Цензор.НЕТ

27.11.14 12:25

"Хочемо показати, що ми не сепаратисти і не бидло", - як живеться у Вінниці Донецькому університету

- Так, можете приїздити до Донецька у будь-який день.- Куди? - перепитую.- Ой, тобто до Вінниці. Цього тижня ректор буде в Києві, а з наступного знову в Донецьку… Тобто у Вінниці... -Так я домовляюся про поїздку до Донецького національного університету. Після захоплення його приміщення терористами восени було прийняте рішення про евакуацію вишу до Вінниці. 3 листопада тут офіційно розпочалося навчання.

У "ДНР" НАШ ПРОЕКТ ВВАЖАЮТЬ МИЛЬНОЮ БУЛЬБАШКОЮ

Поїхати на нове місце розташування провідного вишу Донецька кореспондент Цензор.НЕТ вирішила, ознайомившись з кількома пронизливими текстами про реалії в так званому "університеті ДНР". Призначений террористами ректор Сергій Баришніков заявив, що відтепер університет Донецька сповідуватиме "жизненный внутренний уклад, который делает человека гражданином ДНР", а сам універ в перспективі стане "Донецким федеральным університетом".

- До останнього ми сподівалися, що нам дадуть змогу працювати. Та зрештою колектив однієї з кафедр запитав у Баришнікова: "А як же буде з українською мовою?". Він прямо відповів: "Ну а как? Будем искоренять... Після цього годі було навіть думати про наукову діяльність", - сумно розповідає колишня студентка філологічного факультету. Умовно назвемо її Ганною. Вона не бажає розкривати свого імені, турбуючись про безепеку родичів, які залишилися в Донецьку.

Сьогодні, працюючи у відділі зв'язків із громадськістю, Ганна налагоджує роботу університету на новому місці. Саме вона обіцяє показати і розповісти, як найкраща частинка Донецька переїхала в Центральну Україну.

донецк винница университет

Донецький університет розташований у житловому масиві Вишенька в колишніх адміністративних приміщеннях заводу "Кристал" площею 10 тис. м2. При вході красується табличка українською та англійською мовами "Донецький національний університет м. Вінниця".

- На перших чотирьох поверхах у нас будуть навчальні аудиторії, на верхніх поверхах - адміністративні приміщення, - пояснює Ганна, поки ми піднімаємося в ліфті.

- Бібліотека, комп'ютерні класи, їдальня, актова зала… все це тут є? - запитую.

- Приміщення їдальні та актової зали нам лишилися від заводу. Решту ще треба облаштувати. Головне, що стіни є.

Власне стіни колишнього заводу приємно вражають. Я наївно і з острахом очікувала, що Донецький університет запроторили у перше-ліпше приміщення. Натомість я бачу просторі світлі кімнати з великими вікнами та свіженьким ремонтом.

донецк винница университет

- А як ставляться до переїзду ті, хто вирішив залишитися в Донецьку?

- Вони вважають весь наш проект мильною бульбашку. Переконують, що Україна нам не допоможе.

- Бачу, ви думаєте інакше?

- В нас робота кипить. Місяць тому тут ще була купа будівельного сміття і абсолютно не підготовлене приміщення. Сама бачиш, як тепер. Це все завдяки нашій роботі та ентузіазму.

Останнього тут справді хоч відбавляй - у цьому я не раз ще матиму змогу переконатися.

НА ЗИМОВУ СЕСІЮ ОЧІКУЄМО БЛИЗЬКО СЕМИ ТИСЯЧ ОСІБ

Заходимо у відділ зв'язків з громадськістю, тут нас зустрічає ще одна співробітниця - Катерина. Їй справді підфартило: до Вінниці Катя виїхала ще влітку, навіть не сподіваючись найближчим часом повернутися до навчання.

- Багато наших студентів розкидані по всій Україні, - дізнаюся від Каті поточний стан справ. - Зараз стаціонарне навчання ведеться лише на філологічному та історичному факультетах. На решті факультетів робота поки відбувається дистанційно.

- Як збираєте їх на новому місці?

- У жовтні ми провели додатковий набір. Зараз триває реєстрація студентів, які виявили бажання продовжити навчання у Вінниці. Це все відбувається доволі сумно.

- Чому?

- Тому що багато людей просто не знали, що університет евакуювали, - доповнює Ганна.

- Їх дурять, говорять, що вони отримають повноцінний диплом. Перед реєстрацією я кожного студента інформувала по телефону про переїзд. Мама одного студента обурювалася: "Что? Какая Винница, о чем вы говорите?". Я сказала: "Офіційно повідомляю Вас про те, що Донецький національний університет евакуйовано до міста Вінниця". Вона заплакала, питала з гіркотою в голосі: "А что нам делать теперь?". Що я їм могла сказати?...

Роздивляюся довкола - стіни тут ще не освоєні. Бачу на дошці для оголошень знайомі фото.

- Щодня хтось із відомих людей надсилає нам свої підбадьорюючі слова та фото з плакатом "ДонНУ Вінниця!".

донецк винница университет

Звертаю увагу, що у графіку акції немає порожніх клітин.

- Всі нас радо підтримують. Цю акцію ми розпочали, щоб показати всім, хто до нас приєднується, що ми не одні, і що зробили правильний крок.

- Діє? Багато студентів ви "дозбирали"?

- На зимову сесію очікуємо близько семи тисяч осіб. Її вони складатимуть вже у Вінниці, плануємо, що тут і лишаться. Треба тільки облаштувати гуртожитки та місця для навчання.

- А наразі гуртожитків нема?

- Є гуртожиток, і в ньому навіть місця вільні є. Але це поки що. Для всіх не вистачить. Тому шукають нові приміщення.

- Чого ще не вистачає?

Тут я і дізналась про масив грандіозної роботи, яку ще слід провести з облаштування універу. Не кажучи про те, що не вистачає меблів та канцелярського начиння, виявилося, що на весь університет є лише чотири стаціонарні комп'ютери, практично всі студенти та співробітники працюють на власних ноутбуках. Також є неприємна правда - студенти не бачили стипендій з липня, а співробітники не отримували заробітну платню з кінця червня.

- По-перше, ще не до кінця облаштовані бухгалтерія та відділ кадрів. По-друге, як і в усіх сферах, наявний брак коштів з держбюджету.

- Як же плануєте ці проблеми вирішити?

- Окрім державної підтримки звертаємося до приватних фондів. Також отримуємо пропозиції від спільноти випускників та від окремих осіб. Волонтерські організації почали надсилати книги для нашої бібліотеки, хоча в добу інтернету це питання, на щастя, стоїть не так гостро. Ну і, звісно, сподіваємося, що наша бухгалтерія відновить роботу у повному обсязі.

ДО БАГАТЬОХ В ДОНЕЦЬКУ НАВІДУВАЛИСЬ ОЗБРОЄНІ ТЕРОРИСТИ

До речі, щодо бухгалтерії та відділу кадрів, саме завдяки тому, що з окупованого Донецька вдалося вивезти більшість розрахункової документації і стало можливим відновлення роботи університету. Зробила це на свій страх та ризик головний бухгалтер, яка і сама перебралася до Вінниці.

На дверях кабінету бухгалтера красується оптимістичний напис "При вході в бухгалтерію посміхнись". Та переривати роботу бухгалтера не наважуюсь. Певне, настрій маю не той - шокована від думки про те, скільки роботи ще попереду у вінницьких донеччан.

донецк винница университет

Шукати інших співрозмовників виявилося нелегким завданням, тому що більшість студентів і співробітників універу не хотіли б розкривати своє ім'я. До багатьох їхніх родин в Донецьку вже навідувались озброєні люди або працівники "університету ДНР".

- До мене додому приходили з автоматами, - розповідає Катерина. - Вони зателефонували мені у Вінницю, сказали, що якщо не приїду, вони батьків заберуть. Називали мене правосєком. Вже пізніше університетом ходили чутки, ніби-то я встановлювала маячки для української армії. Це при тому, що мене в місті не було!

Зважаючи на такий делікатний момент, намагаюся знайти тих, хто зміг вивезти всю родину з Донбасу, або ж банально тих, хто встиг "засвітитися".

Мене знайомлять з в. о. декана історичного факультету Тетяною Нагорняк.

- На нашому факультеті ми втратили 8 викладачів з 64 і трішечки більше, ніж 50 студентів з 600, - наводить вона показову статистику. - Однак треба розуміти, що, як правило, ті, хто лишився на окупованій території, просто не мають змоги виїхати через фінансові, а інколи й фізичні, моменти.

- Але як вам вдалося організувати навчання за відсутності матеріальної бази?

- Що таке матеріальна база у порівнянні з духом і вірою?! Ми показуємо тут, що донецькі - це активний рух і активна громадська позиція. Я особисто не ставлюся до університету у Вінниці як до тимчасового проекту. Кожен з нас прийняв для себе це рішення, бо розуміли, що у межах квазіреспублік не може бути ані наукової, ані громадської діяльності.

- Як взагалі вам далося рішення про переїзд?

- Увечері 16 вересня ми знали, що наступного дня відбудеться представлення так званого нового ректора "університету ДНР". Перед тим, як іти на це представлення, я зібрала всіх викладачів кафедри і повідомила їх, що маю піти на цю подію з думкою історичного факультету. Таким чином, ми вирішили, що істфак в "ДНР" працювати не буде.

- На Вас особисто чинили тиск "ввічливі люди"?

Однак про це Тетяна Леонтіївна говорити не хоче. Взагалі про життя "там" тут згадувати не люблять - для когось надто травмуючи спогади, інші хвилюються за безпеку батьків та рідних, які лишилися в Донецьку.

"МОЖЕМО РОБИТИ ЯСКРАВІ Й КОРИСНІ ПРОЕКТИ ДЛЯ УКРАЇНИ"

Студенти не виняток, вони охочіше розповідають про свої плани на майбутнє.

- Ректор зараз підтримує майже всі ініціативи, які реально втілити в життя, - говорить студент-правник Микита. - Якщо раніше в Донецьку студентське самоврядування було затиснуте, то тут маємо повну можливість втілювати свої ідеї. Адже новий Закон про вищу освіту повноваження студентського самоврядування суттєво розширює.

Сам Микита був вільним слухачем в одному з вишів Поділля, але коли почув про переведення свого рідного універу до Вінниці, не довго думаючи, приїхав сюди. Запитую, чи успішно вдається зібрати донецьке студентство з усієї України.

- Більшість студентів відмовилися продовжити навчання у "ДНР". Представникам технічних спеціальностей важче - вони залежні від лабораторій та іншого устаткування. Однак завдяки тому, що Міносвіти значно спростило процедуру переведення до вишів, вони змогли знайти собі місце в інших університетах.

- А вам?...

- А нам легше, бо майже всю літературу можемо знайти в інтернеті. Практика побудови університету, яку ми маємо зараз, для нас, майбутніх юристів, просто безцінна. Ми брак теорії компенсуємо практичністю навчання.

донецк винница университет

ДонНУ розпочинає новий науково-просвітницький проект відкритих лекцій, у якому видатні науковці презентують свої дослідницькі здобутки. Перша лекція зібрала аншлаг.

Навчальні аудиторії поки розташовані в іншому корпусі по вулиці Фрунзе - приміщенні Університету сучасних знань. Однак і в центральному корпусі мені вдалося знайти чимало студентів.

Їх дійсно багато, - розмірковую вголос. Микита пояснює:

- Є три категорії студентів: ті, що приїхали до Вінниці, вільні слухачі в інших університетах і ті, хто з певних причин залишаються в Донецьку та навчаються дистанційно.

- Але, припускаю, є і ті, хто і радо лишився в "ДНР".

- Повірте, таких меншість. Я твердо можу сказати, що зараз Донецьк на 80% є проукраїнським, але люди не мають можливості це висловити. Те, що кажуть у ЗМІ, - це не правда.

Болючу тему підхоплюють інші.

- Обережніше треба з цифрами. Будь-які соцопитування не є об'єктивними. Але й не можна говорити, що в Донецькій області всі сепаратисти.

- Многие просто боятся говорить. Поэтому часто сложно понять, какие у человека симпатии на самом деле.

- В Донецьку дуже багато людей, які усвідомлюють себе українцями, але єдине, що вони можуть протиставити автоматам, - це вила. Одна бабуся мені сказала: "Люди из Центральной Украины укоряют, почему мы не выгоним этих сепаратистов. А что я могу сделать? Ложкой по каскам бить?"

- Тому ми й прагнемо закріпитися у Вінниці, чим показати, що ми зовсім не сепаратисти й не бидло. Ми можемо робити яскраві й корисні проекти для України. Зовсім не збираємося бути нахлібниками і не перекладаємо відповідальність на плечі іншого - самі готові працювати.

Наостанок ставлю банальне питання, чи не шкодують про переїзд.

- Нужно было сделать выбор - либо оставаться там и получать скудные знания от 20% преподавателей, которые работают на "ДНР", либо переступить через все трудности. В результате зимой на сессию ожидается почти 7 тысяч студентов.

- Однак їм ще треба доїхати через всі блокпости…

- Я сам недавно из Донецка. Такое впечатление, что боевики просто устали - они пропускают всех подряд.

МІСЯЦЬ ТОМУ ТУТ БУЛО ТІЛЬКИ СМІТТЯ

Не оминаю делікатне питання, яке сьогодні мусолять на кожному кроці: "Чи відчувають жителі Донецька образу на Україну?". Від студентів чую не менш делікатну та ввічливу відповідь.

Питаю те саме у мого "гіда" - Катерини.

- Так нас кинули ще у березні, коли не змогли захистити проукраїнські демонстрації. Всього ми проводили 4 мітинги, останній був особливо страшним - тоді просто дубинами розігнали народ. Пізніше я також не зрозуміла, що сталося, коли зі Слов'янська та Краматорська колона бойовиків безперешкодно увійшла в Донецьк. Розумію, що на місці багато проблем, але й центральна влада, здається, не дуже хотіла нас захищати… Та ви зараз, мабуть, донецьких ще більше не любите, ніж раніше?

Мені лишається зробити великі очі від здивування, бо питання я дійсно не зрозуміла.

- Невже вас тут погано приймають?

- Зовсім, ні. Я у Вінниці вже мала справу з багатьма структурами - тут мало непотрібної бюрократії, а до наших проблем ставляться з розумінням.

Переконую дівчат гнати подібні думки геть, розповідаю про масу проектів з допомоги переселенцям, які розгорнули звичайні люди по всій Україні. Та, здається, мої одкровення тут нікого не вражають. Тільки зараз в моїй голові вкладається каша інформації і настає усвідомлення: все почуте є чудовою ілюстрацією того, наскільки "данєцкіє" зіпсували життя "донецьким" - тому, що сьогодні ми називаємо "українським світом".

- Як далося рішення зірватися і все покинути? - цього разу запитую Ганну.

- Олю, а що було робити? Спершу голова обертом йшла… їхати в нікуди, не маючи жодних гарантій. Ми справді довго вагалися. Але коли я побачила сяючі та впевнені очі Романа Федоровича, то зрозуміла: він щось знає.

Роман Федорович - це ректор університету, доктор юридичних наук і професор Роман Гринюк. Викладачі не приховують, що саме він був рушійною силою, за якою до Вінниці поїхали близько 70% викладацького складу університету.

Чекаючи на розмову з ним, я стаю тихим і мимовільним свідком того, як кипить робота з облаштування університету.

Кожні п 'ять хвилин надходить нова інформація:

- 24 числа буде зустріч колективу з представниками місцевої влади щодо забезпечення співробітників університету житлом.

- Телефонував якийсь чоловік - хоче допомогти нам з придбанням комп'ютерів.

- Волонтери принесли нові книги для бібліотеки, потрібно зустріти їх.

- Терміново потрібно створити макет для презентації університету в Норвегії.

- У Норвегії? - не витримую я.

- Так. Адже ми не перервали міжнародної наукової співпраці. Норвезька сторона згодна оплатити і дорогу, і витрати на презентацію, аби тільки ми вислали всі необхідні матеріали.

Нарешті маю можливість зустрітися з паном ректором. 10 вересня терористи увірвалися до його кабінету та "звільнили" Романа Гринька як особу, що не відповідає ідеалам "ДНР".

донецк винница университет

Секретарка Оля - чи не єдина людина, яка погоджується без жодних застережень сфотографуватися. Причина зрозуміла - вона живе у Вінниці, тож їй нічого боятися за родичів на Донбасі.

Стіни у кабінеті Романа Федоровича також голі. Хоча неодмінні атрибути - маленькі державний прапор та стяг університету - є на столі. Портрет Шевченка також на місці.

донецк винница университет

Ректор спокійно розповідає, на яких умовах ДонНУ переїхав на нове місце. Приміщення заводу орендує на основі договору з вінницькою громадою.

- Коли було запропоновано кілька варіантів розташування, то Вінницю обрали, тому що це інвестиційно привабливий обласний центр. Крім того, тут немає класичного університету, тому ми не складатимемо конкуренції місцевим вишам.

Найбільше сподівання сьогодні, що Міносвіти підтвердить всі колишні асигнування університету. За словами ректора, це дозволить вирішити технічне й матеріальне оснащення вишу, а також інші проблеми, найбільшою з яких є житло для викладачів, виплата заробітних плат та стипендій. Виявляється, вже розробляється проект з відшкодування співробітникам університету коштів, які вони витратили на оренду житла.

Покидаючи будівлю університету на Вишенці, намагаюся "переварити" все почуте й побачене. А складається воно у єдине враження - наразі всі перспективи "зависли" на рівні обіцянок. Та згадую слова, які почула від Ганни вранці: "Місяць тому тут було тільки сміття".

Знайдуться спонсори... Вже зараз вони дають про себе знати... Нове приміщення чудове… У понеділок має бути вирішене питання з житлом для викладачів... Фінансові рахунки університету будуть "розморожені"... А головне - бажання й ентузіазм "українського світу" нездоланні. Все це говорю Ганні та Катерині на прощання.

Команда Цензор.НЕТ приєднується до всіх вітань і закликає небайдужих допомогти Донецькому національному університету у Вінниці.

Для участі небайдужих у житті ДонНУ:


Донецький національний університет

ЄДРПОУ 02070803

МФО 802015

Банк: ГУ ДКСУ у Вінницькій області

Р/р 31250359100644


21027, м. Вінниця,

вул. 600-річчя, 21

тел.: +38 (0 63 ) 477-76-20

е -mail: rector@donnu.edu.ua


Ольга Скороход, Цензор.НЕТ

Вінниця - Київ

← Назад в рубрику