Цензор.НЕТ

09.07.19 19:00

Невозможно выпросить мир у агрессора, который тебя сильнее, его можно только завоевать, - Смешко. ВИДЕО

Лидер партии "Сила и честь" Игорь Смешко рассказал о значении прошедших президентских выборов для Украины, о приоритетах, идеологии и списке партии "Сила и честь", о взаимоотношениях с Петром Порошенко и Владимиром Зеленским, как необходимо реформировать разведывательные структуры, какие основные угрозы стоят перед государством, а также своем видении завершения войны на Донбассе.

Об этом смотрите в новом видеоблоге Юрия Бутусова "Цензор Interview" на канале Цензор.НЕТ.

Подписывайтесь на youtube-канал "Цензор.НЕТ"

00:21 Президентские выборы 2019 - третий "Майдан" украинского общества
1:45 О взаимоотношениях с Владимиром Зеленским
2:13 Контакты с избирательными штабами кандидатов в президенты перед выборами
3:37 Предложения от Порошенко перед вторым туром президентских выборов
3:55 Приоритеты и идеология партии "Сила и честь". Совет Зеленскому, как не дать "свите" переиграть "короля".
7:40 Каких людей президенту необходимо назначать во власть
12:02 Станет ли новый парламент источником изменений в стране. Вопрос войны
16:01 Стратегия достижения мира
20:00 Что должна делать армия и спецслужбы на Донбассе
25:50 Реформа разведструктур и спецслужб Украины
30:00 Взаимодействие Порошенко с разведструктурами. Вопрос создания комитета по вопросов разведки
37:55 Партийный список "Сила и честь"
43:05 Первые назначения президента Владимира Зеленского в спецслужбы: глава Службы внешней разведки Украины Владислав Бухарев, врио СБУ Иван Баканов и другие
50:02 Влияние России на Украину, защита медиапространства от РФ
52:57 Угрозы для государства

Напомним, Смешко возглавлял СБУ в 2003 - 2005 годах.

С октября 2014 по март 2015 года возглавлял комитет по вопросам разведки при президенте Украины. 

В первом туре президентских выборов Игорь Смешко стал настоящей сенсацией, набрав чуть больше 6% голос (шестое место).

Далее публикуем полный текст разговора. 

- Доброго дня! Сьогодні на "Цензорі" ми говоримо з однією з несподіванок президентських виборів в Україні. Це Ігор Петрович Смешко. Вітаю, Ігорю Петровичу!

- Вітаю, пане Юрію.

- Ігорю Петровичу, скажіть, будь ласка, як дати оцінку тому, що люди бачать сьогодні у своїх новинних стрічках?

- Третій Майдан, який відбувся, – він відбувся. Віртуальний Майдан.

- Вибори.

- Слава Богу! Ці вибори, це 73% людей зрозуміли інтуїцією… Ми пройшли цей іспит і законно обрали президента. Але президент, говорімо відверто, звісно, щиро хоче бути успішним президентом і державником, як він був успішним представником шоу-бізнесу. Але в нього немає команди. У нього немає партії, яка стоїть за ним. У нього нема державного досвіду. Ми стоїмо перед реальною загрозою. На кордоні стоїть ворог, мета якого – знищення незалежності України. Захід втомлений. А очікування народу зашкалюють. І всі хочуть дива від президента. А дива він сам собою зробити не може.

- Ви зустрічалися із Зеленським? Говорили з ним про ці ризики?

- Ні. Я не зустрічався. Я знайомий з Володимиром Зеленським, ми кілька разів перетиналися з 15-го року в кулуарах ефірів на каналах, коли почалася агресія в Криму.

- Скажіть, перед виборами з вами велись якісь перемовини від різних штабів? Зеленський на вас не виходив, від нього, від Порошенка хтось?

- На нас виходили всі штаби, крім Опоблоку. За визначенням із ним жодних перемовин бути не може. Мене часто питають про стосунки з Віктором Медведчуком. З ним я вперше познайомився в 2000 році, коли він був першим заступником голови Верховної Ради й ухвалювали в другому читанні закон про розвідувальні органи, за який я бився майже 10 років. Але відтоді, як розпочалася війна, після анексії Криму політична діяльність Віктора Медведчука фактично є продовженням російської лінії, але вже всередині нашої держави. Тобто якщо жодних контактів у нас не було ніколи і немає. Всі інші політичні сили, включно з чинним тоді президентом, виходили на нас. Вони дуже хотіли перед президентськими виборами, щоб ми їх підтримали.

- Порошенко пропонував вам Службу зовнішньої розвідки?

- Так. Після першого туру голосування він пропонував будь-яку посаду, якщо я його підтримаю у другому турі голосування.

- Скажіть, будь ласка, була б така нагода – Володимир Зеленський запросить вас поспілкуватися, запитає поради. Як ви поясните людині, яка ніколи не займалася політикою, стисло ваші пріоритети? На чому вони базуватимуться?

- Мої пріоритети дуже прості. Ми дійсно сповідуємо ідеологію конституційної демократії. Ми віримо в консервативні принципи. Це означає, що треба спиратися на сталі історичні традиції народу, з яким ти живеш. Треба подивитися, що ти хочеш будувати, перед тим, як руйнувати те, що вже є. Нам потрібне реформування політичної системи, якщо ми будуємо демократію, а не авторитарно-азійську систему. Взагалі можна її(будувати, - ред.), але, чесно сказати: я – диктатор, я хочу азійську систему. Дайте мені права – і я відповідатиму за все. Але ви, народ України, будете знати, до кого прийти і голову відтяти, якщо я не зроблю.

- Це ви будете Зеленському говорити.

- Ну, я спробую. Я думаю, він багато що знає, але не в деталях, що він зараз на чолі авторитарної системи, де влада у президента величезна. Але це не означає, що він зможе нею скористатися, якщо він не розставить відповідних людей - фахових, досвідчених і моральних. Тому що короля гратиме почет… Я бачив одного з кращих менеджерів державного управління, колишнього керівника найбільшого заводу в світі. Хіба президент Кучма був поганим адміністратором? Але я ж бачив, як його почет правив, коли навіть він мав спати. Ви подивіться оці касетний скандал, вбивство Георгія Гонгадзе, "кольчужний" скандал – це ж почет все грав. Коли у президента провальна кадрова політика, коли він призначає головою, припустімо Служби безпеки, людину, яка не може забезпечити захист першого кабінету держави. А потім виникають запитання… "Ну хто знав, що у нього одна клепка в голові". Ну, вибачте, за це приходить відповідальність потім.

- Це ми про Деркача говоримо і касетний скандал.

- Так.

- Леонід Деркач – колишній голова Служби безпеки.

- Президент Володимир Зеленський мусить це розуміти і зрозуміти базові серйозні реперні точки: кадрова політика і що будувати. Він може ввійти в історію як велика державна людина, якщо він повірить, що у нас прекрасна Конституція, руйнувати її в жодному разі не потрібно. Просто виконувати. Ніхто не виконував. Конституція – це ж потрібно. Закони під Конституцію – про президента, про імпічмент, про опозицію. Обов’язково. Тому що будь-яка виконавча гілка влади, якщо вона не контролюється законодавчо, вона загниває.

- Ну от я вам скажу як Зеленський. От, умовно кажучи, розіграємо? Я вам скажу: так, ви правильно говорите, все це треба робити, це правильні засадничі речі. Але кого призначити в таких умовах? Або тих, хто ні до чого не причетний, або тих, хто до чогось причетний, але ти потім не зрозумієш, які критерії? Призначення треба робити сьогодні. От сьогодні призначений перший заступник голови СБУ - Руслан Баранецький? А завтра треба призначити указами президента тільки в СБУ приблизно 50 осіб. Що робити?

