Цензор.НЕТ

31.03.18 11:30

"Нам усього вистачає… крім людей". Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці

Автор: Валерія Бурлакова

Знайоме багатьом місце на київському вокзалі, де військові можуть спокійно відпочити під час пересадки у Києві, днями вперше зачинило свої двері на ніч. Сталося це не тому, що такий куточок більше не потрібен українським воїнам.

І не тому, що жоден з них тієї ночі не очікував на свій поїзд додому або на Схід. А лише з однієї причини: у пункті, що працює вже майже три роки, зараз уперше бракує бажаючих допомогти та подарувати бійцям насамперед свій час та увагу.

"БУВАЛО, ЩО Й ПО ТРИ ДОБИ У НАС "МЕШКАЛИ" ХЛОПЦІ"

У гаморі та метушні центрального вокзалу вона – просто ще одна худенька жінка із двома важкими сумками у руках. І тільки якщо пригледітися до її клунків, можна помітити: тягне вона на собі не особисті речі, а безліч пакетиків та "судочків" із домашньою їжею. З веселою усмішкою відмовляється від допомоги та вибачається за запізнення: з таким вантажем, каже, важко швидко пересуватися містом.

Її ім’я - Дана Кузмяк. Вона – координатор волонтерського пункту "Чисте небо", розташованого на другому поверсі південної частини будівлі вокзалу. Щоб потрапити "на небо", потрібно піднятися на другий поверх сходами, що біля фонтану, нагорі - звернути праворуч. А вже там неможливо буде не помітити доволі неочікувану серед скла, граніту та металу камуфляжну маскувальну сітку…

Нам усього вистачає… крім людей. Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці 01

"Фасад" місця відпочинку бійців АТО на київському вокзалі

Втім, сьогодні майже нікому із військових, напевно, і не потрібно пояснювати цей шлях. Адже працює пункт вже понад два з половиною роки.

"Ми відкрилися 12 жовтня 2015-го, - згадує Дана. – Спочатку бійцям, звісно, потрібно було розповідати про те, що ми є. І відбувалося це дуже кумедно. Перші півроку тричі на день наші чергові дівчата-волонтери брали тазики із цукерками та обходили з ними весь вокзал. Коли бачили хлопців у формі – підходили, пригощали та запрошували їх у пункт. Чесно кажучи, бійці не завжди йшли на контакт, інколи ставилися до нас з недовірою, лякалися… Але потім, по-перше, серед вояків почало працювати "сарафанне радіо". По -, ми, звісно ж, запрошували хлопців до себе і через Facebook, де маємо власну сторінку.  А по-третє - нам завжди допомагали журналісти. Щоразу, як про нас згадували у ЗМІ, – про нас дізнавалися нові люди".

Перепочити у пункті, звісно ж, може не кожен бажаючий. На слово тут не повірять. Але ж подорожують люди зазвичай з документами. Саме їх вже на вході до куточка необхідно показати волонтерам. Для бійців ЗСУ це може бути військовий квиток, посвідчення офіцера або посвідчення прапорщика чи мічмана, у якому зафіксований поточний статус військовослужбовця. Хоча приймають тут також і демобілізованих бійців (до чотирьох місяців після демобілізації), і інвалідів війни, за наявності відповідного документу, виданого після 2014 року. Працівники МВС та Нацгвардії можуть продемонструвати свої посвідчення у комплекті з УБД. Бійцям, що їдуть на лікування або повертаються зі шпиталю чи санаторію, достатньо показати направлення до лікувальних закладів, виписки з них. Також, за наявності документів та місць, почекати свого транспорту тут зазвичай можуть волонтери, капелани, парамедики, військові кореспонденти тощо.

Нам усього вистачає… крім людей. Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці 02

А для неоформлених до лав силових структур воїнів-добровольців достатньо довідки. "Простої довідки від командира про те, що ця людина дійсно є бійцем підрозділу. Зазвичай добробатівці мають такі папери", - пояснює координатор пункту.

Строковиків та резервістів тут не приймають. Такі обмеження необхідні як для того, щоб допомога волонтерів надавалася у першу чергу тим, для кого вона призначена, а також, щоб у пункті панувала хороша атмосфера, щоб умови були безпечними та максимально комфортними для атовців. Адже інколи проводять вони тут доволі багато часу, встигають не тільки попити кави та з’їсти бутерброд, але й поспати. "Бувало, що й по три доби у нас "мешкали" хлопці… Їм дійсно не було чим поїхати з Києва, - зізнається Дана. - Бувають величезні проблеми із квитками у гарячий сезон".

"ЦЕ БІЛЬШ ЖІНОЧА СПРАВА. НАША МЕТА – ДАТИ БІЙЦЯМ ХОЧ ХВИЛИНУ ДОМАШНЬОГО ЗАТИШКУ"

Підтримують центр не тільки небайдужі, але значною мірою і самі військові. "Часто буває, що посидів у нас хлопець, вже ніби пішов – але незабаром знову повертається. Біжить, купує для інших чай, каву, печиво, приносить та віддає нам пакунок", - кажуть волонтери.

Нам усього вистачає… крім людей. Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці 03

Координатор центру Дана

Багато смаколиків, приготованих власноруч, приносять сюди з дому ті самі жінки, які у пункті чергують, додає Дана. Почувши це, миттю долучається до розмови жінка у камуфляжному фартусі, волонтер Леся: "А хочете грибної юшки?!" - запитує. Щоб встигнути приготувати її та принести якомога раніше сьогодні вона прокинулася о четвертій ранку.

Нам усього вистачає… крім людей. Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці 04

Волонтер Леся

Готувала насамперед для того, щоб порадувати вояків смачною домашньою їжею. Адже на дворі вже не 2014-2015 роки, і бійці давно отримують непогану зарплатню. Тому основна проблема для них у дорозі – звісно ж, не просто поїсти чи безкоштовно попити кави. Головна перевага пункту - в тому, що тут можна спокійно відпочити, побути у звичному колі своїх і, що важливо, відкрито поспілкуватися з іншими військовими або волонтерами. "Інколи людина саме тут наважується виговоритися, і після 10-15 хвилин розмови у бійця вже навіть погляд інший. М’якший, - каже Дана. – Свого часу саме потреба бійців у спілкуванні стала основним стимулом для створення такого місця…"

 "Так що якихось шалених потреб у нас немає,- продовжує вона. – Нам усього вистачає. Крім людей…"

Майже одразу після відкриття, у грудні 2015, волонтери почали працювати на вокзалі 24 години на добу. І лише днями, у березні 2018-го, вперше за весь час свого існування змушені були зачинитися вночі: бо банально не було кого залишити на зміні. Хоча вимог до людей, які бажають приділити допомозі військовим хоча б декілька годин свого часу на тиждень, насправді, не так вже й багато. Помітно, правда, що працюють тут здебільшого жінки. Але обов’язковою умовою це не є. "Чергували у нас тут і демобілізовані хлопці", - кажуть. Тому раді у волонтерському пункті будуть кожному бажаючому долучитися. Хоча і зізнаються: виходячи з досвіду, все ж таки вважають, що за характером для такої роботи більше підходять представниці "слабкої" статі.

"Я не знаю, чому наші волонтери в основному жінки. Але якось так складається, що це більш жіноча справа.. Чоловіки дивляться на хлопців більш суворо. А наша мета – дати бійцям, які зараз у дорозі, хоча б хвилину домашнього затишку. Хоча б просто пригостити кавою – але з материнською посмішкою. Крім того, жінки спокійніші та витриваліші, - переконана Дана. - Чоловіки ж, якщо виникають якісь проблеми або непорозуміння, часто одразу вибухають. А ситуації ж різні бувають – зокрема, коли приходять до пункту не військові, а якісь мутні люди…"

Нам усього вистачає… крім людей. Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці 05

Місце для заряджання телефонів та планшетів бійців

У тому числі й через це на зміні, особливо вночі, не може перебувати лише один волонтер або волонтерка. Адже охорони вокзалу тут немає – залізничники надають лише приміщення. А хлопців, що прийшли відпочити, турбувати через будь-яку дрібницю волонтерам зовсім не хочеться. "Не будеш же ж втомлених бійців будити серед ночі та кричати "Караул!" - знизує плечима координатор.

"БОЄЦЬ ХОВАВ ВІД НАС СВОГО ДРУГА, ЩОБ МИ ЙОГО НЕ ПОБАЧИЛИ"

Приємних історій, пов’язаних з діяльністю, у тутешніх волонтерів, звісно, більше, ніж згадок про конфлікти. Нерідко це історії про кохання. Декілька дівчат, що працювали у пункті, саме тут познайомилися зі своїми майбутніми чоловіками, розповідає Дана. "Чого в нас тільки не було: і смішного, і хорошого, – усміхається вона. – Один з хлопців їхав у відпустку додому через нас, розповідав, що мешкає біля моря. І пообіцяв, що на зворотному шляху привезе нам солоних бичків. І дійсно привіз! Купу!"

Нам усього вистачає… крім людей. Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці 06

Рано-вранці тих, хто чекає на свої поїзди, у залі не так вже й багато: близько десяти

Але улюблений її спогад – про собаку. "Якось нас попросили зустріти цуценя, яке боєць передав додому з провідником -  вирішив відправити улюбленця до своєї мами у Київ, щоб пес у теплі та безпеці чекав на свого господаря… Ми так переживали! – розповідає Дана. – Чекали, що приїде малесеньке створіння, думали, чи у переносці воно буде, купували молоко, щоб зранку нагодувати песика. І ось зустрічаю я поїзд… Запитую у провідника де наше цуценя. А з вагону вилітає величезний звір, лапи якого більші за мої руки! Ще й у власній тільняшці, спеціально для нього пошитій, мабуть. А мама бійця коли приїхала до нас забирати собаку – розплакалася. Я спитала чому вона плаче, а вона каже: "Ми ж тепер разом будемо на сина чекати".

А якось, згадує, до волонтерського пункту прийшов молодий хлопчина із великою сумкою. Сів у задній ряд і, що було дивно, зовсім не вставав. Не йшов навіть за кавою.  "Пробігаючи повз, я помітила, що сумка в нього трохи відкрита. У сумці – коробка. А у коробці – собака, - сміється Дана. – Я зраділа: Боже, песик! Одразу запропонувала хлопчині і консерви щоб нагодувати тварину, і килимок – у нас є килимки для собак бійців, щоб вони просто на підлозі не лежали… Навіщо ж тримати цуценя у коробці?! Виявилося, що хлопець боявся, що до нас не можна з тваринами. Боєць ховав від нас свого друга, щоб ми його не побачили… Маленький такий був цуцик. Такий хороший".

Звичні гості пункту – і службові собаки. А ще, звісно ж, підібрані на фронті коти та ще ціла купа більш неочікуваних тварин – від птахів до тхорів. Ніхто у пункті не проти їхньої присутності – навіть навпаки.

Нам усього вистачає… крім людей. Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці 07

У вдячність за все та на згадку хлопці часто залишають у пункті подарунки. Найчастіше це, звісно, шеврони, колекція яких тут вже величезна. Дівчата нашивають їх на мішковину та розвішують навколо – щоб кожен міг побачити. Часто, кажуть, бійці повертаються, починають шукати нашивки, які віддали волонтерам. Завжди знаходять та дуже радіють, що ті не загубилися.

Нам усього вистачає… крім людей. Чим живе волонтерський пункт для бійців АТО на залізничному вокзалі столиці 08

"ОБІЙМЕМО, ПРОВЕДЕМО НА ПОЇЗД"

Волонтерський пункт на київському вокзалі – звісно ж, не єдиний в Україні. Є схожі місця і в інших великих містах.

На вокзалі на Запоріжжі, наприклад, з осені 2015 року працює волонтерський центр "Солдатський привал". Це не просто зала очікування, а цілий хостел, у якому є туалет, душ та пральна машина, спальні місця для військових та навіть кімната для приготування їжі.

Трохи скромніше все у Одесі: на вокзалі міста є пункт "Одеса-Мама", де, за словами одеських волонтерів, захисники завжди можуть "перекусити, випити смачнючу каву, зарядити телефони, отримати допомогу в придбанні білетів". Схожі волонтерські пости є і у сусідньому Миколаєві – не тільки на залізничному вокзалі, але і на автовокзалі міста.

Є місце для відпочинку бійців і на залізничному вокзалі Дніпра. Тамтешні дівчата-волонтери, як і киянки, вдягають на роботі камуфляжні фартухи.

А волонтерський пункт у Харкові носить назву "Південний пост". "Зарядимо телефон, підлікуємо, підтримаємо, поговоримо, за необхідності вирішимо будь-яке питання, обіймемо, проведемо на поїзд та будемо махати рукою вслід та знову чекати у гості, - обіцяють бійцям харків’яни. – Допоможемо відчути себе потрібним, важливим та зрозуміти, що ви вдома".

 

 Валерія Бурлакова, "Цензор.НЕТ"

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику