Цензор.НЕТ

04.09.19 15:40

"Не пам’ятаю. Не розумію питання. Ми просто стояли": Допити ексберкутівців - свідків захисту у справі про вбивства на Євромайдані

Автор: Валерія Бурлакова

З п’яти допитаних за 3 останні засідання свідків захисту беркутівців лише один був у центрі столиці 20 лютого. Втім, схоже, покликані ці свідки були все одно виключно для того, щоб поділитися із судом спогадами про важку долю правоохоронців під час Революції Гідності.

Свідків захисту обвинувачених у Святошинському суді слухають із середини серпня. Поки що це виключно інші спецпризначенці, які нерідко і самі є обвинуваченими в інших кримінальних провадженнях. Вони розповідають про обставини, за яких зазнали травм (хоча це – предмет окремих розслідувань та розглядів), діляться спогадами про "бронежилети від удару кулака", тітушок, які "просто ходили, гуляли по Маріїнському парку"… та звичайно ж, не впізнають своїх колег серед озброєних силовиків.

Не пам’ятаю. Не розумію питання. Ми просто стояли: Допити ексберкутівців - свідків захисту у справі про вбивства на Євромайдані 01

 Озброєні бійці спецроти "Беркута" на вулиці Інститутській з боку Жовтневого палацу. Ранок 20 лютого 2014 року

Варто зазначити, що серед свідків, яких надалі хотіли б заслухати адвокати обвинувачених, фігурує чимало публічних осіб. Це, зокрема, Віталій Кличко, Юрій Луценко, Андрій Парубій, Сергій Пашинський, Андрій Портнов, Леонід Кожара та Олена Лукаш, імена яких захисники беркутівців назвали на засіданні 20 серпня, анонсуючи майбутні "запрошення".

Допит свідків захисту розпочався у Святошинському суді вже за два дні після цього - 22 серпня.

"Я САМ ЗДИВОВАНИЙ. НЕ ЗНАЮ, ЩО ОЗНАЧАЮТЬ ЖОВТІ ПОВ’ЯЗКИ". ЗАСІДАННЯ 22 СЕРПНЯ. ДОПИТИ КОМАНДИРА 2 РОТИ "БЕРКУТУ" АНАТОЛІЯ ЛОГВИНЕНКА ТА ЗАСТУПНИКА КОМАНДИРА ВЗВОДУ У ТІЙ САМІЙ РОТІ ВАДИМА ОЗЕРСЬКОГО

Вадим Озерський розповідає, що прийшов у "Беркут" у 2001 році. У 2014 – звільнився зі спецпідрозділу через поранення. Зараз він безробітний. Поранення Вадим Озерський зазнав 18 лютого – і, відповідно, саме цей день став останнім днем його участі в "охороні громадського порядку" у Києві часів Євромайдану.

Цього дня, розповідає колишній заступник комвзводу, він перебував біля Верховної Ради, а також на вулицях Інститутській, Шовковичній та Грушевського. Зброї, каже, при ньому не було: "Табельну зброю ми не отримуємо, коли виїжджаємо на масові заходи. Взагалі". Чи доводилося йому чути накази керівництва про застосування вогнепальної зброї "Беркутом"? "Я не чув таких наказів", - відповідає свідок.

Він "не пам’ятає", чи були на той час біля Верховної Ради якісь намети, а також нібито дивується питанню про те, чи перебували у той день за кордоном міліції або ВВ у Маріїнському парку цивільні особи.

-Ви маєте на увазі проходили там люди чи не проходили? – уточнює ексміліціонер.

-Ні. Чи були люди за вами, за вашими спинами?

-Ну… Були просто люди. Ходили, гуляли по Маріїнському парку. Я не розумію просто питання, - відповідає Озерський.

Тісна "співпраця" спецпризначенців та "тітушок" у цивільному 18 лютого 2014 року біля ВР

Тілесні ушкодження сам ексміліціонер отримав близько 15:00 на перехресті Інститутської та Шовковичної. Незадовго до цього, пригадує Озерській, на даху одного з будинків там з’явилися невідомі йому особи, до 10 чоловік. "Звідти вони кидали запальну суміш по всіх. По солдатах, по нас, по всіх – по правоохоронних органах. Була вказівка мого командира роти піднятися нагору та зняти цих людей з даху, - каже колишній боєць "Беркуту". - Ми піднялися, вони нас побачили і одразу втекли по даху далі. Ми за ними вже не побігли. По радіостанції я намагався викликати свого командира роти. Але мені сказали, що командир роти (йому, згідно з подальшими свідченнями Озерського, "влучила бруківка у голову", - Ред.) госпіталізований. В цей час я отримав на даху вогнепальне поранення у тулуб. Куля зайшла під серце".

Відповідаючи на  запитання сторони захисту, Вадим Озерський каже, що події ранку 20 лютого на Інститутській він бачив тільки по телевізору.

-Чи бачили ви по телевізору чи в інших джерелах осіб із жовтими пов’язками? – цікавиться сторона обвинувачення.

- Я не пам’ятаю цього, - стверджує Озерський.

Після перерви у суді з’являється наступний свідок - колишній командир 2 роти Анатолій Логвиненко. З обвинувачених, за словами Логвиненка, особисто він знайомий лише з Олегом Янішевським, колишнім "замполітом" полку. Інших – Павла Аброськіна, Олександра Маринченка та Сергія Зінченка – Логвиненко знає лише "наглядно".

"Я брав участь у більшості подій, які відбувалися на майдані у 2013-2014", - починає розповідь колишній ротний. Втім, це той самий Логвиненко, про госпіталізацію якого розповідав за годину до цього один з його підлеглих – тому всі події для нього закінчуються обідом 18 лютого.

Однак, відповідаючи на запитання прокурора, Логвиненко зізнається: 18 лютого він бачив на перехресті Шовковичної та Інститутської правоохоронців зі зброєю. Чи стріляли вони з неї? "Так", - каже колишній командир. Які це були підрозділи? "Точно не місцеві", - запевняє Логвиненко, уточнюючи, що у жодного з його підлеглих зброї 18 лютого не було.

Що ж до подій 20 лютого 2014 року, тут допит свідка знову перетворюється на розмову про те, що він міг побачити у ЗМІ.

-Вам доводилося бачити кадри із застосуванням вогнепальної зброї до протестувальників 20 лютого на вулиці Інститутській? – запитують у Анатолія Логвиненка.

-Звичайно, - відповідає він.

-Серед осіб, які застосовували зброю, ви бачили знайомий підрозділ або знайомих осіб?

-Ні. (…) Були короткі нарізки, змінювалися кадри, і я не зміг нікого ідентифікувати там з тих осіб, яких я знав.

-Ви бачили кадри, на яких особи з жовтими пов’язками ведуть стрільбу?

Не пам’ятаю. Не розумію питання. Ми просто стояли: Допити ексберкутівців - свідків захисту у справі про вбивства на Євромайдані 02

-Їх (ці кадри, - Ред.) я і бачив.

-Можете пояснити, як особа, яка тривалий час пропрацювала у правоохоронних органах - що ці жовті пов’язки означають?

- Я сам здивований. Я не знаю, що ті пов’язки означають і як вони з’явилися, - каже Логвиненко.

"МИ ПОЧАЛИ ПОТИХЕНЬКУ НАСТУП". ЗАСІДАННЯ 27 СЕРПНЯ. ДОПИТ ПРАПОРЩИКА "БЕРКУТА" ІГОРЯ ШАРЛАЯ

Засідання 27 серпня розпочинається з допиту свідка Ігоря Шарлая, який під час Євромайдану служив у лавах "Беркута". Був на той час прапорщиком . Як і Логвиненко, Шарлай є фігурантом іншої кримінальної справи – щодо перевищення службових повноважень стосовно журналіста у січні 2014 року.

На початку допиту Шарлай каже, що знає усіх обвинувачених, адже вони служили разом. "Службові стосунки", - характеризує він свої відносини з ними. А потім традиційно розповідає, що 18 лютого він  дійсно був задіяний на Майдані. А 19 – вже був у шпиталі МВС.

За словами прапорщика, близько 8 ранку 18 лютого він разом з іншими спецпризначенцями приїхав до ВР на автобусі. У той день він був у складі 2 роти. Потім бійців вишикували біля автобусів і "провели короткий інструктаж, повідомили, що буде мирна хода до Верховної Ради".

Спочатку Шарлай та його колеги були біля вулиці Садової, потім – перейшли на перехрестя Шовковичної та Інститутської. Були у резерві, стояли позаду. Згодом перейшли на бік Шовковичної. "…Закидували нас каміннями, тому що так звані мирні протестувальники хотіли прорватися до ВР. Закидували нас коктейлями Молотова. На той час у мене вже була травма коліна", - розповідає прапорщик. Але уточнює, що у центрі міста він був разом із рідним братом, якого не хотів втрачати з поля зору – тому по медичну допомогу не звертався.

"Потім ми були облиті водою, - продовжує він. – Завдяки цьому коктейлі Молотова, які розбивалися об наші щити та об нас, легко притушувалися. Були ще салюти на той час проти нас застосовані, вибухали якісь вибухові пристрої… Ну, і десь у цей період мені було вже відомо, що багато з наших співробітників, з нашої роти і нашого підрозділу… Що з’явилися перші співробітники з вогнепальними пораненнями. Командира роти нашого на той час забрала швидка. І ще декількох хлопців".

"Ми почали зазнавати серйозних і великих втрат у нашому складі", - констатує Шарлай.

Далі, розповідає він, "Беркут" почав просуватися вниз по вулиці Інститутській. "Ми просувалися - мітингувальники, відповідно, відступали". Так дійшли до пішохідного мосту, де зупинилися.

"З машин, які були оснащені гучномовцями, попереджували мітингувальників про те, що, якщо вони надалі будуть вести протиправні дії - будуть розпочинатися заходи по… як це правильно сказати… їх припиненню (насправді у той вечір з гучномовців лунало "Шановні жінки та діти, просимо вас залишити Майдан Незалежності, на якому буде проводитися антитерористична операція", - Ред.), - каже свідок. - Десь приблизно о 8 годині вечора нас вишикували у шеренгу, і ми почали потихеньку наступ вперед. Нас з усіх сторін закидували бруківкою, коктейлями Молотова".

Бронежилети, які тоді мали на собі спецпризначенці, за його словами "захищали максимум від удару якоїсь склянки або удару кулака" - навіть не від ножа. Згодом після чергового залпу салюту Шарлай побачив, як один з бійців "Беркута" "похилився назад". Пізніше він дізнався, що нібито це був покійний міліціонер Василь Булітка. "…Це була куля з мисливської зброї. Я припускаю – не стверджую. Але, на мою думку, на той час у протестуючих вже була зброя, і їхні постріли були замасковані під залпи салютів, - ділиться здогадками Ігор Шарлай. – Тому що на той час ми вже мали великі втрати, не тільки травми, а і смерті були вже".Сам Шарлай у той день, за його словами, зазнав ЗЧМТ.

Сторона обвинувачення традиційно вже запитує, чи передивлявся свідок події 20 лютого у засобах масової інформації.

-Чи бачили ви відео з людьми у чорній формі з жовтими пов’язками біля Жовтневого палацу?

-Звісно, бачив.

-Скажіть, ви серед цих людей когось впізнавали?

-Ні.

-Чи бачили ви на цих кадрах людину з вадою правої руки? (Йдеться про Дмитра Садовника, майора "Беркута", який утік у Росію, - Ред.)

-Ні. Я не бачив.

"МИ ПРОСТО СТАЛИ І СТОЯЛИ, КОМАНД НІХТО НЕ ДАВАВ". ЗАСІДАННЯ 3 ВЕРЕСНЯ. ДОПИТИ СЕРГІЯ ЛОБОДИ З 1 РОТИ ТА ОЛЕКСАНДРА ОСТАФІЙЧУКА З 2 РОТИ

Сергій Лобода знає всіх обвинувачених - "оскільки працювали в одному підрозділі". У центральній частині міста, розповідає екс-міліціонер, він також перебував лише 18 лютого. Спочатку, під час мирного наступу, стояв біля ВР. А під вечір вже опинився на Інститутській.

Там почалася, як це описує сам Лобода, "масова бійка", і активісти "…почали кидати різні коктейлі Молотова, камінці, завдавати тілесні ушкодження палкою, бруківкою кидать". За деякий час Лобода відчув, що щось "його ніби вдарило у плече". І зрозумів, що мітингувальники взяли його за руки і ноги та тягнуть на Майдан. Там його завели у один з наметів, де деякий час він "просто сидів". Згодом, за словами Лободи, до нього підійшла дівчина, роздивилася його поранене плече і сказала іншим, що він потребує медичної допомоги. У тому ж самому наметі Лобода побачив біля себе свого командира роти, Михайла Добровольського, із розбитою головою. Той теж попросив про медичну допомогу для Лободи і останнього, зрештою, доправили до швидкої.

Щодо обставин своєї травми – беркутівець спочатку думав, що це був камінець, але потім вирішив "що це був ніякий не камінець, а щось більш схоже на гранату". Але вибуху він не чув.

Пізніше Лободу запитують про події 30 листопада, ніч побиття студентів. "Я був свідком, але я не буду давати показання… оскільки я є обвинуваченим по цій справі", - відрізає він.

Представник прокуратури традиційно запитує свідка про 20 лютого, про те, чи бачив він своїх знайомих, коли дивився на події того дня у засобах масової інформації. "Я за 20 лютого не буду давати ніяких свідчень, оскільки я не був безпосередньо на місці", - відповідає Лобода. Прокурор наполягає, що свідок має право не свідчити тільки проти своїх близьких. Суддя, у свою чергу, роз’яснює, що йдеться не про присутність на місці подій, а про те, чи бачив Лобода своїх знайомих на відео або фото у ЗМІ. "Ні", - відповідає свідок.

Після перерви у залі суду з’являється свідок Олександр Остафійчук. Каже, що знає всіх обвинувачених, оскільки вони разом служили у "Беркуті", а з Янішевським він також "був у зоні АТО". У "Беркуті" свідок служив до 2015 року.

До подій у центрі Києва Остафійчук був залучений з 18 до 20 лютого. 18-го певний час перебував біля ВР, потім пересунувся ближче до Шовковичної, Інститутської, "тому що там було дуже багато мітингувальників, стояли солдати ВВ, вони їх ледве стримували". Потім свідок опинився ближче до Хрещатика - біля пішоходного мосту.

"В районі стели я бачив, як хлопець з 1 оперативної роти, дістав вогнепальне поранення в область паху, я бачив, як його хлопці витягували. Це вже ближче було до стели. Вже вночі. Гостра фаза тривала цілу ніч", - пригадує ексміліціонер ніч з 18 на 19.

Далі лунає запитання – чи отримували силовики тієї ночі накази на роззосередження натовпу або на захоплення сцени, на витіснення людей з Майдану.

"Ні. Ми спустилися вниз по Інститутській…Я не знаю, чи по команді. Ми просто стали там внизу і стояли, команд ніхто не давав", - запевняє Олександр Остафійчук. 19 лютого, каже, мингуло десь так само. Бійці "Беркута" у цей час чергували позмінно, "мінялися групами".

Вранці 20 лютого Остафійчук гадки не мав, що силовики відступатимуть з Майдану. У нього розпухла ступня, і він звернувся по допомогу до волонтерів-лікарів "у яскравого кольору жилетах", яких випадково помітив біля Жовтневого.

За свідченнями Остафійчука, йому якраз накладали пов’язку на ногу, коли він побачив, як бійці залишають свої позиції та піднімаються: "Хлопці, які стояли знизу, почали підійматися швидко вгору".

-Вам відомо, чому це відбулося?

-Мені невідомо, але я зрозумів, що щось не так, тому що це було масово…

Хто дав команду відходити, свідок не знав. Але згодом чув розмови, що "почали стріляти, і хлопці-солдати розвернулися і почали бігти".

"Мені допомагають з ногою, я бачу, як хлопці всі розвертаються і наші автобуси їдуть.. я був роззутий. Не встиг до нашого автобуса, і вже пішки сам пішов та зустрів наш автобус біля ВР. Ногу розмотав, бо не влазила інакше у берці".

Вже перебуваючи біля ВР, Остафійчук почув позаду постріли. Хто стріляє - він не знав.

-… ви бачили осіб з жовтими пов’язками? – "несподівано" запитує прокурор.

-Ні, - відповідає Олександр Остафійчук.

-А бачили правоохоронців будь-яких зі зброєю?

–Не бачив.

– А протестувальників?

– Не бачив.

- …по телевізору бачили події 20 лютого на Інститутській, коли було багато загиблих?

-Так, так.

-У цих подіях чи бачили ви знайомих своїх? Осіб, яких ви знали раніше?..

-Всі були у масках…

-Людей із жовтими пов’язками бачили?

-Бачив. Але мені ці люди невідомі.

 Валерія Бурлакова, "Цензор.НЕТ"

Смотреть комментарии → ← Назад в рубрику