- Шановний Юрію, ви дуже гарне запитання ставите. І величезна помилка всіх наших президентів… Величезна буде помилка будь-якого керівника, який думає, що він унікальний, що до нього не було історії людства, що до нього не було державності. Розгортаємо дві книги Артхашастра, це четверте століття до нашої ери, Індія, та "Державець" Макіавелі і читаємо. Це ж підручник, кого має призначити державець на відповідні посади. В давньоіндійському трактаті наведено 7 пунктів, кого не можна: друзів дитинства, тих, хто пристав під час завершальної боротьби за владу і вважає, що його камінець був найголовнішим у мурі перемоги – не розплатишся ніколи з ними.

- Ну, ви цими двома першими цитатами фактично вже зупинили розмову з президентом Зеленським, тому що за цими умовами треба вже звільнити більшу частину Офісу президента і його призначень.

- Шановний Юрію, повірте мені, я думаю, що він набагато розумніша людина, і це не значить, що йому треба одразу звільнити тих людей, яких він давно знає, які йому комфортні, він їм вірить особисто. Будь-який керівник робить такі спроби. Але треба готувати негайно лаву запасних і розуміти, що ти прийшов у цей світ не такий унікальний – один ти. І світ буде жити і після тебе.

- Тоді, кого треба призначати?

- Три пункти основні. Перше. На посаду міністра війни(старовинна назва), фінансів, аграрної потрібно ставити політиків з найкращою освітою за цим напрямом. Друге. Із практичним досвідом результативної роботи у цій сфері. А третє – має бути людина, яка ні разу не зраджувала свого попереднього володаря. Це записано в цих трактатах. На наш час перекласти: це не той бігунець, який поміняв 5 партій, який за політичною квотою одного президента прийшов, потім його зрадив. Гі де Мопассан: важко знайти жінку у Франції, як хоча би раз… ну… не скористалася своєю свободою від чоловіка. Але такі жінки є. І їх дуже багато. Але неможливо знайти жінку, яка це зробила один раз.

- Я щиро вражений … Я вперше стикаюсь із кадровою політикою, яку пояснюють на прикладі Мопассана. Це запам’ятовується.

- Я дуже радий.

- Але, Ігорю Петровичу, скажіть, будь ласка, зараз, є комплекс рішень політичних, буде сформований новий парламент, що буде зараз у цьому парламенті, чи стане він джерелом отих змін, про які ви говорите? Чи можуть створити цей кадровий резерв ті люди, які в принципі, більшість з них, не брали взагалі жодної участі в політиці, та навіть у звичайній громадській діяльності, якщо ми дивимось списки.

- Вдячний за глибоке і дуже правильне запитання. У мене величезна тривога. Адже в цей парламент ідуть ті, хто несе, по-перше, реальну можливість п’ятої колони, хто активно підтримує агресора, хто говорить "війну треба зупинити, нам потрібен мир, але будь-якою ціною". Це фактично призов до капітуляції. Це значить, що десятки тисяч життів були віддані ні за що з такої точки зору.

- Тобто зараз вже говоримо про глобальне питання війни, ставлення до війни.

- П’ята колона хоче зайти в парламент.

- Тобто ключове питання парламентських виборів зараз – це чи продовжуватиме Україна війну з Росією за свою свободу.

- Ні. Ми війну з Росією не ведемо. Це війна, яку Росія веде з нами. Ми захищаємося. Ми не хочемо війни. І ми не можемо по-іншому – вийти з війни, яку ведуть проти нас, – тільки перемогти. А перемога – це відновлення територіальної цілісності нашої держави. І в України є всі можливості для цього. Але для цього потрібно, щоб в парламенті була більшість, яка це розуміє. Яка розуміє, що треба відновлювати нашу економічну, військову, дипломатичну та інформаційну могутність, як всередині, так і назовні. Якщо ці 4 складові ми не відновимо, ми не можемо виграти війну. Ми ж не збираємося наступати, ми не збираємося відбирати території агресора. Ми збираємося відновити наш суверенітет над нашою територією. У нас є громадське об’єднання "Сила і честь", близько 7 тисяч, де є навіть чинні співробітники і силових структур, і державних органів. Але вони в парламент не підуть. Це професіонали. А для парламенту потрібні ті, хто з першого дня вчитися не буде, вони прийдуть, вони повинні відновити правове поле. Закони наші такі, що засудити неможливо політично корупцію. Агресора не можна навіть покарати за нашими законами. Перша функція – це відновлення економіки, збройних сил, правового поля, дипломатичний супровід законодавчий. І друга – це дуже важлива функція. Функція контролю влади. А це може робити тільки законодавча гілка влади, треба, щоб прийшли люди, які знають технологію контролю.

- Ну, мабуть, питання не тільки в контролі, а ще і в гнучкому управління, яким демократична влада відрізняється від авторитарної.

- Безумовно.

- Президент Порошенко, колишній, каже: моя основна проблема, що я не домовився про мир. Чинний президент Зеленський говорить: нам треба мир. Їздить і каже тільки про мир. Але ми всі розуміємо, розмов про мир недостатньо. Потрібно визначити стратегію досягнення миру. Цієї стратегії не було в Порошенка, немає і в чинного президента Зеленського. Яке ваше бачення стратегії досягнення миру, пане Смешко?

- Безумовно, є. Починати треба з того, що мир випросити у агресора неможливо. Його можна тільки завоювати. Відновити свій потенціал. Із слабким, який стоїть на одному коліні і стікає кров’ю, ніхто домовлятись не буде.. Але зараз у нас політична сила "За життя" пропонує: та ну ж бо, тарифи на газ дешеві вам дамо, давайте ми визнаємо "ДНР/ЛНР" як рівноправних партнерів на переговорах, давайте зміни в Конституцію введемо, щоб регіони змогли зупиняти зовнішньо-політичний вектор, і забудьте про європейський розвиток. Хочете дешеву сировину мати? Будь ласка. "За життя", яке життя? Державі потрібно 4 елементи негайно нарощувати: економіка, будівництво армії, дипломатія та інформація. У дипломатії вибрали неправильний формат. Я розумію, що Мінський формат був єдино можливий, коли Захід не хотів за нас воювати. Але Будапештський меморандум – це єдиний міжнародний договір, за яким ми передали третій ядерний арсенал у світі. Згідно з Віденською конвенцією 68-го року, будь-який договір, підписаний главою держави чи міністерством закордонних справ, є міжнародним договором, незалежно від ратифікації.

Крім того, в цій конвенції є: якщо будь-яка країна надала послуги, вона має законне право вимагати компенсації за ці послуги. Ми ж досі жодного разу офіційно не скликали консультації згідно з цим меморандумом країн-підписантів. Ми звернулися хоч раз? А ви знаєте, що Китай перший дав нам гарантії ці? А ми звертались до Китаю? Щоб він сів за стіл переговорів. А Сполучені Штати? У нас в Сполучених Штатах понад мільйон нашої діаспори, але ми не бачили пікетів біля Капітолію і Білого дому з вимогою до Сполучених Штатів виконати вимоги Будапештського меморандуму.

- Що має робити зараз армія і спецслужби на Донбасі? От прямо сьогодні. І ваша оцінка.

- Створювати оперативні і стратегічні резерви на напрямку можливого наступу збройних сил Російської Федерації. Розуміючи, що політично на це Росія не піде, якщо тільки ми самі не підставимося. Наша оборонна доктрина повинна диктувати нам такі збройні сили, які здатні завдати шкоди агресору в наступальній без’ядерній операції за перші дні війни, яка буде несумісна з подальшою підтримкою населення країни-агресора цих наступальних дій. Ми ж прекрасно знаємо, яка армія, яке озброєння. Таке завдання для розвідки. Далі, для вищого воєнно-політичного керівництва і міністерства оборони – якими ресурсами, яким кадровим складом, якою бойовою підготовкою створити ці резерви і забезпечити оборону з напряму можливого вторгнення.

- Що треба робити зараз на лінії фронту? Не стріляти, припинити вогонь, розвести війська? Чи навпаки, вести активну оборону, захищатися від провокацій російської армії?

- Треба дипломатам максимально збільшити зусилля для виведення миротворців на лінію розмежування. Нашим збройним силам готуватися до відсічі. Потрібно відповідне забезпечення наших військ у зоні бойових дій. Потрібно відкрити оборонний бюджет, закупівлі, потрібен контроль над цим всім. Потрібно поставити там офіцерів і командирів, які не на словах сповідують стандарти НАТО. Головне – це ставлення до військовослужбовця: до солдата, сержанта, з боку офіцерів, старших офіцерів. Оці речі потрібно робити негайно. Збільшувати резерви, систему територіальної оборони. Збройні сили повинні стати backbone, як кажуть американці, становим хребтом взагалі нашої силової системи. Воєнна контррозвідка. Я підготував в четвертому році документи. Все було узгоджено. Зробив два департаменти – департамент контррозвідки і департамент воєнної контррозвідки. Все, що треба, потрібно було, припустімо, міністру Гриценку, просто подати зміни через кабмін до законодавства про СБУ, про оперативно-розшукову діяльність і контррозвідувальну діяльність і прийняти їх до себе. Я не розумію, як Ющенко, як міністр оборони Гриценко цього не зробили. А знищення воєнних трибуналів і воєнних судів? Коли військову людину поліція бере і засуджує, у нас же біля 10 тисяч, добровольців і військовослужбовців сидять у тюрмах.

- Противник продовжує бойові дії. Ви кажете: треба посилювати дипломатичні зусилля, потрібні миротворці. Добре. Але вже зараз обстрілюються наші позиції. Що відповідати?

- А у нас війна.. Це ж не жарти. Якщо стріляють, треба відповідати. Стріляють – захищайся. Стріляй у відповідь.

- Що треба робити зараз у розвідувальних структурах та в спецслужбах країни, які потрібно провести реформи?

- Президент мусить розуміти, якщо йому будуть доповідати з одного джерела, його завжди розведуть. Має бути, як у комітеті з питань розвідки при президентові, де все прозоро. Викладають на стіл всі карти, ставлять запитання професіонали, інформація дається президенту вже абсолютно вивірена. Тобто багатоканальна інформація, повернути професіоналів, створити чіткі механізми планування координації і контролю за діяльністю цих силових структур.

- Потрібно створити комітет із розвідки?

- Зараз ці повноваження має секретар Ради національної безпеки. Тобто і на цих посадах – секретар Ради нацбезпеки і президент, вони повинні знати технологію оборони, оборонної промисловості, спеціальних служб, правоохоронних органів. Або мати таких поруч з собою професіоналів, в моральних якостях вони не сумніваються, вони довели вже, що вони віддані державі, які їм точно скажуть правду. Тепер стосовно розвідки. Президент щодня має бачитись з керівником Служби зовнішньої розвідки, з головою комітету з питань розвідки.

- Або з секретарем РНБО.

- Із секретарем Ради національної безпеки, який займається цим кураторством. І він повинен щодня на стіл класти зранку три аркуші із основними 3-5 справами уваги президента. Бо демократія – це не весілля в Малинівці, не хаос. Це диктатура закону і процедур. Президент Сполучених Штатів має щоденник, який на столі лежить, кожний тиждень його відносять в архів Сполучених Штатів. Це процедура, це підписи. Минулий президент Порошенко, він майже не розписувався на документах. Ви самі сказали, він не бачив керівника розвідки роками. Крім того, на ті вибори ми думали також партією іти.

- Це на вибори 2014 року парламентські.

- Так. Генерал Кіхтенко став керівником партії в ті часи ну і фактично…

- А на той момент Петро Порошенко призначив Ігоря Смешка своїм радником, і чесно скажу, я абсолютно не знаючи про всі ці інтриги, доклав фактично руки до вашого звільнення, тому що зробив з вами інтерв’ю, де ви дуже детально розповіли, навіщо потрібно створювати комітет з розвідки. Мені прикро було дізнатися, що замість того, щоб всі ці зауваження врахувати і зробити комітет з розвідки, висновок був зроблений з інтерв’ю абсолютно протилежний і навпаки це призвело до вашого звільнення.

- На жаль, Юрію, це правда. І навіть дуже близька людина до президента, вона перетелефонувала після цього генералу Прокоф’єву, який був моїм заступником, голови комітету з питань розвідки, в 2004 році він був першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони. І сказала: "Нащо оце інтерв’ю? Ви не тільки ворогів своїх налякали ви налякали все найближче оточення президента. І він сам налякався, що такий комітет може бути створений".

- Дивно, чи не так?

- Дивно, якщо тільки підходити з логікою, що президент-державник, йому потрібна правдива інформація і на підставі цієї інформації він має щодня ухвалювати рішення, ще й підписуватись.

- Вибачте, нагадаю, що ці розмови йшли в розпал бойових дій

- Безумовно

- У вересні-жовтні 2014 року. Я тоді спілкувався з Ігорем Петровичем саме тому, що було помітно, що відсутня системна інформація та аналіз розвідувальних даних. Тобто і ми бачимо зараз це із судових процесів щодо генерала Назарова, генерала Муженка, які кажуть: так, нам розвідка багато чого заносила, а ми в цьому не орієнтувалися, дуже багато даних, ми вирішили нічому не довіряти взагалі.

- Це теж на межі Кримінального кодексу, такі речі. Це ж підстави для Конгресу, для розгляду питання про імпічмент президента. Я кожний місяць давав нову пропозицію, три варіанти президенту. Один варіант – відновлення комітету з питань розвідки при Адміністрації Президента, другий – при РНБО, третій при Службі зовнішньої розвідки. Люди до мене прийшли, які колись працювали. Кинули деякі західні корпорації, там 10 тис. дол. посадові оклади були. Воєнна розвідка, генерал Павлов, дав мені навіть об’єкт воєнної розвідки. А президент Порошенко підписав цей указ, коли мою згоду отримав, навіть, не консультуючись про моє призначення, і написав: комітет з питань розвідки працює на громадських засадах. І всі рази, коли я до нього звертався

- Але ви через це на вибори не пішли тоді?

- Я не пішов на вибори. Але я завершу. Розмова була з моїм колегою, він запитав: "А що сталося? Ми ж раділи дуже, що призначена серйозна людина, професіонал, що під час війни це дуже важливо". Я кажу: "Досить просто". Я його питаю: "От послухай, твоя розвідувальна структура дізнається про найближче оточення президента і президента, про його офшори, його оборудки, його діяльність дуже сумнівну. В законі про розвідувальні органи у мене зобов’язання передати цю інформацію в прокуратуру". Він каже: "Все зрозуміло".

- Ясно.

- Я кажу: от і відповідь на запитання, чи був зацікавлений президент у справжніх професійних розвідувальних органах України.

- Скажіть, будь ласка, як у вас взагалі з вашим партійним списком, хто до нього ввійшов і чи вдалося вам дійсно зробити з цього той список, який націлений на перетворення? Бо я побачив там багато прізвищ, які в принципі, просто маловідомі взагалі широкому загалу.

- Юрію, це питання мені ставлять в соцмережах сотні тисяч людей. Ви подивіться партійні списки інших партій. Я не щирий був би, якщо б я сказав, що я задоволений абсолютно своїм списком. Ми підібрали найкращих, ми вважаємо, із того, що у нас було на сьогодні.

Генерал Тимошенко – один із визнаних у світі фахівців у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю, наркотрафіком. До речі, в Америці вийшов фільм "Спрут", про одну із найуспішніших операцій СБУ і розвідки із закриття нарколабораторій у нас, які сотню тонн прекурсору для ЛСД, амфетамінів поставляли в Західну Європу ще з часів Радянського Союзу. Ця мережа працювала у нас, завод був у Черкасах.

- Цікаво.

- В Америці цей фільм іде в платних мережах. В нас цей фільм за президента Порошенка заборонили. Тому що вдалося організувати показ фільму, навіть взяти інтерв’ю у генерал-лейтенанта ФСБ, він до цього часу в однокімнатній квартирі живе, на пенсії, в Москві. Він співпрацював із Службою безпеки України в ті роки і викрив ці дві лабораторії. І він виїхав у Прагу і дав інтерв’ю, де підтвердив все це. Припустімо, Макаренко. Капітан першого рангу запасу.

- Анатолій Макаренко.

- Так. Який робив спробу конфіскувати газ з цього монстра-посередника газового, який існував там з 2000-х років.

- "РосУкрЕнерго"

- Так. Який знає систему ізсередини, і так, як він, ніхто не знає, як треба зруйнувати відразу і митну систему, і податкову систему, найбільш корумповану систему у нас. Ми збираємося реформувати наші відносини в аграрному секторі.

Іван Мирошниченко 10 років був керівником "Каргілу". Це найбільша корпорація, одна з найуспішніших агрокорпорацій Сполучених Штатів.

Генерал Замана. Він зупинив спроби застосувати збройні сили проти другого Майдану.. Він виступав за негайне введення воєнного стану під час бойових дій, він направив розвідувальні роти в Крим, ще за Януковича, які були готові перекрити перешийки.

І так щодо кожному напрямку у нас люди, яких ми кращих підібрали людей, які зможуть відразу працювати в законодавчому органі. Цей список не ідеальний. Але за місяць це було дуже важко зробити

- Як ви оцінюєте перші призначення Зеленського. Наприклад, Владислав Бухарєв призначений на Службу зовнішньої розвідки. Іван Баканов на Службу безпеки, тимчасовий виконувач обов’язків, інші призначення.

- Владислава Бухарєва я знаю по роботі в Службі безпеки. Я нічого не можу сказати про нього поганого як офіцера контррозвідки Службі безпеки України. Ділянка зовнішньої розвідки для нього нова. Але я не бачу тут величезних проблем, якщо він буде мати довіру президента і доступ до президента. Принаймні раз на тиждень голова розвідки повинен доповідати президенту. Якщо ці призначення здійснюються тільки на підставі особистої запоруки людей, яких багато років знав президент, це потенційна величезна загроза. В 99-му році - початок моїх проблем на посаді керівника воєнної розвідки - було, коли на колегії міністерства оборони президент Кучма зачитав, що воєнна розвідка стала самостійним органом зовнішньої розвідки держави, яка дає альтернативну, часом набагато ефективнішу достовірну інформацію, ніж Служба безпеки України. Після цього друга проблема у мене виникла. 2000 рік, нарада з присутністю президента, міністра оборони, начальника генерального штаби, міністр внутрішніх справ – стосовно плану стратегічного застосування збройних сил України. І де я виступив проти міністра оборони і начальника генерального штаба, сказавши, що не можна навіть думати про два локальні конфлікти на Заході проти двох країн, наших сусідів, членів НАТО. Перший постріл прикордонника – це 5-та стаття НАТО – і ми воюємо. У нас же оборонна доктрина, у нас же повністю Схід весь голий. Якщо оборонна доктрина – це периметр, нам треба передислокація військ абсолютно інша. Міністр оборони і начальник Генерального штабу стали моїми ворогами. Я відмовився підписати.

- Хто це були? Начальник Генерального штабу

- 2000 рік. Генерал Кузьмук і генерал Шкідченко. Хоча я і зараз із генералом Кузьмуком у нормальних стосунках. Але фактично вони були не задоволені такою позицією.

- Вони представили план війни проти країн НАТО і не звернули уваги на Росію.

- Послухайте. Навіть міністр оборони при президентові Ющенку точно такі плани мав. Вони весь час виступали євроатлантистами, тільки ці міністри забувають, що завжди є в офіцера і в державника можливість, якщо він не згодний, подати у відставку.

- Ви були не згодні тоді.

- Я був не згодний з цим. Я не поставив свій підпис під цим планом. А крім того, я був здивований, що керівництво Служби безпеки тих часів підтримує контакти з лідерами міжнародної організованої злочинності, проти яких ми з дозволу президента Кучми працювали із західними спеціальними службами. Оці всі три речі, коли вони зійшлись до купи протягом місяця-двох і президент Кучма мене не прийняв три тижні – я просто написав рапорт про відставку. Я сподівався на розмови… але без жодної розмови був призначений на посаду полковника з посади генерала-полковника, і відбув у Швейцарію для продовження роботи за кордоном. Завжди є вихід у людини, яка не грається з розумінням честі. І це відрізняє позапартійних професіоналів від політиків. Якось на "Першому каналі" я запитав Анатолія Гриценка про воєнну контррозвідку. Я сказав: "Ну, ви ж виступали за європейську орієнтацію нашої країни, у вас все було в руках, чому ви воєнну контррозвідку не забрали, не посилили міністерство оборони цим і зруйнувавши повний анахронізм часів Радянського Союзу?". Анатолій Гриценко відповів: "Ну, це питання до президента, не до мене". Ну як це? А де твоє бачення розвідки? Завжди можна було сказати: честь маю. І подати у відставку.

- Як ви вважаєте, що зараз робить Росія в Україні? Наскільки потужний російський вплив на засоби масової інформації, на політичну систему?

- Та він зараз настільки сильний і агресивний, яким ніколи не був з 91-го року. До 2005 року нічого подібного також не було. І основне, що я не бачу сьогодні прямої вказівки для Служби безпеки, щоб вона ефективно і професійно реагувала на цьому напрямі.

- А чи потрібно забороняти канали, які служать російським інтересам?

- Не канали, не канали.

- Президент Порошенко підготував засідання Ради нацбезпеки і оборони, Рада нацбезпеки підготувала проект із вказівками голови, президента – заборонити канали "112" і Newsone. Ваше ставлення до цього… Ну, Порошенко не ввів в дію, це рішення. Але ваша позиція до таких жорстких заходів під час війни.

- За час президентства Порошенка було лукавство у всьому. Там, де були прямі повноваження президента, яких було досить для того, щоб він взяв на себе відповідальність і провів рішучі дії з дотримання Конституції і законів, він це перекладав на дорадчі органи. Рада національної безпеки – це дорадчий орган при президентові. Президент без неї може робити ці речі. У нього Служба безпеки є. Є питання державної важливості, як захист державності, територіальної цілісності і недоторканості. При цьому не з каналами треба боротись, а з власниками каналів, які підтримують агресора.

- Тобто заборонити фінансову діяльність власників каналу

- За умови професійної роботи Служби безпеки цього достатньо. Розвідувальні органи плюс Служба безпеки відразу можуть весь ланцюжок прокласти щодо фінансування, щодо купівлі, це їхнє завдання.

- Ігорю Петровичу, останнє запитання. Те, що відбувається зараз у країні: невизначеність військової стратегії, зовнішньополітичної стратегії, парламентські вибори, посилення російської інформаційної окупації в українському суспільстві. На ваш погляд, це може призвести до великих потрясінь, наприклад, Росія все ж таки намагатимнться використати, дестабілізувати ситуацію й організувати широке вторгнення на територію України, де раніше війни не було?

- Я, на жаль, маю велику тривогу на серці і відверто вам говорю: ніколи ще загроза державності України з 91-го року не була такою високою, як зараз. Ніколи ще спроможність органів державної влади України не була такою низькою, як зараз. Ніколи ще не було розбалансоване управління державою, всіх її інституцій таке, як зараз. Ніколи зневіра народу України в чинній владі не була такою високою, як зараз. 73% на минулих виборах винесли вердикт не новій владі. Але зараз вони не бачать реальних покращень. Є сподівання. Я щиро бажаю президенту Володимиру Зеленському стати державником і бути на рівні сподівань народу. Але ці вибори в парламент матимуть ключове значення. Якщо в цей парламент не пройдуть фахові, професійні, моральні і патріотичні сили, якщо рівень популізму зашкалить, і люди з вулиці тільки на підставі того, що це молоде фізично обличчя опиняться в парламенті, то у нашого головного опонента державності України величезні важелі, яких раніше не було, для внутрішньої дестабілізації.

І політична партія "Сила і честь" робить все, що може. За нами немає олігархів, немає фінансування, у нас немає каналів відкритих, але все, що можемо, робимо. Для нас зараз, наш маленький майданчик боротьби – це стати парламентською партією. Далі будемо іти далі.

- Бажаю удачі, Ігорю Петровичу. Дуже приємно, дякую вам!

- Дякую вам!

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику