Цензор.НЕТ

21.03.18 15:00

"Все, до чого долучаються державні органи, одразу перетворюється на фікцію". Як і коли перевіряється психологічний стан бійців АТО та де вони можуть пройти реабілітацію

Автор: Валерія Бурлакова

"Фактично у мене на очах загинула дівчинка. Санінструктор. Крихітна така. Її розірвало навпіл. Один маленький пакетик, а другий – великий, - майже дитячим голосом, запинаючись, промовляє майор Оксана Якубова. – Це… почуття провини. Чому вона загинула, а ти – ні?"

Якубова - колишній заступник командира 1 батальйону 54 ОМБр по роботі з особовим складом. За радянською термінологією – "замполіт". Вона входить до невеликого відсотка бійців, яким не просто пощастило пройти курс психологічної реабілітації після повернення з фронту - а й довелося побачити, як відбувається цей процес на державному рівні, а не під час участі в одній з волонтерських ініціатив. Питання про те, як військовослужбовець може "достукатися" до держави та отримати допомогу офіційно, її зовсім не дивує. "…Треба добитися…", - відповідає вона.

"АТОВЦІ ЇДЯТЬ ОКРЕМО, ЩОБ НЕ БІСИЛИСЯ ТА ЩОБ НЕ БІСИЛИ ЛЮДЕЙ"

Оксана Якубова розповідає історію свого лікування. "Військова частина направила мене у шпиталь з головними болями. У київському військовому шпиталі, коли приймають атовців, які довго були на війні, їм можуть призначити психолога чи психіатра. Але треба, щоб родичі цього добивалися. Інколи родичі просто ходять у психіатричне відділення. Просять, щоб допомогли, бо людині погано…"

Оксана Якубова у документальному фільмі "Невидимий батальйон"

 "У шпиталі мені просто капали заспокійливе. Психологи були погані. Психіатри – нормальні. Потім психіатричне відділення направило мене у військовий санаторій у Пущу-Водицю, - згадує Оксана Якубова. – У санаторії зі мною працював психолог, який був мобілізованим, але це був позаштатний працівник. Штатний лікар взагалі не знала, що робити… Ще був лікар-реабілітолог, який теж допомагав по своїй програмі, як міг. У принципі – все. У цьому санаторії повно ветеранів Міністерства оборони, яким по 60 та більше років. Атовці там, чесно кажучи, – білі ворони. І навіть їдять у іншому приміщенні, окремо від усіх, щоб не бісилися та не бісили людей… Але це нормально. Мені легше було говорити з нашими".

Все, до чого долучаються державні органи, одразу перетворюється на фікцію. Як і коли перевіряється психологічний стан бійців АТО та де вони можуть пройти реабілітацію 01

 Оксана Якубова на фронті

Зараз жінка ходить до психолога у центрі травматерапії "Повернення". Це недержавна інституція – центр, який надає допомогу військовим, членам їхніх родин та біженцям з Донбасу, існує завдяки підтримці протестантської церкви. "…Зриває, - пояснює свій стан колишня військова. - Дуже тягне назад. Є невдоволення собою, є думки про те, що ти нічого не вартий. А ще мені від усього страшно. Я боюся метро, боюся дотиків. Зриваюсь на крик, агресію. Агресивно ставлюся навіть до колег по роботі, до чоловіків, що не воювали… Я не знаю, що буде далі. Зараз мені допомагає тільки тренажерний зал. Добиваєш себе до жахливої втоми – і тоді можна заснути. Тоді не сниться війна".

Чи відчуває вона, що з такими проблемами стикаються багато бійців? "У кожного кришу рве. Когось треба з голки знімати, для когось "порятунком" стає алкоголь, хтось просто замикається. А часто зовні все добре - а фактично людина вже готова піти на той світ. І цього ніхто не побачить… Ніхто, крім нормальних лікарів, - впевнена екс-замполіт. – Проходити реабілітацію хлопці мають після кожного виходу з зони АТО. Потрібні центри з психологами, психіатрами, тренажерним залом, басейном, ваннами, ліками…"

З серйозними психічними проблемами, через які хлопця, імовірно, незабаром визнає інвалідом спеціальна лікарська комісія, звільнився з армії і солдат Ігор Слайко. Звільнили його саме за станом здоров’я – однак, за словами бійця, за майже три роки служби у найгарячіших точках (Піски, шахта "Бутівка", Світлодарська дуга) його психологічний стан ніхто насправді не перевіряв навіть під час ротацій у тил. Обстеження він домігся самотужки.

"До лікаря можна потрапити за власною ініціативою, але про це потрібно клянчити. Ти сам маєш бігати та просити – така система", - пояснює боєць.

Все, до чого долучаються державні органи, одразу перетворюється на фікцію. Як і коли перевіряється психологічний стан бійців АТО та де вони можуть пройти реабілітацію 02

 Ігор Слайко

"Теоретично всі ми маємо проходити медичний огляд раз на рік. Повний, з усіма лікарями. Але такого я насправді не бачив, - додає. - Лише коли один батальйон мав вирушити на навчання разом із американцями – хлопці з цього батальйону дійсно проходили медогляд, на відміну від бійців з інших підрозділів. Але це був єдиний випадок. Ну, щоб до американців на навчання калік не відправили випадково…"

"ВКАЗАВ, ЩО БАЖАЮ ПРОЙТИ КОМІСІЮ – АЛЕ МЕНЕ ПРОСТО ЗВІЛЬНИЛИ"

Не перевіряється психологічний стан бійців на державному рівні і після їхнього звільнення. Владислав Стафійчук, молодший сержант запасу, з самого початку війни був добровольцем-"нелегалом". Потім вирішив легалізуватися та два роки пробув на контракті у 93 ОМБр. "За час служби я стикався тільки з однією дівчиною-психологом. Вона була волонтером. Приїхала до нас на передову, поговорила вибірково з бійцями. Мене теж почала розпитувати – це були такі наївні спроби зазирнути у душу, чи що. Десь за півгодини розмови психолог зітхнула і сказала, що зі мною працювати важко, бо це я її вислуховую та аналізую, а не вона мене", - сміється Влад.

Все, до чого долучаються державні органи, одразу перетворюється на фікцію. Як і коли перевіряється психологічний стан бійців АТО та де вони можуть пройти реабілітацію 03

 Владислав Стафійчук

"На офіційному ж рівні я не проходив ніякої реабілітації і не отримував пропозицій хоча б просто перевірити мій психологічний стан. Навіть коли я лежав неходячий після Іловайська, - згадує. – Більше того, коли я вже звільнявся з армії, у своєму рапорті на звільнення я сам вказав, що бажаю пройти військово-лікарську комісію – на це кожен військовий має повне право – але так і не отримав жодного направлення на такий огляд. Мене просто звільнили. У військкоматі, до якого я приписаний вдома, знали зокрема і про мій напад агресії (бійку з іншим військовослужбовцем, що потрапила до особової справи), але все одно зробили мені лише одну пропозицію – якнайшвидше знову підписати контракт".

… Набагато краще все часто має вигляд на рівні заяв представників держави. Так, 2 березня на круглому столі на тему "Актуальні проблеми забезпечення учасників АТО медичною, фізичною та психологічною реабілітацією", що проходив у Верховній Раді, про "декомпресію" та психологічну реабілітацію, яку бійці проходять після кожного повернення свого підрозділу у тил з передової, вирішив розповісти полковник Юрій Спицький – т.в.о. начальника управління психологічного забезпечення Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.

На жаль, швидко з’ясувалося, що йдеться фактично про один-єдиний подібний випадок – одноразовий заїзд 57 військовослужбовців з 72 ОМБр у санаторій "Тисовець". Поїхали бійці разом зі своїми родинами туди за два місяці після свого повернення з передової.

"…Мають бути такі реабілітаційні центри як "Тисовець", де хлопці протягом 3-5 тижнів мають проходити адаптацію разом із родинами. Їх має туди відправляти Міністерство оборони. Насправді це ще не працює…" - на тому ж круглому столі розповів "Цензору" уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників АТО Вадим Свириденко.

"У НАС НЕМАЄ НАВІТЬ ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ"

"Це показали по телебаченню, це похвалили інтернет-волонтери та інтернет-депутати, - згадує заїзд бійців у "Тисовець" нардеп Оксана Корчинська, перший заступник голови Комітету ВР з питань охорони здоров’я. – Звісно, добре, що 57 чоловік відпочили". Однак вона переконана: на п’ятий рік війни до реабілітації та адаптації військових давно має бути системний та глобальний підхід.

"В Україні, як, на жаль, і у всіх пострадянських країнах все, до чого долучаються державні органи, одразу перетворюється на якусь фікцію, - зауважує Корчинська. – Коли генерали кажуть, що у нашій армії вже створена система психологічної реабілітації – ну… за таке треба звільняти, насправді. Адже за свої слова потрібно відповідати. Наразі в нас немає навіть гарячої лінії допомоги, до якої військовослужбовець міг би цілодобово звернутися, якщо йому погано, якщо в нього біда. Ми повинні організувати її, чого б це нам не коштувало".

Все, до чого долучаються державні органи, одразу перетворюється на фікцію. Як і коли перевіряється психологічний стан бійців АТО та де вони можуть пройти реабілітацію 04

Фото: Віка Ясинська

Не менш важливою, на думку Корчинської, є і можливість допомогти адаптуватися до мирного життя після кожної ротації тим бійцям, які цього потребують. "Якщо військовий підрозділ перебуває на лінії зіткнення понад три місяці – у психіці людини відбуваються зміни. Наші підрозділи перебувають на передовій по півроку, по року, і при виводі на полігон бійцям необхідно проходити лікарські комісії та психологічні тести. Не всім буде потрібна адаптація! У моїй власній родині четверо чоловіків-бійців – і двом адаптація ніколи не була необхідна. А двоє потребували її, і я також. Коли я повертаюся з фронту – для мене навіть у кафе зайти проблема, - зауважує Корчинська. -Якщо у нас з вами на ротацію виходить бригада, 2000 бійців – ми вже розуміємо, що 10% стовідсотково потребуватимуть адаптації, це просто світова статистика. У бригаду мають заїхати психологи, протестувати кожного, і сказати: "Ці 200 – наші". І так має бути під час кожного виходу кожного підрозділу з зони АТО. Якщо ці 10% не отримають ніякої допомоги – це призведе до розриву у родинах, до пияцтва, до самогубств".

На думку Корчинської, є також і потреба стовідсотково перевіряти людей після звільнення з лав армії – що було важко під час хвиль мобілізації, але цілком реально за часів контрактної армії. "Коли в тебе закінчився контракт – ти повинен тиждень провести у шпиталі, зробити всі аналізи, виявити всі проблеми, в тому числі і психічні або психологічні", - підкреслює депутат. – А у нас з вами на всю країну говорять про якусь психологічну реабілітацію, якої не існує. Про крадіжку грошей, які розікрали, коли мільйони вигравали якісь санаторії…"

Так, у 2017 році в державному бюджеті для психологічної реабілітації бійців було передбачено близько 50 млн гривень. Того ж року було порушено кримінальне провадження щодо розкрадання практично половини цієї суми – 22,7 млн гривень. Як повідомила СБУ, керівники ряду реабілітаційних закладів змовилися з чиновниками та надали звіти щодо виконаних робіт із недостовірними даними щодо обсягу наданих послуг з психологічної реабілітації учасників АТО.

"Хтось зміг прийти до тями у родині. У моїй родині всі були на війні – і то це дуже важко далося… - резюмує Оксана Корчинська. - Хтось зміг скористатися волонтерськими програмами".

"БІЛЯ БАГАТТЯ "ДОНБАСІВЕЦЬ" ГОВОРИТЬ ПРО КОТЕЛ, А ТАНКІСТ ЗГАДУЄ, ЯК ВОНИ НАМАГАЛИСЯ ПРОРВАТИСЯ ДО НИХ"

Останні дійсно працюють – певна річ, за рахунок небайдужих громадян. Координатори недержавних ініціатив, водночас, самі визнають, що кожна така програма – лише крихта, з огляду на обсяг бійців, які потребують допомоги.

Зате подібних програм – десятки, і, на відміну від державного санаторного відпочинку та спілкування з психологами у кабінетах, бувають вони дуже різноманітними. А ще завжди передбачають приємне ветерану АТО оточення – компанію інших ветеранів.

Так, наприклад, "Спілка ветеранів війни з Росією", проводить у Києві курси, які бійці можуть відвідувати протягом 2-3 місяців. "Раніше бійці збиралися по суботах у офісі "Освітньої асамблеї". Кожен захід відвідувало близько 10 бійців, які вже звільнилися й мали психологічні проблеми. З ними працював військовий психолог, - розповідає Олександр Войтко, один з координаторів проведення психологічної адаптації. Сам він також пройшов війну. До мобілізації працював журналістом на 5 каналі.

Екс-журналіст наполягає на тому, що проводять ветерани для ветеранів курси саме адаптації, а не реабілітації. "Бо реабілітація потрібна, коли з людиною сталося щось погане. А у нашому випадку людина в першу чергу просто змінилася, і тепер їй потрібно адаптуватися до нового життя", - пояснює.

Все, до чого долучаються державні органи, одразу перетворюється на фікцію. Як і коли перевіряється психологічний стан бійців АТО та де вони можуть пройти реабілітацію 05

Ветеран АТО Олександр Войтко

Зараз у хлопців є можливість проводити курси у новому приміщенні, і набирати у кожну групу вони планують близько 30 осіб. Також заняття тепер планується проводити не лише по суботах, а декілька разів на тиждень, ввечері. "Але це все одно крапля у морі…" - зізнається Войтко.

Волонтер Ольга Олександрівська, у свою чергу, проводить для учасників бойових дій походи в Карпати. Називає цю справу "горотерапією".

"Перший похід ми влаштували у вересні 2016 року. Почалось усе з ідеї Віталіка Дячука, з яким ми з початку війни активно займалися допомогою бійцям на фронті, а потім він і сам поїхав воювати. Він турист і гід з великим досвідом, і гори йому дуже допомогли після повернення із зони бойових дій. Тож, з'явилась ідея організувати похід для невеликої групи бійців, потім ще один, і ще... Наразі проведено 7 походів, по кілька днів кожен, участь взяло загалом до 60 чоловік, з них кілька дівчат. Поки небагато, але ми працюємо над розширенням - наразі вдалося знайти ресурс і походи до вересня відбуватимуться щомісяця. Походи в гори та пов'язане з ними фізичне навантаження - це можливість реального "перезавантаження", прожиття кількох днів у зовсім іншому середовищі та ритмі, отримання потужних позитивних емоцій від підкорення вершин та конструктивного прожиття негативних через подолання складнощів. А для бійців це, до того ж, спілкування з тими, хто пережив схожі події, без тиску з боку родичів, оточення, лікарів, не соромлячись бути грубим і без остраху не знайти розуміння. Це знайомство між собою класних людей з різних міст та підрозділів - східняків, західняків, добробатівців, мобілізованих, кадровиків, спецназу, піхоти, інженерів, прикордонників та багатьох інших. Це розмови біля багаття, коли "донбасівець" говорить про котел, а танкіст згадує, як вони тоді намагались прорватися до них на допомогу… Це взаємопідтримка, коли хлопчина біжить нагору, кидає там свій рюкзак і спускається, щоб забрати рюкзак у бійця в літах, якому стало важкувато йти, заносить його нагору, і знову біжить вперед, і так кілометр за кілометром", - розповідає дівчина.

Все, до чого долучаються державні органи, одразу перетворюється на фікцію. Як і коли перевіряється психологічний стан бійців АТО та де вони можуть пройти реабілітацію 06

"Горотерапія" у Карпатах

Тримається ініціатива, каже вона, на парі бізнесменів, які допомагають з коштами на транспорт і харчування – адже для бійців походи безкоштовні. А також на вільному часі та ініціативі організаторів, які мають як бажання водити в гори більше людей, так і плани проводити походи для бійців з ампутаціями.

"Гроші ми шукаємо постійно, і останнім часом з’являються думки про "Спільнокошт", про збір на картку і так далі… Але цього дуже не хотілося б. Є багато важливих речей, на які в інтернеті збирають таким чином, тож ми поки намагаємось уникнути вклинення в цей потік. І в такому ж становищі перебувають усі інші ініціативні групи, що займаються цими питаннями…", - каже Ольга.

Зізнається: чула чимало про інші цікаві програми, організовані волонтерами або самими ветеранами. Але не про державні. "Загалом, якщо вже є обкатані волонтерські ініціативи, можна було б з боку держави спрощену систему грантів запровадити, наприклад, - знизує плечима дівчина. - Якщо ті, хто мав би за це відповідати, самі не тягнуть і позитивних тенденцій не вбачається - хай хоч допоможуть тим, хто це і так робить, збільшити свої обсяги та можливості…"

P.S. 25 березня та 28 жовтня у рамках міжнародного фестивалю документального кіно DocuDays 2018 у київському кінотеатрі "Жовтень" відбудуться перші покази повнометражної документальної стрічки режисера Аліни Горлової "Явних проявів немає" про героїню нашого матеріалу Оксану Якубову. Фільм розповідає про шлях жінки-військовослужбовця, екс-заступника командира батальйону від самого початку її реабілітації після звільнення з лав ЗСУ і до повернення на цивільну роботу.

 Валерія Бурлакова, "Цензор.НЕТ"

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику