та Туреччини... А вигук Ердогана: " Слава Україні" під час візиту в Київ ( про що так захоплено розповідали наші ЗМІ), є звичайним протокольним реверансом. І не більше...

Яничари в Москві.

Добре, а як же протести біля російського консульства в Стамбулі, гучні заяви турецьких топ чиновників про скору і страшну турецьку відповідь Кремлю? Ну, як...Пам’ятаєте анекдот " Коли мене ображають – я готовий на помсту. І мстя моя буде страшною!"

Щось подібне сталось і тут. Радник Ердогана мало не ятаганом в студії телеканалу махав, розповідаючи, як Анкара покарає Росію. І що, Росія, в якій проживає 25 мільйонів мусульман, буде за допомогою Туреччини, розчленована з середини. Але всі ці погрозливі обіцянки, більше нагадували популістські обіцянки Ляшка, часів 2014 року, коли той, дивлячись з біг-бордів, запевнював, що звільнить Крим.

Так, турецькі прокльони в бік Росії, виявились, такою собі бурею в склянці води. І як тільки Путін запропонував Ердогану прибути в Москву, щоб обсудити і якось залагодити оцей прикрий інцидент з 33-трома вбитими вояками, то той взяв і прилетів. Не зважаючи на те, що у самій Туреччині .опозиція свого президента засуджувала, мовляв, проявив слабкість, раз відразу до "царя" на поклон поїхав. "Султану" так не пасує... А відправився "султан" у Москву не один, а з цілим загоном вірних яничарів: голова МІД Туреччини- Мевлют Чавушоглу, міністр оброни- Хулуси Акар, офіційний представник президента- Ібрагім Калин, офіційний представник правлячої партії Туреччини- Омер Челік, голова Національної розвідки Хакан Фідан. І крім оцих грізних, суворих, східних мужів, в аеропорту Внуково, на московську землю висадився ще і міністр фінансів Туреччини Берат Альбайрак. А наявність останньої персони у цьому "десанті" дуже показова. Якщо на перемовини беруть "купця", тобто, міністра фінансів, то навряд чи там буде йти мова про війну.. Диявол ховається у дрібницях. Як то кажуть: " Коли говорять гармати, музи мовчать". Але коли починають дзвеніти золоті монети, то замовкають і гармати. А на газопроводі у Європу, на торгівлі зброєю, на будівництві АЕС, ой скільки можна заробити "монет". Гори золотих монет! Дружба, співробітництво Москви і Анкари- вигідно обом сторонам. Росія не зацікавлена в ескалації конфлікту з Туреччиною, надіючись, щоб турки й на далі пропускали в Середземне море кораблі ЧФ РФ. Кремль й надалі планує продавати Туреччині свою зброю, будувати там ще ряд промислових об’єктів, збільшувати потужність "Турецького потоку", щоб в якійсь момент, взагалі припинити транзит газу в Європу через Україну, тим самим лишивши нас мільйонів доларів... Анкарі РФ вигідна, знову ж таки, завдяки газопроводу і виплатами "Газпрому" за транспортування газу в Європу через свою територію, знову ж такі обоюдні збройні та будівельні угоди, ні і плюс така "дрібниця" як гроші тисяч російських туристів, що рокам привикли гуляти в турецьких готелях "он ексклюзив".

Турецько-російські перемовини у Кремлі продовжувались 6 годин. І аксакали домовились. Бойові дії в Ідлібі припинились. Біля російського консульства у Стамбулі зникли люди з плакатами: "Путін- вбивця!" Турки перестали трощити дронами сирійців і російських легіонерів, Асад, по команді з Москви зупинив наступ. Більша частина провінції Ідліб залишилась за Анкарою. 33-ьох загиблих турецьких вояків на батьківщині поховали як героїв. Вбитих турками сирійців, по мусульманській традиції, в той же день, ще до заходу сонця, закопають десь у найближчих ямах. "Задвухсотених" кадрових російських військових чи найманців з ЧВК Вагнера, спецбортом відвезуть у Росію. Рідним, може і, повідомлять, що їх син загинув, виконуючи бойове завдання в Сирії, а, можливо, по старій схемі: скажуть, що мовляв, стався трагічний випадок під час навчань на полігоні під Ярославлем...Ось і все. Третя Світова заради Ідлібу не почалась..

Так що, давайте позбавимось наших, українських ілюзії -- не буде Ердоган, із-за тих тридцяти трьох вбитих своїх солдат, не те що воювати, а навіть серйозно сваритись з Путіним. І хоч Ердоган ще 100 разів вигукне: " Слава Україні!", це ситуацію не змінить. З Росією, судячи по всьому, нам прийдеться якось справлятись самотужки, без активної допомоги Туреччини. На жаль...

Р.S. А що ж нам робити? Ну, звичайно, це розмова не на одну годину, але у двох словах сформулюю так. Не скажу нічого нового, лише загально відомі, банальні речі. А нам треба:

1) Скоріше запроваджувати програму по відновленню нашого, українського ядерного кулака, ракетних систем різної дальності, стратегічних бомбардувальників, та іншої високоточної зброї.

2) Укріпляти економіку України. Адже як у 2014 році, в підвалах Луганської Обласної Адміністрації, один місцевий, мудрий чоловік сказав мені, що тут, на Донбасі, є проукраїнські налаштовані люди, є проросійські, але більшість, так би мовити – "продонбаські". І оці треті( як і мешканці Криму), самі, активно забажають повернутися під юрисдикцію українських законів, як тільки побачать, що в інших регіонах України добробут населення в рази краще, ніж тут, "маладих рєспубліках", чи в Росії.

3) Позбутися ілюзій( це вже стосовно нашої влади і зокрема Зеленського), що з Путіним можна домовитись про мир. Не для того, колишній полковник КДБ СРСР організував оці штучні "республіки", щоб піти з Донбасу, бо, бачите, колишній керівник "Студії 95 квартал", а тепер президент України, бажає миру.. Вихід РФ з Донбасу- це ознаку, нехай і маленького, але програшу для Путіна. А програвати Путін не любить. Тому слід чітко визнати – поки він живий, РФ буде підтримувати ЛДНР і на Донбасі, як би нам не хотілось, і не зважаючи ні на які Мінські угоди, будуть стріляти по нашим військовим. І туди постійно приходитимуть з РФ транспорти зі зброєю і регулярними російськими військовими..

4) Брати приклад з уряду Туреччини і зокрема з президента Реджепа Таїпа Ердогана. Він може бути гнучким і заради економічної вигоди торгуватись з самим чортом, тобто з Путіним. Але коли треба, коли на важелях престиж держави, її геополітичні інтереси, Ердоган стає жорстким та рішучим і "купець" в ньому вмирає. Пересік у 2015 році російський бомбардувальник "СУ-24" турецький кордон-- літак безжалісно збили. Вдарили росіяни, можливо, й помилково по турецькій армії – відповідь була сильною і вражаючою. Яке там : "Главное перестать стрелять". А лише так: "Ти мені виколиш око, я тобі виколю два". І тут вже не важливо, що з Росією раніше були підписані, якісь вигідні економічні угоди, котрі через цю військову "отвєтку" можуть бути зірвані. Гроші у цьому випадку вторинне поняття. Головне – честь держави. Шкода, що наші українські президенти цього не розуміють... Важко, та взагалі, не можливо уявити Ердогана, котрий би погодився, наприклад, дати в контрольовану російськими військами Сирію, воду, тому що там, бачите, є мирне населення, яке симпатизує Туреччині.

5) І шукати, шукати по світу союзників, політичних партнерів, структур кому не вигідна путінська РФ, а вигідний крах режиму Кремля. Повірте, а таки, сили і структури є. Була б політична воля і сміливість почати з ними роботу.