Цензор.НЕТ

28.05.19 14:10

Кулеметник Максим Кривцов: "Я прокинувся від крику. Палач вдивлявся в небо, наче капітан корабля, який щойно помітив довгоочікувану землю, і кричав, радісний-радісний: "Далі, наші "Градами" #башать!"

Автор: Валерія Бурлакова

Хлопець із позивним Далі – про дитячі ігри у війну, гель для накручування вусів у зібраному на фронт рюкзаку, Піски, втому, реакцію на перші втрати, нових людей у лавах армії та радість повернення додому.

"ПРАПОР ЗАЛИШАВСЯ ВИСІТИ НА ЧЕРЕШНІ"

Я ніколи не любив бойовики чи стрілялки. Ніколи не мріяв стати військовим. Мало що знав про армію. Хіба що у дитинстві, в селі, ми бавилися у війнушки. Ділилися на "білих" та "червоних", мали штаби, розробляли плани. Потім літо закінчувалося, і наш прапор – поліетилен, натягнутий на палиці – залишався висіти на черешні. Чомусь від того було сумно.

У 2008 році я вступив до Київського національного університету технологій та дизайну на інженера-технолога з виготовлення взуття. Спеціальність обрав випадково, але пізніше дізнався, що мій прадідусь колись виготовляв взуття для всього села. Від нього залишилося декілька колодок.


Поки я вчився - підробляв прибиральником, продавцем, офіціантом… А після закінчення навчання влаштувався до фірми, на якій робили різні шкіряні речі. Я фарбував краї деталей та виробів – ремінці до сумочок, частини гаманців… У листопаді 2013 року їздив до Санкт-Петербурга з колекцією взуття, яку ми з другом зробили. Вона називалася "Вечеря Ван Гога". У січні 2014 я вже носив "коктейлі" на Майдані. А за рік –допомагав гасити русню…

На Майдан я прийшов після розгону студентів. Приїздив увечері, зранку відразу з площі йшов на пари. Потім трохи спав. Коли стало дуже холодно, тиждень ходив на кухню до профспілок, був на гарячому. Нічого дуже крутого я не робив... Щось підносив, десь стояв. Я не був сміливцем.

Коли все скінчилося, я поїхав до Рівного. Плацкарт зі мною ділив поляк, який виявився журналістом і повертався з Майдану. Він говорив, що у такому віці, як я був на той момент, він брав участь у польській революції. Згадував, що у них після її закінчення почався сильний перерозподіл сфер впливу, тому економікою ніхто не займався. Побажав, щоб у нас було все гаразд.

Кулеметник Максим Кривцов: Я прокинувся від крику. Палач вдивлявся в небо, наче капітан корабля, який щойно помітив довгоочікувану землю, і кричав, радісний-радісний: Далі, наші Градами #башать! 01

У березні в групі Євромайдану я знайшов оголошення про набір до Національної гвардії, зателефонував і прийшов до кінотеатру "Зоряний". Там мені запропонували вступити до якоїсь партії. Я так і не зрозумів ще досі, що тоді відбулося…

Після цього я до осені затримався у Києві. Можливо, я хотів погасити у собі бажання їхати на фронт. Але не вдалося. Я спостерігав за своїми знайомими на війні, хвилювався. На початку листопада написав Каті, подрузі, з якою ходив на Майдан, запропонував зустрітися. "Я їду на Схід", - відповіла вона. Я попросив взяти із собою мене.

Вранці 17 листопада я пішов до мобілізаційного центру ДУК. А ввечері ми їхали до Десни у холодному-холодному автобусі. Пів-автобуса зайняли чуваки з Марусиного полігону, вони були у броні, з касками в руках. Я чомусь думав, що всі вони завтра помруть… Зі мною був маленький рюкзак, у ньому була книга, змінна білизна і гель для накручування вусів. Потім мені казали, що на Десну мене взяли, щоб поржати. Коли у тренувальному таборі потрібно було вигадати собі позивний, я якісь називав… Але такі позивні вже були. Тоді згадався гель для вусів. Так я став Далі.

На фронт наша резервна рота Гатила виїхала 8 січня. У Пісках ми зайняли позиції "Турист" та "Пушка".

"Турист" перед цим був секретом. Ми розміщувалися поруч зі згорілою позицію мінометників "Вулкан". На "Туристі" було багато побутової роботи – облаштуватися необхідно було, укріпитися…Я тоді дуже втомився. Рубаєш дрова, а сусідів #башать мінами. Носиш якусь воду. Ідеш у школу, в якій стояли військові, за барахлом, несеш килим і залягаєш під нього як черепашка під панцир, коли щось прилітає…

Кулеметник Максим Кривцов: Я прокинувся від крику. Палач вдивлявся в небо, наче капітан корабля, який щойно помітив довгоочікувану землю, і кричав, радісний-радісний: Далі, наші Градами #башать! 02

 "Це фото зі згорілої мінометної позиції "Вулкан", поруч з якою ми розташовувалися. Я там знайшов декілька іконок в дерев’яних рамках, які не згоріли, і цю обвуглену фігурку Богородиці. Відніс все це до каплички за річкою, де у великих клітках розходжували блакитні павичі" (фото: Максим Кривцов)

На "Туристі" Монах показав мені, що таке ПКМ, зібрав і розібрав його. Я тоді запам’ятав лише, як досилати патрон, і що "за ті і за ті цвяшки – не стріляєш".

З нами були чеченці. Один пройшов дві війни. Він був мовчазний. Попідривав стодвадцятками сходи на "Туристі", щоб ми не боялися, що хтось залізе до будинку через інші входи. Мін багато лишилося від "Вулкану"…

На "Пушці" в ті дні загинули наш Лом та Правий з першої роти. Коли тобі кажуть, що боєць з твого відділення, двохсотий - ти збираєш його речі, і ви з хлопцями з’ясовуєте, кого відправити замість нього на позицію. А накриває пізніше, у містах.

Кулеметник Максим Кривцов: Я прокинувся від крику. Палач вдивлявся в небо, наче капітан корабля, який щойно помітив довгоочікувану землю, і кричав, радісний-радісний: Далі, наші Градами #башать! 03

"Друг на Тернопіль на позиції "Пушка", період перемир’я та нових втрат" (фото: Максим Кривцов)

Потім "Правий сектор" вивели з Пісків. Зате у нас почалися справді хороші тренування – тактика, класні марші з Французом та Івічем… Я тоді в лісі загубив повний магазин набоїв, і до сьогоднішнього дня нікому у цьому не зізнавався.

Далі перша та друга роти поїхали на шахту "Бутівка", а ми – на міст поруч, що трохи ближче до Авдіївки. Там ми дуже багато копали. Це був хороший час, наскільки час на війні може бути хорошим. Тоді я познайомився з місцевою жінкою, син якої був за нас, воював, і вона сказала мені, що якби не війна – вона не полюбила б Україну.

Якось незадовго до виводу звідти я спав надворі, бо бліндаж відсирів після дощу. Прокинувся від крику. Бачу: Палач стоїть над бійницею, вдивляється у небо наче капітан корабля, який щойно помітив довгоочікувану землю, і кричить, радісний-радісний: "Далі, наші "Градами" #башать!"… Пізніше ми Палача поховали у Сумах.

Після виводу з Авдіївки розпочався якийсь перехідний період… Я поїхав з бази "Правого сектора" у середині вересня – і не повернувся. Там залишилися мої фотоплівки і збірка віршів Бродського.

Кулеметник Максим Кривцов: Я прокинувся від крику. Палач вдивлявся в небо, наче капітан корабля, який щойно помітив довгоочікувану землю, і кричав, радісний-радісний: Далі, наші Градами #башать! 04

 "Лєший. Він зазнав контузії, тоді поїхав на базу. На жаль, я більше про нього нічого не чув" (фото: Максим Кривцов)

"ПОВЕРТАТИСЯ ЗАВЖДИ БУЛО ЧУДОВО"

Потім я пішов у Національну гвардію. Мені сказали, що формується хороший підрозділ із вмотивованх хлопців. Сто разів пообіцяли, що ми будемо воювати. А я, у свою чергу, хотів якогось спрощення, мабуть. І крутості – типу, скіл свій прокачаю, стану Джоном Рембо…

Кулеметник Максим Кривцов: Я прокинувся від крику. Палач вдивлявся в небо, наче капітан корабля, який щойно помітив довгоочікувану землю, і кричав, радісний-радісний: Далі, наші Градами #башать! 05

Все було спочатку дуже-дуже добре. Був ретельний відбір. Було багато крутих хлопців. Була вмотивованість. І хороша підготовка була: 30 км марші, ми багато стріляли... У НГУ я став старшим кулеметником.

Але на першій ротації ми опинилися на другій лінії. Друга ротація – і знову друга лінія. Потім бригаді дали позицію на Світлодарській дузі, і у той період було добре. Над нами висів червоно-чорний прапор, ми із Психом його вивісили.

Потім змінили комбрига. Я тоді зайняв нейтральну позицію, мені не все було зрозуміло. Але згодом пішов командир батальйону, і хоча не все було ідеально при ньому – пізніше ми багато чого віддали б, щоб він повернувся. Новий командир батальйону теж був хороший, але проявляв менше ініціативи…

Все більше і більше з’являлося незрозумілих мені речей. Я не хотів їздити на блокпости. Не знаю… Складно мені стало себе мотивувати. Я пішов.

Але у моєму підрозділі і зараз служать хороші хлопці. Цьому я дуже радію.

…Все-таки, армія не лишилася такою як була. Це ніби як кинули м’ячик зі всієї сили, але він не долетів до кошика, бо раптово посеред поля з’явилася стіна. М’ячик відбився, але лишився на певній відстані від початкової точки. Потрібно його далі кидати. І добре, що у лавах ЗСУ та НГУ залишаються нові люди, які намагаються це робити.

Чи важко повертатися?.. Повертатися завжди чудово. Сидиш на твердому кріслі автобуса з Пісків, чи у багажнику пікапа, чи у вахтовці вже… І розумієш, що для цього хоча б варто було їхати – щоб повернутися. Щоб, коли все уже налагодиться, коли буржуйки вже будуть запалені, можна було зняти берці, шкарпетки, та випрямити ноги у спальнику.

Кулеметник Максим Кривцов: Я прокинувся від крику. Палач вдивлявся в небо, наче капітан корабля, який щойно помітив довгоочікувану землю, і кричав, радісний-радісний: Далі, наші Градами #башать! 06

У моїх планах ще трішки пожити. Скільки не житимеш – це ж трішки. Але поки що я не маю уявлення, чим буду далі займатися, на жаль. Жити буду, так?..

28 червня у VeteranoBrownie відкриється виставка друга Далі. На ній можна буде побачити його фото з війни та його ж авторства вірші, написані від руки. Також вірші бійця увійдуть до антології творів військових та волонтерів "Там, де вдома", яка має незабаром побачити світ.

Валерія Бурлакова, "Цензор. НЕТ"

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику