Цензор.НЕТ

01.02.19 08:00

Полеглі герої січня 2019 року

Автор: Ян Осока

У цій статті наведено дані про бойові втрати української армії на сході країни за січень 2019 року: імена та прізвища, а також детальніша інформація про кожного загиблого Героя. Перелік не є остаточним.

ВСТУП

Цієї ночі небо над опорником було чисте, і сильний мороз, який прийшов з півночі, перетворив блискучі зорі на яскраві та тендітні кристали, скуті крижаним холодом січня. Різкий і колючий вітер, що, розігнавши хмари миттєво знизив температуру на десяток градусів нижче нуля, нещадно бив по щоках завмерлого на бойовій позиції солдата, який мав чергувати у цій промерзлій темряві.

Солдату здавалося, що опорник існував вічно. Чергувалися пори року, приходили та йшли підрозділи, розкисала від дощів і покривалася інеєм земля, а вириті дуже-дуже давно окопи так само були тимчасовим будинком для людей у формі і з автоматами. Люди були різними: молодими й не дуже, веселими та серйозними, але, перебуваючи на бойовому чергуванні, всі вони напружено вдивлялися туди, де закінчувався контроль над територією, і де невидимою тінню ковзала над землею війна.

Війна була тривалою, війна була виснажливою, війна розмила контури та межі реальності, закривавленою долонею провівши по серцях і душах тих, хто брав у ній участь. Після перших двох років запеклого протистояння її вогонь злегка згас, сховавшись за товстим шаром попелу людських життів, що обірвалися на ній, сховавшись і зачаївшись, але до кінця не згаснувши, війна тліла, тліла, тліла, подібно до вулкану, що неспокійно спить, час від часу вистрілюючи снопом іскор і розжареної лави, і коли іскри ці потрапляли на яку-небудь людину, то везли її потім або в госпіталь, або додому, а ті, хто залишався на тій ділянці, яку накривала лава війни, зазнавали нової подряпини на серці, і вона нила і горіла вогнем болю непоправної втрати.

Вже кілька місяців на опорнику було відносно тихо, тільки дуже великих незручностей завдавав ворожий снайпер, який працював саме на цій ділянці. Вирахувати його поки не вдавалося, навіть незважаючи на відчайдушне рішення командира, який після чергового пострілу снайпера наказав підключити мінометну батарею, котра накрила гіпотетичну позицію стрільця. Вогонь вівся хвилин двадцять, міномети насипали сповна, проте за пару днів снайпер знову почав полювання, і залишалося тільки чекати вдалого моменту, коли його буде ліквідовано.

Під ранок мороз ставав дедалі сильнішим, і він був союзником солдата, що стояв на бойовому чергуванні, оскільки не давав розслабитися, втратити зосередженість, і не підпускав близько сон, який м'якими щупальцями наполегливо постукував всередині голови. Солдат вдивлявся у чорну імлу, але імла спала, важкоїю тишею накривши обвуглену холодну плівку війни, під якою продовжувала яскраво тліти смерть.

Далеко-далеко на захід від війни чекала його вдома старенька мати, яка не особливо навчилася користуватися телефоном, і писала йому звичайні листи на папері. Кожен лист був пронизаний страхом і болем, відчаєм і боязкою надією. Мама писала про те, щоб він беріг себе, про те, щоб не ризикував, і про те, що дуже хоче побачити його до того, як. Солдат читав ці наповнені безмежною любов'ю рядки старої самотньої жінки, читав і перечитував знову і знову, ховаючи від друзів мокрі очі.

Як тільки видавалася вільна хвилинка і працювало покриття мобільної мережі, він негайно дзвонив їй, намагаючись хоч трохи заспокоїти і вселити впевненість. Він говорив, що на опорнику тихо і не стріляють, немає раптових ворожих атак і бойових тривог, ця ділянка стратегічно не має ніякого значення, говорив він, але для матері, син якої був на війні, слово "стратегія" не мало ніякого значення, вона знати не хотіла ні про які військові терміни та хитрощі, поки її дитина перебувала там, де вбивають і калічать людей.

Але якщо покриття не було, зате був час, солдат писав матері звичайні листи, він знав, як вони важливі для неї, та й сам він любив писати, розповідаючи і мріючи, виливаючи в рядки на папері тугу великої відстані, яка була між опорником і його будинком. І зараз у його кишені лежав списаний аркуш паперу, лист, який він збирався завершити у бліндажі, коли буде час відпочинку. І поки аркуш терпляче чекав свого часу у кишені, солдат, замерзлий в окопі серед вкритих темрявою полів, завершував листа у голові.

Коли холод повністю випалив чутливість у пальцях ніг, прийшла зміна. Морозна передранкова тиша нічим не порушувалася, але обидва чоловіки, і той, хто відстояв на посту, і той, якому тільки належало чергувати, знали, що тиша - геніальна шахрайка та брехуха, яка може підступно заспокоїти і приспати пильність, щоб потім однієї раптової миті розсипатися від звуків прильоту мін або кулеметних черг. Солдат поправив автомата, засунув руку в кишеню, стиснувши недописаний лист, і рушив до бліндажа. На одну лише мить він з’явився над поверхнею окопу, але й цього було досить.

Єдина іскра злетіла з-під сірої плівки війни, і під байдужими поглядами холодних зірок назустріч солдату рвонула земля.

Полеглі герої січня 2019 року 01

  1. Микола Олегович Голубєв народився 17.12.1998 року у селі Вочківці Волочиського району Хмельницької області.

Закінчивши 9 класів Волочиської школи №5, хлопець вступив до Волочиського промислово-аграрного ліцею, який закінчив 2017 року, здобувши фах зварювальник і муляра.

21.06.2017 року у Миколи був останній екзамен, а вже 26.06 він підписав контракт із ЗСУ, не з’явившись навіть на вручення диплома, адже був доправлений до навчального полігону у Старичах. Після бойової підготовки, 07.09 він був відряджений до зони АТО, до міста Попасна Луганської області.

Старший солдат, навідник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1-ї роти 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

Загинув 1 січня о 13.15 в районі селища Новотошківське Попаснянського району Луганської області від смертельних поранень, які дістав внаслідок обстрілу наших позицій з озброєння БМП-1.

Похований 4 січня на центральному кладовищі Волочиська. У нього залишилися батьки та брат.

Полеглі герої січня 2019 року 02

  1. Микола Іванович Семенюк (позивний Саїд) народився 28.11.1973 року у селі Леляки Жмеринського району Вінницької області. З 2005 року мешкав у селищі міського типу Браїлів.

Закінчивши 9 класів сільської школи, хлопець вступив до Жмеринського вищого професійно-технічного училища, у якому здобув фах столяра. Працював на різних роботах, останнім часом – на Браїлівському цегельному заводі.

На першому місці для Саїда завжди були його діти, яких він шалено любив та намагався надати їм правильне виховання. Захоплювався риболовлею, дбайливо ставився до тварин, дуже багато з яких зносив додому.

У кінці березня 2016 року підписав із ЗСУ контракт.

Безвідмовний добряк, імпульсивний, з шаленою енергією, Микола Іванович не боявся ризикувати та дивитись небезпеці в очі. У березні 2017-го в районі Авдіївки він врятував життя двом побратимам, коли витяг їх з палаючої БМП. Пройшов бої під Волновахою, на Світлодарці, в районі Старогнатівки та Авдіївки, брав безпосередню участь у встановленні контролю над позицією "Орел".

Молодший сержант, заступник командира бойової машини - навідник-оператор 7-ї роти 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 14 січня о 15.50 в районі селища Гладосове Донецької області від смертельних поранень, що їх дістав під час обстрілу наших позицій з великокаліберних кулеметів.

Похований 18 січня на Леляцькому кладовищі. У нього залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей.

Полеглі герої січня 2019 року 03

  1. Віталій Анатолійович Губенко (позивний Батюшка) народився 16.02.1965 року у селі Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Закінчив духовну семінарію, богословські курси у Києві. Вступив на військову службу за контрактом. Тривалий час у підрозділі виконував обов'язки капелана.

Прапорщик, стрілець, помічник гранатометника роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь" 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 25 січня вранці в районі села Катеринівка Попаснянського району Луганської області від смертельних поранень, яких зазнав під час обстрілу військової вантажівки з протитанкового ракетного комплексу.

Похований 28 січня у рідному селі.

ПІСЛЯМОВА

Привіт, мамо, привіт, дорогенька моя.

Не знаю навіть, з чого почати, новин начебто і немає, але новин багато. Стоїмо, окопавшись, серед полів, довго вже стоїмо, від монотонної рутини починає притуплятися зосередженість, тому всі знаходять собі якусь роботу: хто пиляє дрова, хто зміцнює стіни, хто вигадує різні страви з того набору продуктів, що у нас є. Один хлопець пише вірші, так-так, уяви, прийшов з бойових і починає творити. Потім нам читає, соромиться, червоніє, але читає. Не всі його вірші гарні і бездоганні, але ми нічим цього не виказуємо, він пару місяців тому побратима втратив, і видно, що болить у нього, сильно болить.

У нас у всіх болить, мамо. Ми втрачаємо друзів, і з кожною втратою щось вмирає у нашій душі. Різні тут хлопці зі мною, є далекобійник з Тернополя, є пенсіонер з Дніпра, є навіть студент звідкись з-під Миколаєва, у нього вбили брата під Луганськом, і цей молодий зовсім хлопчик залишив навчання та прийшов до нас. Відчайдушний такий, знаєш, не боїться нічого, воює краще від багатьох дорослих дядьків, а сам голиться лише раз на тиждень. Різні тут люди, але наскільки ж вони кращі за тих, хто перебуває на мирній території.

Тут дуже швидко з'ясовується, хто є хто, тут оголюється кістяк людської душі, її структура та складові, тут за короткий період часу з людини, як скальпелем, зрізаються всі шари фальші та штучних обгорток оманливих ілюзій, всередині яких існує інший світ. Я і сам був таким, не буду приховувати, та й ти сама все прекрасно знаєш, проте в цих холодних окопах щось в мені змінилося, я став відчувати себе щасливішим. Так, мамо, ось такий нонсенс. Люди у переважній кількості своїй нещасливі, навіть якщо думають навпаки, але це самообман, по-справжньому щасливою людина робиться серед тих, хто без найменших роздумів готовий за тебе померти.

Я знайшов на цій війні своїх братів, мамо. Їх багато, і нехай у кожного з них своя мати, кров у нас одна на всіх. У нашій крові сплелися в тугий вузол єднання та витримка, взаємодопомога і розуміння, слова, які у цивільному житті часто є порожнім звуком, тут набувають свого справжнього сенсу. Ми різні, але, у той самий час, ми схожі один на одного, як дві краплі води, тому що у нас одна мета та мотивація, одна справа та загальна воля. Нікому не даємо впасти у відчай і засмутитися, за перших ознак депресії всі спільно піднімаємо тій людині настрій.

Іноді буває лячно. Іноді - дуже. Ми всі хочемо жити, і це - природний стан, коли по нас працюють з того боку. Але якщо забитися в кут і закрити очі, міни падати не припинять, правда ж, мамо? І ми знаходимо сили подолати наш страх, загнати його глибше і не звертати на нього уваги. Ми зобов'язані вижити, хоч і не всім це вдається, але за тих, хто не доживає, ми відповідаємо сповна, повір. У нас не працюють принципи жалості та прагнення до миру. Там нема з ким миритися та з ким домовлятися. У нас один спосіб переговорів, який має приціл і запасний магазин.

Час мені йти на чергування, мамо. Так, щоб не хвилювалася, доповідаю: поїв, одягнений тепло. Хоча останніми днями холоднішає, а сьогодні взагалі щось сильно впала температура, небо прояснилося, напевно вночі буде неабиякий мороз, але ти не хвилюйся, мені не вперше, переживемо, прорвемося, і скоро я приїду, мамо. Незабаром я приїду, обіймемося міцно і надовго, я дуже за тобою сумую. А повернуся з чергування - продовжу, багато ще хочу тобі розповісти. Матусенько моя, ще одне. Тут я зрозумів, наскільки сильно я те…

Написані далі слова неможливо розібрати через кров, що залила листа.

Ян Осока, "Цензор.НЕТ"

Про загиблих Героїв серпня 2016 читайте тут.
Про полеглих Героїв вересня 2016 читайтетут.
Про Героїв, загиблих у жовтні 2016, читайтетут.
Стаття про загиблих Героїв листопада 2016тут.
Про загиблих Героїв грудня 2016 - стаття тут.
Про загиблих Героїв січня 2017 читайте тут.
Про загиблих Героїв лютого 2017 читайте тут.
Про Героїв, загиблих у березні 2017, читайте тут.
Про загиблих Героїв квітня 2017 читайте тут.
Про Героїв, полеглих у травні 2017, читайте тут.
Про полеглих у червні 2017 - матеріал тут
Стаття про загиблих у липні 2017- тут.
Про загиблих Героїв серпня 2017 читайте тут.
Про загиблих у вересні 2017 матеріал тут.
Матеріал про загиблих Героїв жовтня 2017- тут
Про полеглих у листопаді 2017 читайте тут.
Про загиблих у грудні 2017-го - стаття
тут.
Про полеглих у січні 2018 року читайте статтю.
Про загиблих у лютому - стаття тут.
Про полеглих у березні 2018-го читайте тут
Про загиблих Героїв квітня 2018 матеріал тут.
Про загиблих Героїв травня 2018 матеріал тут.

Про полеглих у червні 2018 читайте тут

Стаття "Загиблі Герої липня-2018" тут

Про полеглих у серпні 2018 року читайте тут

"Полеглі Герої вересня" читайте тут.

"Загиблі Герої жовтня-2018" читайте тут.

Полеглі Герої листопада 2018 читайте тут

Про загиблих у грудні 2018 читайте тут

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику