Цензор.НЕТ

20.05.19 11:20

Чому Україна терміново потребує реформи виборчої системи

Автор: Редколегія VoxUkraine

Пропорційна система з відкритими партійними списками стимулюватиме створення партій, заснованих на ідеях, а не на особистостях. Як вона працюватиме?

Чому Україна терміново потребує реформи виборчої системи 01

Виборча система має бути репрезентативною, підзвітною та надавати можливість створити ефективний уряд. Також що простіша система, то більш зрозумілою вона буде для виборців. Однак сучасній Україні найважливішим є створення стимулів для формування партій, заснованих на ідеях, а не на особистостях. Адже саме таких партій найбільше бракує нашій політичній системі.

Для досягнення всіх цих цілей найкраще підходить повністю пропорційна система з відкритими партійними списками. По-перше, вона підвищує репрезентативність. Аналіз даних виборів 2014 року свідчить, що за повністю пропорційної системи кількість "втрачених" голосів знизилася б з фактичних 43% до 27% (детальніше див. нижче). Водночас, коли виборець може обрати не лише партію, але і її конкретного представника, у партій з’являється стимул просувати популярних кандидатів - тобто тих, хто добре працював для своїх громад на посаді у місцевих органах влади чи в неурядовому секторі. А не тих, хто заплатив лідерові партії своєю лояльністю чи грошима.

По-друге, така система зберігає підзвітність депутатів (ця характеристика притаманна мажоритарці). Виборці так само матимуть можливість слідкувати за законодавчою та іншою діяльністю парламентаря, обраного від їхнього регіону. Однак, знаючи заздалегідь партію, до якої належить цей кандидат, виборці зможуть сформувати очікування щодо порядку денного, який ця особа буде підтримувати в разі обрання. Це знизить стимули для парламентаря голосувати за популістичні закони, щоб переобратися.

Нарешті, система з відкритими списками створить стимули для партій залучати місцевих політиків чи громадських активістів, популярних у даному регіоні. У свою чергу ці люди будуть зацікавлені в тому, щоб просувати не лише самих себе, але й свої партії. Така синергія знизить "плату за вхід" з місцевої до національної політики та створить конкуренцію всередині партій. Внутрішньопартійна конкуренція вимагає сильнішої основи для партії - ідейної, а не особистісної, оскільки за наявності внутрішньопартійної конкуренції лідер партії може бути змінений. Вона також підвищить інституційну якість та стійкість партій.

Якщо людина асоціюється з певною партією та публічно підтримує її ідеї, перебігання до іншої партії зашкодить репутації цієї людини та знизить імовірність, що її залучить до себе якась інша партія. Тому ми очікуємо зниження переходів між партіями після запровадження такої виборчої системи.

Насправді Україна вже експериментує з модифікацією системи з відкритими списками. Під час виборів до місцевих (міських, районних, обласних) рад політичні партії повинні висувати не більше одного кандидата на кожен виборчий округ. Це нагадує британську систему (лише без самовисування), яку можна вважати граничним випадком пропорційної системи з відкритими списками - із лише одним кандидатом у партійному списку в кожному регіоні.

На останніх місцевих виборах були випадки успішної співпраці партій з локальними активістами для отримання представництва у місцевих радах. Наприклад, розглянемо вибори в Ірпіні Київської області. На виборах до міської ради в 2015 році партія "Свобода" залучила місцевих активістів, шанованих громадою, і спромоглася здобути 4 з 36 місць (11%) у міській раді, тоді як її основна виборча база знаходиться на заході України, і під час парламентських виборів 2014 року партія здобула 6,25% голосів у 95-му виборчому окрузі, до якого належить Ірпінь. Таким чином партія покращила свій імідж у регіоні, тоді як активісти отримали від партії організаційну підтримку своєї діяльності. Саме таку синергію ми очікуємо побачити після запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками.

АНАЛІЗ "ВТРАЧЕНИХ" ГОЛОСІВ ПІД ЧАС ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2014 РОКУ

Аналіз даних виборів 2014 року показує, що частка втрачених голосів у пропорційній частині системи значно менша, ніж у мажоритарній. "Втрачені" голоси - це ті, що були віддані на підтримку партії чи кандидата, які не перемогли.

У той рік проголосувало 15.8 мільйонів людей. У 198[1] виборчих округах близько 5.5 млн голосів було віддано на підтримку кандидатів, які перемогли, та 9.7 млн голосів (61% тих, хто проголосував) отримали ті, хто програв. У пропорційній частині системи лише 3.5 млн голосів (22%) були втрачені. Однією з причин цього є принцип "переможець отримує все", який діє в мажоритарці, тоді як у пропорційній системі всі виборці, чиї партії подолали прохідний бар'єр, отримують представництво в парламенті.

До того ж, 84% (166 зі 198) депутатів-мажоритарників потрапили до парламенту отримавши менш ніж 50% голосів у своїх округах. У 37 округах переможці отримали менше 25% голосів, тому їх можна сміливо назвати кандидатами меншості.

Для полегшення сприйняття представляємо наші міркування у таблиці 1. Зверніть увагу, що чинна виборча система неявно припускає, що кожен виборець віддає ½ свого голосу партії, а іншу половину - кандидату від одномандатного округу. При чинній системі втрачається 43% голосів (22% - у пропорційній частині і 61% у мажоритарній - колонка 3).

Якби останні вибори проводилися за повністю пропорційною системою, то за інших рівних умов їхні результати повторювали б результати першої колонки таблиці, тобто було б втрачено 22% голосів.

Однак, на останніх виборах 2.6 млн голосів було віддано 96 кандидатам-самовисуванцям, які перемогли. Мабуть, при повністю пропорційній системі більшість із цих кандидатів приєдналися б до існуючих партій. Але уявімо крайній випадок, коли жоден із цих кандидатів не бере участі у виборах, і 2.6 мільйона їхніх прихильників також залишаються вдома. У цьому випадку буде втрачено 26,7% голосів (колонка 4 таблиці), що все одно менше, ніж 43% втрачених у чинній системі.

Порівняння часток втрачених голосів за різними виборчими системами

Чому Україна терміново потребує реформи виборчої системи 02

Останні зміни у суспільних мережах дають додатковий аргумент на користь повністю пропорційної системи. Близько двадцяти років тому рівень поширення Інтернету був низьким, а внутрішньорегіональні зв'язки -- надзвичайно потужними та важливими. Сьогодні багато людей мають набагато міцніші міжрегіональні зв'язки. В доінтернетну епоху люди переважно спілкувалися з друзями, які живуть по сусідству, але тепер вони часто проводять більше часу спілкуючись у соціальних мережах із людьми, які знаходяться у сотнях кілометрів від них.

Тому сьогодні багато людей мають більше спільного зі своєю спільнотою в соціальній мережі, ніж зі своїми сусідами. Такі люди радше оберуть до парламенту кандидата, який представлятиме їхню Facebook-спільноту (що можливо при пропорційній виборчій системі), ніж того, хто обіцяє захищати інтереси їхнього регіону перед центральним урядом.

Гіпотетичний приклад. Якщо 10% виборців сильно географічно розосереджені (скажімо, 0,4% з них проживає в кожному з 25 регіонів України), але мають спільні цінності, то політична партія, яка представляє ці цінності, отримала б 10% парламентських місць за пропорційною системою і нуль за мажоритарною.

ЯК ПРАЦЮЄ СИСТЕМА З ВІДКРИТИМИ СПИСКАМИ

Існуючі пропорційні системі з відкритими списками мають різний дизайн. Вони відрізняються за кількістю кандидатів, яких виборець може обрати з партійного списку, за часткою голосів, яку повинен отримати кандидат, щоб просунутися вгору цим списком, та за іншими параметрами. Дизайн виборчої системи, який сьогодні ухвалено Радою в першому читанні (див. нижче), доволі простий. І хоча він відрізняється від системи, запропонованої американським професором Роджером Майєрсоном у нещодавньому інтерв'ю, ми вважаємо, що така система зможе створити стимули для політичних партій залучати місцевих лідерів - тих мерів, голів громад, районних і обласних рад, громадських активістів, які прислужилися відповідним громадам. Таке залучення зміцнить міжпартійну конкуренцію. Водночас присутність політиків, які будують свою кар’єру "з низів", сприятиме внутрішньопартійній конкуренції. Це підвищить загальну якість політичних партій в Україні.

Пропорційна виборча система з відкритими списками також підвищить політичну інклюзію - менше голосів буде втрачено, а інтереси меншості будуть краще представлені в парламенті.

ЯК ПРАЦЮВАТИМЕ ВИБОРЧА СИСТЕМА ЗА ВІДКРИТИМИ СПИСКАМИ (ВАРІАНТ, УХВАЛЕНИЙ РАДОЮ В ПЕРШОМУ ЧИТАННІ)

Самовисуванців не буде, усі кандидати будуть висуватися партіями. Усі партії повинні будуть скласти один національний список кандидатів і 27 "регіональних" списків, у яких буде не менше 5 осіб. Регіони визначені у законопроекті, і більшість із них співпадає з адміністративними областями (крім кількох міських агломерацій). Кожного кандидата можна буде включити лише до одного регіонального списку. Більш того, в списку повинно бути не менше 2 кандидатів однієї статі для кращого гендерного балансу.

Виборець повинен буде написати в бюлетені два числа - номер партії, яку він чи вона обирає (ці номери присвоюються партіям через лотерею), і номер кандидата з регіонального списку цієї партії, якому він чи вона надає перевагу. Якщо виборець не вказує номер кандидата, його голос зараховується партії в цілому. Якщо виборець вказує лише номер кандидата, бюлетень вважається недійсним.

Партія може потрапити до парламенту, якщо вона отримає не менше 4% голосів у межах країни. Подальший розподіл місць краще продемонструвати за допомогою числового прикладу. Припустимо, що проголосувало 20 мільйонів людей. Партія А отримала 10 мільйонів голосів, партія В отримала 8 мільйонів голосів, партія С - 1 мільйон голосів, а решта 1 мільйон голосів рівномірно розподілилися між рештою 10 партіями. Тоді так звана "квота" обчислюється так:

Q = [(10млн + 8млн + 1млн)/450] = 42 222 голосів - це "ціна" одного парламентського мандата.

Припустимо, що в першому регіоні за партію А віддали свої голоси 500 тисяч людей.

Тоді партія А отримає [500 000/42 222] = 11 парламентських місць від цього регіону.

Вона також матиме (500 000 - 42 222*11) = 35 558 "залишкових" голосів у регіоні 1.

11 мандатів буде надано кандидатам, внесеним до регіонального списку цієї партії в регіоні 1. Якщо у партії А було більше 11 кандидатів у цьому регіоні, то 11 кандидатів із найбільшою кількістю голосів отримають парламентські місця. Після цього їх буде виключено із загальнонаціонального списку партії.

Аналогічним чином місця будуть розподілені між усіма кандидатами з регіональних списків партій А, В і С. Після цього нерозподілені місця, які залишаться, будуть пропорційно розділені між трьома партіями. Припустимо, що 430 місць було розподілено на основі регіональних партійних списків, і залишилося 20 нерозподілених місць.

Тоді "залишки" голосів партій А, В і С підсумовуються за регіонами (пригадайте, що партія А має 35 558 "залишкових" голосів у першому регіоні).

Припустимо, що партія А має 300 тисяч "залишкових" голосів по всій країні, партія В - 100 тисяч, а партія С - 50 тисяч.

Тоді:

Партія А отримає [300 000/42 222]=7 місць у парламенті (і залишок складе 0.1),

Партія В отримає [100 000/42 222]=2 місця в парламенті (залишок 0.37),

Партія С отримає [50 000/42 222]=1 місце в парламенті (залишок 0.18).

Таким чином, 10 із 20 місць буде розподілено за цими формулами.

Решта 10 місць будуть розподілені по одному починаючи з партії з найбільшим залишком. У нашому випадку порядок розподілу - ВСА, тому партія В отримає 4 з останніх 10 місць, а партії А та С отримають по 3 місця кожна. Кандидати на ці "залишкові" місця надійдуть із загальнонаціональних списків партій.

ЧИ ЙМОВІРНЕ УХВАЛЕННЯ НОВОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ?

Як правило, зміни виборчої системи зумовлені прагненням чинних парламентарів зберегти свою владу, а не вдосконалити репрезентативність виборів. Раціональний депутат проголосує за виборчу систему, яка щонайменше не погіршить його чи її шанси потрапити до парламенту наступного скликання.

У нинішньому парламенті 51% депутатів, обраних за мажоритарними округами, висувалися від якоїсь партії. Ми припускаємо, що вони захочуть повторити цей досвід і знову візьмуть участь у виборах - або від тієї самої партії, або від іншої. Багато депутатів-самовисуванців, ймовірно, будуть залучені якимись партіями, які надаватимуть їм організаційну підтримку під час кампанії.

Таким чином, як не парадоксально, більшість депутатів-мажоритарників може підтримати реформу, тому що вони виграють від неї. Деякі депутати були залучені партіями у 2014 році з лав відомих громадських активістів. Багато з них щиро підтримують запропоновану реформу. Вони також, імовірно, виграють від неї, оскільки мають стійку підтримку частини суспільства. У випадку впровадження запропонованої виборчої системи однозначно програють люди, включені до партійних списків або за грошові внески, або за їхню лояльність до партійних лідерів. Останні, вочевидь, скоріше за все також не підтримають зміни. В цілому, шанси на ухвалення реформи доволі низькі, але не нульові.

Повне дослідження читайте за посиланням.

Редколегія VoxUkraine:

Олександра Бетлій

Олена Білан

Володимир Білоткач

Тимофій Брік

Юрій Городніченко

Катерина Дронова

Олександр Жолудь

Зоя Милованова

Вероніка Мовчан

Олег Нів'євський

Олена Нізалова

Денис Нізалов

Алекс Нікольсько-Ржевський

Ілона Сологуб

Олександр Талавера

Наталія Шаповал

Дмитро Яблоновський

[1] Зазвичай за мажоритаркою обирається 225 депутатів, але на окупованих територіях вибори не проводилися.

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику